ЄУН 267/879/14-ц
Справа № 2/267/971/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2014 року м.Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавської Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Макіївки справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіївугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
19 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив стягнути з ДП «Макіїввугілля» в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 50000 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ДП «Макіїввугілля» ВП «Шахта «Холодна Балка». За час роботи у відповідача він працював на різних посадах пов'язаних з виконанням робіт у шахті. 18 листопада 1999 року під час виконання своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок: при виконанні роботи по пересувці балок кріплення з покрівлі виробки відшарувався шматок породи і травмував йому праву ногу: він отримав оскольчатий перелом н/ф 1 пальця, заголовок бф 2, 3, 4 пальців правої стопи, закритий перелом головки о/ф 5 пальця правої стопи. За результатами вказаного нещасного випадку був складений акт за формою Н-1 від 20.11.1999 року. Згідно висновків МСЕК від 27.04.2000 року у зв'язку з вказаною травмою йому було вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності. Крім того, 17 жовтня 2006 року під час виконання ним своїх трудових обов'язків з ним стався другий нещасний випадок: при виконанні переміщення калорифера по території проммайданчика він пересувався спиною до будівлі мехцеху через що не побачив яму та впав внаслідок чого травмував ліву ногу та йому був встановлений діагноз: закритий перелом лівої голені. За результатами розслідування вказаного нещасного випадку на виробництві був складений акт за формою Н-1 від 20.10.2006 року. Згідно висновку МСЕК від 19.03.2007 року у зв'язку з отриманою травмою йому вперше було встановлено 15% втрати працездатності та 3 групу інвалідності. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому були спричинені тяжкі моральні страждання які полягають у тому, що він вимушений переносити та терпіти наслідки отриманих травм, які виражаються у сильних больових відчуттях, стан його здоров'я відновити не можливо. Через вказані обставини він постійно переживає негативні відчуття, відчуває себе неповноцінною людиною. На відшкодування завданої моральної шкоди просить стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 50000 гривень.
Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, позов підтримав, просив суд його задовольнити. Надав пояснення, аналогічні поясненням, викладеним у позовній заяві. У наступні судові засідання не з'явився, у зв'язку з чим , з огляду на наявність від самого позивача заяви, в якій він просив розглянути справу за його відсутності, судом вирішено продовжити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача Коротич Є.В., який діє на підставі довіреності, позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що вимоги з відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманої позивачем травми та встановлення відповідної втрати працездатності (2000 рік) пройшло понад 14 років, та позивачем пропущений тримісячний строк, встановлений КЗпП України за зверненням за захистом порушеного права. Стосовно вимог з відшкодування моральної шкоди за другою травмою просив врахувати, що з 01квітня 2001 року був створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в якому зареєстроване ДП «Макіїввугілля» та яке відраховує своєчасно відповідні кошти до цього фонду. Саме на фонд покладається обов'язок з виплати відповідних компенсаційних виплат у випадку отримання пошкоджень на виробництві, спричинення у зв'язку з цим моральної шкоди. За таких обставин вважав, що у даному випадку саме фонд має відшкодовувати завдану позивачу моральну шкоду у зв'язку з отриманим професійним захворюванням.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 12 квітня 1995 року був прийнятий на роботу до ВО «Макіївугілля» шахтоуправління «Холодна балка» на посаду підземного горноробочого очисного забою 5 розряду звідки він був звільнений 14 лютого 2001 року на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я. 07 червня 2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ВО «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» на посаду електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті 3 розряду звідки був звільнений 19 березня 2007 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
18 листопада 1999 року під час виконання звеном горноробочих до складу яких входив ОСОБА_1 наданого наряду та виконанні робіт з пересування балок крепі з покрівлі впав уламок породи, який травмував праву ногу ОСОБА_1 За результатами розслідування вказаного випадку 20 листопада 1999 року був складений акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Згідно висновку МСЕК від 27.04.2000 року ОСОБА_1 вперше була встановлена втрата працездатності у розмірі 50% у зв'язку з отриманою травмою від 18.11.1999 року.
Крім того матеріалами справи встановлено, що 17 жовтня 2006 року під час виконання бригадою робітників, до якої входив ОСОБА_1, наряду на проведення підготовки підприємства до роботи у осінньо-зимовий період, при переміщення секції калориферів за допомогою козлового крану по території промислової ділянки, біля будівлі цеху ОСОБА_1 спостерігав за переміщенням секції калориферу. Пересуваючись спиною до будівлі мехцеху ОСОБА_1 проявивши неуважність впав у яму при цьому травмував ліву ногу. За результатами розслідування вказаного випадку був складений акт №35 за формою Н-1 від 20.10.2006 року.
Згідно висновку МСЕК від 19.03.2007 року ОСОБА_1 було встановлено 65 % втрати працездатності: 50% за травмою від 18.11.1999 року та 15% за травмою від 17.10.2006 року та третя група інвалідності.
Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п. 1-14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» (в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105 - XIV, який набрав чинності 01.04.2001 року, а саме, підпунктом «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28 передбачався обов'язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду.
Проте ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік була зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що передбачали відшкодування потерпілому моральної шкоди. Цей Закон набув чинності з 01 січня 2006 року, тобто правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли під час дії Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Конституційним Судом України положення ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на теперішній час не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік також зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» підпункт «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобов'язання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я грошову суму за моральну шкоду, виключені.
Тобто з 20 березня 2007 року спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я на виробництві, відсутній, а з 01 січня 2006 року його дія була зупинена.
Враховуючи, що зупинення дії закону не дає підстав для його застосування, до правовідносин щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, з 01 січня 2006 року повинен застосовуватися загальний закон, яким на час встановлення позивачу МСЕК стійкої втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 17.10.2006 року є ст. 237-1 КЗпП України.
Зазначене випливає з рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
З огляду на викладене суд зазначає, що відшкодування за заподіяну особі моральну шкоду як за трудовим каліцтвом яке мало місце 27.04.1999 року так і трудовим каліцтвом яке мало місце 17.10.2006 року повинно здійснюватися саме ДП «Макіївугілля».
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 1167 частина 1 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди», відповідно д ст. 237- 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Пошкодження здоров'я позивача, яке виникло у період виконання ним своїх трудових обов'язків, заподіяна моральна шкода, яка має свій вираз у фізичних стражданнях та емоційних переживаннях.
У зв'язку з втратою працездатності позивач постійно зносить фізичні та моральні страждання. Так, після отримання травми ОСОБА_1 відчував фізичний біль, проходив курс лікування, що підтверджується копіями наданих медичних документів, стан його здоров'я погіршився, він втратив професійну працездатність та відновити його здоров'я неможливо. Через вказане позивач вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя і цим спричинено йому моральну шкоду.
Визначаючи конкретний розмір моральної шкоди суд також зазначає, що як встановлено з матеріалів справи розмір втрати працездатності визначений за сукупністю травми від 18.11.1999 року втрата працездатності за якою встановлена висновком МСЕК від 27.04.2000 року та травми від 17.10.2006 року втрата працездатності за якою встановлена висновком МСЕК від 19.03.2007 року.
При цьому суд звертає на те, що на час встановлення втрати працездатності за першою травмою порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків був визначений «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472.
Відповідно до п. 11 вказаних Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманою травмою від 18.11.1999 року слід визначити саме з урахуванням встановлених меж, визначених діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством, та відповідно має становити 2550 гривень.
Визначаючи розмір морального відшкодування позивачу у зв'язку з отриманою ним травмою 17.10.2006 року, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної працездатності внаслідок цього нещасного випадку (15%), неможливість відновлення стану здоров'я, а також вимоги розумності та справедливості, моральні страждання позивача суд оцінює в сумі 4500 гривень.
За таких обставин загальна розмір відшкодування моральної шкоди, яку належить сплатити позивачу у зв'язку з отриманими ним травмами на виробництві становить 7050 гривень.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також суд не приймає доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за зверненням про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом, оскільки на дані правовідносини строк позовної давності не розповсюджується.
При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, від його сплати він звільнений на підставі п. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір».
Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п/п 2 п. 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2014 року, в якому позивач звернувся до суду, складала 1218 грн.
Тобто, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 237-1, 153 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст.23, 1167,1168 ЦК України, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 7050 (сім тисяч п'ятдесят) гривень.
В решті позов залишити без задоволення.
Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» ( Шахта «Холодна Балка» ) судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок на користь держави.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: