Справа №2 - 269/2008 p.
№2-2215/2007 p. №2 - 2432/2006 p. №2 -1074/2006 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2008 року Крюківський районний суд М. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В., секретаря Козлової І.В., за участю адвоката ОСОБА_1. , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом фізичної особи, ОСОБА_2 до колективного підприємства „Редакція міської газети Кремеінь" про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Крюківського районного суду М. Кременчука Полтавської обласаті з позовом до колективного підприємства „Редакція міської газети Кремеінь" з цивільним позовом та прохав ухвалити рішення, яким визнати такими, що не відповідають дійсності відомості про те, що він жебракував, що йому належить на праві власності будинок, в якому розміщувалась редакція газети, що його попередження про наміри себе захищати за допомогою зброї складається на підготовку фізичного усунення інженера ОСОБА_4, яке було опубліковане 10 лютого 2006 року в газеті Кремінь №6 на сторінці №13 та стягнути моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Справа неодноразово розглядалась в судах різних інстанцій.
Ухвалою Верховоного Суду України від 21 листопада 2007 року, заочне рішення Крюківського районного суду М. Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2006 року та Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 лютого 2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2. та його представник, позовні вимоги підтримали та пояснили, що 10 лютого 2006 року в газеті „Кремінь" в номері №6 на сторінці 13, була надрукована стаття під назвою „Фаллоимитатор как угроза свободе слова", в якій вказано, що позивач в 1993 році жебракував, позичав на хліб та одяг, що будинок куплений на кошти підприємства в якому будувалася редакція газети, опенився оформленим на ОСОБА_2, а також вказується на те, що попередження позивача про наміри себе захищати за допомогою зброї, складається на підготовку фізичного усунення самих інженера ОСОБА_4.
Прохали визнати вище викладені відомості такими, що не відповідають дійсності та стягнути з КП „Редакції міської газети Кремінь" 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача та його адвокат, з позовом не погодились, вважали, що не мали на меті ображати позивача, викладені факти частково відповідають дійсності, прохали суд відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5. пояснив, що працює у позивача випускним редактором. З публікацею в газеті від 10.02.2006 року знайомий, вважає, що це образа позивача ОСОБА_2, тому що факти викладені в статті не відповідають дійсності. Про якого інженера ідеться мова, йому не відомо. Статтю читали колеги, родичі, знайомі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6. пояснив, що працює водієм у позивача. Вважає, що ця стаття в газеті образила позивача, спричинила йому моральних страждань.
Суд заслухавши сторони по справі, свідків, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 10 лютого 2006 року в газеті „Кремінь" в номері №6 /1612/ на сторінці №13, була надрукована стаття під назвою „Фаллоимитатор как угроза свободе слова". В статті зазначено, що позивач пос праві ОСОБА_2. в 1993 році „побираясь по людям, одалживал на хлеб да на одежду; дом, купленный на средства предприятия, в котором базировалась редакция газеты, оказался оформленный на ОСОБА_2; ОСОБА_2 предупреждает, что имеет самозарядный карабин и пистолет и в случае чего, будет стрелять на поражение"
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інфіормації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку встановленому ЦК України.
Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немай нового права завдано майнової та моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
За змістом ст. 47 ЗУ „Про інформацію", порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, цивільно - правову відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчинені таких порушень, як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганблять честь і гідність особи.
Згідно з чл.1, 2 ст. 47 - 1 цього ж закону, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком, образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних данни, зокрема критика, фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Частинами 4, 5 ст. 17 ЗУ „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", передбачено, що у разі розгляду судом спору щодо завданної моральної шкоди між журналістом або засобом масової інформації, як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовими особами як позивачем, суд вправі вправі призначити компенсацію моральної шкоди.лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації.
Судом враховано наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового спростування неправдивих відомостей від якої позивач відмовився в судовому засіданні, полатає, що спростування відомостей ще більше зазначить його авторитету. Умислом журналіста та (або) службової особи засобу масової інформації є таке їх ставлення до поширення інформації, коли журналіст або службова особа засоба масової інфорамції усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.
Відповідно до повідомлення Кременчуцького МБТІ позивачу ОСОБА_2. дійсно належить АДРЕСА_1, (довідка №61/1546 від 24.03.2008 p.). Згідно договору купівлі - продажувід 08.04.1996 року посвідченний 1 - ою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою за р. 2 - 1735 та АДРЕСА_2 (договір купівлі - продажу посвідчений веселовським А.Г. приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за р. 2367 від 12.09.1995 p.).
Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховоного Суду України, до відомостей, що ображає особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність та ділову репутацію громадянина або установи в громадської думки або думки окремих громадян з точки зору виконання законів, загальноприйнятих правил співіснування та принципів людської моралі (п.3 Постанови ПВС України№7 від 28.09.1990 p.).
Відповідно дос т.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу.
Відповідно дос т. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, передбачено, що кожна особа має право на свободу виявлення поглядів. Дане право включає свободу дотримуватися поглядів, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї без втручання зі сторони державних закладів не залежно від кордонів.
Рішення Європейського суду суттєво доповнюється поняття цього права особи, зокрема по справі „Лингенс против Австрии", Європейський суд встановив ряд принципів, які мають загальний характер та в силу правовового прецендента в понятті конвенції, а саме:
· свобода у виявлені поглядів є одною з основ демократичного суспільства і її здійснення по формі та змісту може також викликати почуття образи, обурення, неспокою". Такими є вимоги плюралізма;
· свобода преси є добрим засобом для формування загальної думки про поведінку та діях керівників. У зв"язку з цим, межі допустимої критики керівників, посадових осіб значно ширше порівняно з звичайними особами.
Необхідно розмежувати факти наявність яких можливо доказати і оцінюючи судження, правдивість яких доказати неможливо, а вимоги доказати правдливість оціночного судження є порушення самої свободи поглядів.
Суд повно та всебічно вивчив зібрані по справі докази, надавши їм належну оцінку, прийшов до слідуючих висновків:
· позивачу не завдана моральна шкода, поскільки оскаржування позивачем інформації відноситься до оціночних суджень автора статті. Стаття вцілому та оскаржувана позивачем інформація має громадський інтерес, поскільки в ній викладена інформація про керівника підприємства;
· оціночне судження автора статті відноситься до свободи журналіста викладати свою думку про ті та інші події, які мають загальний інтерес;
· викладене відповідає нормам ЦК України, ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав особи та основних свобод, основні принципи яких, доповнюється рішення європейського суду по правах людини.
Аналізуючи викладені вище, обставини справи та враховуючи європейські стандарти в реалізації прав та свобод людини, суд вважає, що у висловлюваннях відповідача до позивача по суті утримаються його оціночні судження про права останнього, та керівника закладу, про мотиви її заяв у вказанній статті, являються критичними і не можуть бути розцінені як приниження честі, гідності та ділової репутації.
Керуючись ст. 34 Конституції України, ст. 4, 10, 60, 213-125 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, ст. 47 ЗУ „Про інформацію", ст. 17 ЗУ „Про державну підтримку засобів масової інформації"", Постанови Пленуму ВС України №7 від 28.09.1990 р., суд -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_2 в задоволенні цивільного позову до колективного підприємства „Редакція міської газети Кремеінь" про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Крюківського районного суду м. Кременчука на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційне скарга.на рішення може бути подана до Крюківського районного суду м. Кременчука на протязі/двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.