ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2003 р. (суддя В.Ф. Мороз) визнано недійсним договір застави НОМЕР_1., укладений між ВАТ "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100" та дочірнім підприємством "Новий Свєт" кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед".

В касаційній скарзі приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_2., посилаючись на те, що рішення стосується її прав і обов'язків, тому що вона посвідчувала договір застави, визнаний судом недійсним, проте справа була розглянута без її участі, просить скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд, оскільки  у зв'язку з наявністю зазначеного рішення відповідач звернувся до неї з позовом про стягнення збитків у сумі 458 118,74 грн., заподіяних внаслідок посвідчення нею договору застави, який був визнаний судом недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, зазначає   про неправильне застосування судом норм матеріального права при вирішенні питання про невідповідність договору застави вимогам закону.

Заслухавши пояснення представника приватного нотаріуса ОСОБА_2., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження рішення суду мають також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Підстави і наслідки визнання її недійсною визначаються законом, який діяв на час її укладення.

Частина 2 ст. 48 ЦК УРСР передбачала, що за недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість в грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом, тобто застосування наслідків недійсності угоди стосується лише сторін і ніяким чином не зачіпає права і обов'язки нотаріуса, що здійснив її посвідчення та не є безумовною підставою для стягнення майнової шкоди на користь відповідача  з приватного нотаріуса ОСОБА_2., стягнення з якої можливе лише за наявності встановлення у діях останньої складу цивільного правопорушення.

Таким чином, постановлене у справі рішення не стосується суб'єктивних прав і обов'язків приватного нотаріуса ОСОБА_2., а тому скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2003 р. у справі за №31/226 -без змін.

Головуючий                                                                  В.І. Дерепа

Судді                                                                             Б.М. Грек

                                                                                      Л.В. Стратієнко