ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 80/14-05/100/13 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
Головуючого, судді | Дерепи В.І., |
суддів | Грека Б.М., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу селянського фермерського господарства “Віра” |
на | рішення господарського суду Київської області від 17 квітня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року |
у справі | № 80/14-05/100/13 |
за позовом | сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Єдність” |
до | селянського фермерського господарства “Віра” |
про | стягнення 8 170,78 грн., |
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
відповідача –Кучма В.А., Кучма В.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 17 квітня 2006 року (суддя С.Наріжний), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року (судді В.Швець, П.Міщенко, І.Фаловська) позов задоволено, стягнуто з відповідача 7 900 грн. заборгованості, 116,88 грн. річних та 693,90 грн. пені у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті виконаних робіт за договором про надання послуг по проведенню сільськогосподарських робіт від 29.09.2004 року № 23-с.
В касаційній скарзі селянське фермерське господарство “Віра”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Заслухавши представників відповідача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір про надання послуг по проведенню сільськогосподарських робіт від 29.09.2004 року № 23-с, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по проведенню сільськогосподарських робіт технікою позивача на земельних угіддях відповідача, а останній оплатити виконану роботу протягом п'яти банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу послуги по збиранню урожаю цукрових буряків на площі 27 га на загальну суму 18 900 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 15.10.2004 року.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач свої зобов’язання за договором від 29.09.2004 року № 23-с виконав частково, сплативши позивачу лише 11 000 грн., і на момент звернення до суду з позовом за надані послуги на суму 7 900 грн. з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 5.4 договору, згідно з яким при несвоєчасних розрахунках замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої частини платежу за кожний прострочений день.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 7 900 грн. заборгованості, 116,88 грн. річних та 693,90 грн. пені у зв’язку з невиконанням зобов’язань по оплаті виконаних робіт за договором про надання послуг по проведенню сільськогосподарських робіт від 29.09.2004 року № 23-с.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Київської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги, зокрема, про невідповідність наданого позивачем акта виконаних робіт від 15.10.2004 року оригіналу даного акта, який знаходиться у відповідача, не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
Рішення господарського суду Київської області від 17 квітня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року у справі № 80/14-05/100/13 залишити без змін, а касаційну скаргу селянського фермерського господарства “Віра” - без задоволення.
Головуючий, суддя |
В.І.Дерепа |
Суддя | Б.М.Грек |
Суддя | Л.В.Стратієнко |