ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 липня 2014 року Справа № 04/5026/416/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Волковицької Н.О.,

Грейц К.В.,

Мачульського Г.М.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Соснівський Гранкар'єр"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 08.04.2014

у справі№04/5026/416/2012

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Кром"

доПриватного акціонерного товариства "Соснівський Гранкар'єр"

провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 у справі №04/5026/416/2012 задоволено заяву розпорядника майна боржника про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі. Затверджено подану розпорядником майна боржника мирову угоду від 14.10.2013, укладену боржником та комітетом кредиторів, знято мораторій на задоволення вимог кредиторів, скасовано арешт, накладений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.03.2012, на все майно боржника та кошти на його рахунках, припинено повноваження розпорядника майна боржника, провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 ухвалу суду першої інстанцій скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Приватне акціонерне товариство "Соснівський Гранкар'єр" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2014 у справі №04/5026/416/2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень частини першої статті 35 та частини третьої статті 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі №Б-50/137-07, від 16.02.2010 у справі №Б-19/97-04 та від 03.08.2011 у справі №27/81б.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону про банкрутство (в редакції яка діяла до 19.01.2013), про неоднакове застосування якої стверджує заявник, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між банкрутом і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Частиною третьою статті 36 Закону про банкрутство передбачено, що для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили свою згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Як вбачається зі змісту постанови від 08.04.2014 у справі №04/5026/416/2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для затвердження мирової угоди, укладеної між боржником та комітетом кредиторів, оскільки на дату винесення ухвали місцевим господарським судом про затвердження оспорюваної мирової угоди та припинення провадження у справі, були відсутні документально підтверджені відомості щодо фінансового стану боржника; крім того, умовами спірної угоди визначено погашення (списання) заборгованості шостої черги вимог кредиторів, однак такі умови порушують права кредитора - ТОВ "Транссрой-Юг", яке є єдиним кредитором шостої черги задоволення вимог кредиторів та голосувало проти такого списання.

Водночас, у постановах від 03.03.2011 по справі №Б-50/137-07, від 16.02.2010 по справі №Б-19/97-04 та від 03.08.2011 по справі №27/81б суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо затвердження мирової угоди, укладених боржниками та комітетами кредиторів, та припинення провадження у справах про банкрутство боржників, з огляду на те,що:

- при укладенні мирової угоди дотримано вимоги приписів частина першої статті 35 та частин 3-6 статті 36 Закону про банкрутство; крім того, судами попередніх інстанцій встановлено обставини того, що мирова угода передбачає рівні умови для всіх кредиторів кожної черги (справа №Б-50/137-07);

- оспорювана мирова угода повністю відповідає вимогами Закону про банкрутство; для кредитора, який проти укладення мирової угоди заперечував, не встановлені умови гірші, ніж для кредиторів які висловили згоду на її укладення і вимоги яких внесено до тієї ж черги (шостої черги задоволення вимог кредиторів) (справа №Б-19/97-04);

- оспорювана мирова угода була укладена у відповідності до приписів статей 35, 36 Закону про банкрутство; крім того, передбачені мировою угодою умови прощення (списання) штрафних санкцій не порушують вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2011 №1729, оскільки стосуються заборгованості шостої черги вимог кредиторів, та не суперечить положенням Закону про банкрутство (справа №27/81б).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Соснівський Гранкар'єр" у допуску справи №04/5026/416/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді: С.Бакуліна

Н.Волковицька

К.Грейц

Г.Мачульський