ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 10/375-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Дерепи В.І., |
суддів | Грека Б.М., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Херсонміськсвітло” |
на | рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року |
у справі | № 10/375-05 |
за позовом | відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” |
до | комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Херсонміськсвітло” |
третя особа | Херсонська міська рада |
про | стягнення суми |
та зустрічним позовом | комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Херсонміськсвітло” |
до | відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” |
про | визнання недійсною угоди |
за участю представників сторін:
від позивача –Шандрук О.Т., Литош В.О.
відповідача –Грищук М.А., Жайворонок Ю.А.
третьої особи – не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25 травня 2006 року (суддя Л.Александрова), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року (судді Т.Шевченко, Л.Кагітіна, Н.Коробка) первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача 801 626,53 грн. заборгованості, 102 405,10 грн. інфляційних та 23 372,35 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань за угодою від 06.11.2002 року № 592/1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено за недоведеністю.
В касаційній скарзі комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення “Херсонміськсвітло”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, та визнати недійсною угоду від 06.11.2002 року № 592/1.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Херсонської області та Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, на підставі угоди від 6 листопада 2002 року за № 592/1 "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електроенергію", укладеної між ВАТ “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” та комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення “Херсонміськсвітло”, останнє зобов'язалось щомісячно, за відповідним графіком (пункт 2.2 угоди), починаючи з 06.11.2002 року виплачувати позивачу реструктуризовану заборгованість в сумі 966 626,53 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеної угоди від 06.11.2002 року № 592/1 позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 28.09.2003 року по 28.10.2005 року в сумі 801 626,53 грн., 102 405,10 грн. інфляційних та 23 372,35 грн. річних.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Оскільки відповідач своєчасно не виконував зобов'язань за угодою від 06.11.2002 року № 592/1, суд правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 801 626,53 грн. заборгованості, 102 405,10 грн. інфляційних та 23 372,35 грн. річних.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 63 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Згідно зі статтею 4 ЦК УРСР цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Відповідно до чинного законодавства підприємства можуть укладати різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності або випливають з такої діяльності, і коло таких угод не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту діяльності господарюючих суб’єктів.
Тому, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною угоди від 06.11.2002 року № 592/1, суд виходив також з того, що чинним законодавством не встановлені обов’язкові умови, які має містити така угода, а часткова сплата заборгованості відповідачем і звернення позивача до суду з позовом свідчить про подальше схвалення сторонами спірної угоди від 06.11.2002 року № 592/1.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
Рішення господарського суду Херсонської області від 25 травня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 8 серпня 2006 року у справі № 10/375-05 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення “Херсонміськсвітло” –без задоволення.
Зупинення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 25 травня 2006 року скасувати.
Головуючий, суддя | В.І.Дерепа
|
Суддя | Б.М. Грек |
Суддя | Л.В.Стратієнко |