17.07.2014 238/1886/13-ц
2/238/1111/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2014 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:
судді Безрук Т.В.,
при секретарі Ясиненко Л.В.,
за участю представників сторін Бажиновського І.О.,
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що відповідно до укладеного договору № MRХRRХ12460189 від 15.04.2007 року відповідач 15.04.2007 року отримав кредит у розмірі 4200,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до умов договору позичальник повинен щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та інших витрат згідно з умовами.
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед Банком станом на 03.07.2013 року утворилася заборгованість у сумі 24767,64 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом - 1341,22 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8673,16 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом - 705,60 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 12392,06 гривень, штрафу (фіксована частина) - 500 гривень, штрафу (процентна частина) - 1155,60 гривень.
Просили стягнути з відповідача на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 24767,64 гривень, а також судові витрати по справі - 247,68 гривень судового збору.
Представник позивача Бажиновський І.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, просив стягнути з відповідача на користь Банка заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, за участю його представника адвоката ОСОБА_2
В судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та зазначив, що 15 квітня 2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» дійсно було укладено строковий кредитний договорів на суму 4200 грн. на строк 24 місяці з 15 квітня 2007 року по 15 квітня 2009 року з умовами сплати за користування кредитом відсотків, у розмірі 1.0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 100.80 грн. (сто гривень вісімдесят копійок), та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 700 (сімсот) гривень. В зазначений в кредитному договорі періоді, а саме з 2007 року по 2008 рік відповідач достроково та повністю сплатив всю суму кредиту з відсотками та іншими платежами в розмірі 6808,62 гривень, що підтверджується квитанціями про сплату. Отже, після сплати кредиту до відповідача в період часу з 2008 року по 2014 рік жодних претензій не пред'являлось, що свідчило про виконання всіх зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк».
Крім того, якщо позивачем було виявлено якусь недоплату по вказаному договору, він мав попередити про це відповідача та мав об'єктивну змогу звернутися до суду в період з 16.04.2009 року по 16.04.2012 року. Проте, позивач звернувся до суду в 2013 році, тобто більше ніж через три роки після спливу кінцевого терміну дії строкового кредитного договору та більше ніж через п'ять років після виконання зобов'язань у повному обсязі, тобто з пропуском строку позовної давності. На підставі зазначеного просив відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № MRХRRХ12460189 від 15.04.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 4200,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 24 місяці з 15.04.2007 року до 15.04.2009 року включно, відповідно до умов якого погашення заборгованості здійснюється шляхом надання позичальником Банку в період сплати грошових коштів щомісяця (щомісячний платіж) у сумі 298,84 гривень для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами (а.с.7).
Судом встановлено, що відповідач в зазначений в кредитному договорі період з 2007 року по 2008 рік сплатив на користь позивача 6808,62 гривень, що підтверджується квитанціями про сплату (а.с.59-62).
Як вбачається з відповіді позивача на запит суду відповідач 17.07.2007 року,20.08.2007 року, 19.11.2007 року, 23.01.2008 року, 08.05.2008 року, 21.07.2008 року, 29.08.2008 року та 29.09.2008 року сплачував за кредитним договором несвоєчасно, внаслідок чого, за не належне виконання зобов'язань за кредитним договором йому нараховувалось підвищена відсоткова ставка (а.с.98).
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Верховний суд України у своїй постанові від 19 березня 2014 року з перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгулу цивільних і кримінальних справ від 04.11.2013 року зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Судом встановлено, що останній платіж відповідачем було здійснено 29 вересня 2008 року, що підтверджується копією квитанції на а.с. 59
Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.07.2013 року, тобто після спливу трирічного строку з часу внесення останнього платежу.
Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленому до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач, звертаючись із позовом до суду, не просив поновити пропущений строк та не посилався на поважність причин, з яких він пропустив строк позовної давності. Таким чином, оскільки судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором MRХRRХ12460189 від 15.04.2007 року, укладеному між сторонами на строк 24 місяці, відповідачем було здійснено в вересні 2008 року, а до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним кредитним договором позивач звернувся в липні 2013 року, то суд вважає, що останній пропустив строк звернення до суду.
Оскільки в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо вимог позивача, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд не стягує понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 247,68 гривні на користь останнього, оскільки відмовляє в задоволенні його позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.257, 260, 261, 267 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя