ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" червня 2006 р. о 12-00 год. в м. Харкові Справа № АС-03/269-06
вх. № 6927/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.
представників сторін :
позивача - Горелкова В.М.
відповідача - не з'явився
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до СТОВ "1-е Мая" с. Грушине
про стягнення 10419,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача , СТОВ "1-е Мая" с. Грушине, штрафні санкції за незайняті робочі місця , призначені для інвалідів у 2005р. в сумі 10419,95 грн. , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 8 робочих місць для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. були працевлаштовані 6 інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив 2 робочих місця. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму 10265,96 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та нараховану пеню в розмірі 153,99 грн.
Відповідач про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, представник в судове засідання не з'явився. Поважні причини неявки не встановлені, ухвалою та повістками про час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем знаходження згідно адреси, вказаної в позові . Поштове повідомлення свідчить про отримання ухвали та повістки про виклик в судове засідання від 05.06.06 р., що свідчить про належне повідомлення судом про дату та час слухання справи, але причини неявки суду не відомі.
Суд зазначає, що за таких обставин, враховуючи встановлений КАС України двомісячний термін розгляду справи, те, що згідно ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про необхідність та можливість розгляду справи по суті.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування — підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.
Матеріалами справи встановлено, що середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 р. становила 5132,95 грн. За нестворені робочі місця відповідач повинен був сплатити до 15 квітня поточного року штрафні санкції в сумі 10265,96 грн.
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 191 осіб, відповідно до ст.19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних та згідно списку працюючих інвалідів, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 8 інвалідів.
Позивач при встановленні кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виходив з того, що вона визначається як середня на рік. Але Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що у відповідному році повинно бути створена відповідна кількість робочих місць, і не пов'язує відповідальність з терміном роботи інваліда. Суд вважає, що фактично відповідач створив 8 місць на які у 2005 р. працевлаштовані інваліди.
Суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яких просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.
Сума штрафних санкцій за 2 не зайнятих робочих місця для інвалідів складає 10263,96 грн., яка відповідачем на цей час не сплачена. Пеня станом на 02.06.06 р. за прострочення платежу складає 153,99 грн.
Судом встановлено, що на підприємстві відповідача працювало 8 інвалідів, а не як вказано позивачем у позові 6, що підтверджено звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (розділ ІІ списку працюючих інвалідів).
Враховуючи, що відповідач виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає. Санкції не підлягають застосуванню, а відповідно неправомірно на них нарахована пеня.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4 , 8, 86, 94, 160- 163 , 186 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Подобайло З.Г.
Постанова в повному обсязі виготовлена 27.06.06.р. о 15-00 год.