Справа № 11-205 2008 р.                                        Головуючий у 1 інстанції Городиський С.С.

Категорія ст.15 ч.2,185 ч.3 КК України                  Суддя-доповідач Михайловський В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді        Романова О.В.

суддів                                     Михайловського В.І.,

Ткача C.O.

з участю прокурора      Руденка В.І.

засуджених:                           ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, не судимий,

засуджений за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3, з застосуванням ст.69 КК України на 2 (два)

роки обмеження волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та житель сАДРЕСА_2, громадянин України, не судимий відповідно до ст.89 КК України,

засуджений за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3, з застосуванням ст.69 КК України, на 3 (три)

роки обмеження волі.

2

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначений - підписка про невиїзд.

Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 29.09.2007 року близько 01.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом пошкодження віконного скла проникли у будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_3 у вигляді електродрелі, магнітофону, колонки, динаміків, 15-ти пляшок шампуню, дискових полотен, кабелів та фрези, трьох штикових та чотирьох підборних лопат, механічної автовикрутки всього на загальну суму 2002 грн.99 копійок, заподявши матеріальну шкоду.

Злочинний намір ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кінця не довели, оскільки були затримані працівниками міліції.

В апеляціях: -засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок Попільнянського районного суду від 22.01.2008 року частково, постановити новий вирок, яким призначити міру покарання у вигляді штрафу та надати можливість працювати і жити у суспільстві.

В обгрунтування апеляції ОСОБА_2 посилається на те, що всі викрадені речі були повернуті потерпілій ОСОБА_3, якій під час досудового слідства повністю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду та яка просила суворо не карати винних осіб.

Судом першої інстанції не повністю враховані обставини, передбачені ст.66 КК України - добровільне відшкодування заподіяних збитків та усунення заподіяної шкоди, а також і думка самої потерпілої ОСОБА_3, яка просила суд суворо не карати засуджених. Призначене покарання є надто суворим та не відповідає тяжкості скоєного злочину, особі засудженого і виниклим наслідкам. Не врахована й поведінка ОСОБА_2 як до вчинення злочину так і після його вчинення, молодий вік засудженого;

-засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому штраф, надавши можливість жити і працювати у суспільстві, або, якщо апеляційний суд знайде за потрібне, направити кримінальну справу на досудове слідство для з'ясування суперечностей, викладених у скарзі.

В обгрунтування апеляції ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що він був затриманий безпосередньо під час вчинення злочину, вину визнав повністю та відшкодував заподіяні збитки. Суд першої інстанції необгрунтовано не визнав пом'якшуючих обставин, які були вказані органами досудового слідства в обвинувальному висновку.

Суд першої інстанції призначив покарання без урахування думки потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні.

3

На думку апелянта, судом першої інстанції не дана належна оцінка дійсним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон, внаслідок чого ОСОБА_1 призначена міра покарання, яка не відповідає тяжкості вчиненого злочину та характеристиці особи засудженого. Законом передбачені інші покарання: штраф, виправні роботи, а тому, на думку засудженого, суд першої інстанції мав усі можливості щодо застосування більш м'якої міри покарання за вчинений злочин.

Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій засуджених, засуджених ОСОБА_1,ОСОБА_2 та в їх інтересах адвоката ОСОБА_5, які підтримали подані апеляції з наведених мотивів, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, суд вважає, що апеляції засуджених підлягпють частковому задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло обгрунтований на перевірених у суді доказах.

Ці висновки суду ніким із можливих апелянтів не оспорюються.

Дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.3 КК України кваліфіковані правильно.

Разом з тим, покарання обом засудженим визначено судом першої інстанції без належного врахування вимог ст.ст.65,66,67 КК України.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше не судимі, повністю визнали себе винними у вчиненні злочину, потерпіла ОСОБА_3 не наполягала на суворому покаранні засуджених, які, у свою чергу, повіністю відшкодували заподіяні їй матеріальні збитки, а також і моральну шкоду.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції зазначених обставин справи не врахував, як належним чином не врахував і фактичних обставин вчинення злочину, який доведено до кінця не було з причин, що не залежали від волі ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають постійне місце проживання та роботи, де характеризуються виключно з позитивної сторони, їх доводи щодо бажання працювати на користь суспільства підтверджені й під час апеляційного розгляду справи наданими письмовими документами.

А тому, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до переконання, що міра покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визначена судом першої інстанції, є надто суворою та вважає, що їх виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

4

Керуючись ст.ст.З65,366 КПК України, апеляційний суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2008 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - змінити та вважати їх засудженими за ст.ст.15 ч.2,185 ч.3 КК України до покарання, визначеного судом першої інстанції, з застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк: засудженому ОСОБА_1 - 2 (два) роки, засудженому ОСОБА_2 - 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

В решті вирок залишити без зміни.