Справа № 11 - 240 / 2008                                          Головуючий у суді 1-ої інстанції Бабич С.В.

Категорія ст.128 КК України                                  Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.

УХВАЛА

Іменем   України

25 березня 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді................................................ Романова О.В.

суддів.................................................... Широкопояса Ю.В. і Яковлева С.В.,

з участю

прокурора................................................................... Руденка В.І.,

захисника - адвоката................................................ ОСОБА_3

та потерпілого......................................................... ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_1 та захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2008 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець села Ясногород Романівського району Житомирської області, громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, одружений, раніше не судимий, засуджений за ст.128 КК України до покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Цивільні позови у кримінальній справі : потерпілого ОСОБА_1 -задоволено частково ; прокурора Романівського району в інтересах держави в особі Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського -задоволено повністю. Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь :

·    потерпілого ОСОБА_1 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 83 коп. матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та 7.000 (сім тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього 7.560 (сім тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 83 коп. ;

·    Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського 2.231 (дві тисячі двісті тридцять одну) грн. 82 коп. понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за

2

заподіяння    потерпілому    ОСОБА_1    тілесного ушкодження середньої тяжкості з необережності за таких обставин.

Так, 04 липня 2007 року близько 17-ої години на березі річки Лісна в с Ясногород Романівського р-ну Житомирської обл. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час спортивної боротьби з ОСОБА_1 з необережності наніс останньому удар рукою в область лівого ока, заподіявши гіри цьому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи повноту та правильність встановлення фактичних обставин справи, вважає, що суд дав неналежну оцінку діям підзахисного, а тому просить скасувати вирок і провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2и складу злочину.

На обгрунтування своєї апеляції її автор посилається на правдивість показань підзахисного щодо обставин, за яких відбувались події, та вважає, що в даному випадку в діях ОСОБА_2 вбачається невинувате заподіяння шкоди внаслідок випадковості (казусу), так як той не повинен був передбачити таких наслідків і не міг їх передбачити, так як ОСОБА_2 лише погодився помірятися силою з ОСОБА_1 шляхом дружньої боротьби (а.с.120).

Потерпілий ОСОБА_1 у своїй апеляції просить скасувати вирок щодо ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд, так як вважає, що судом не врахована фактична втрата ним зору на ліве око, в результаті чого йому встановлена третя група інвалідності. Не згоден він і з висновком судово-медичної експертизи № 88 від 07 листопада 2007 року, так як вважає, що йому заподіяні тілесні ушкодження не середньої тяжкості, а тяжкі внаслідок втрати зору на одне око.

Не погоджується апелянт і з вирішенням цивільного позову, так як вважає, що судом було не обгрунтовано зменшено розмір моральної шкоди і цей розмір є заниженим та несправедливим. Зазначає, що у суду не було підстав вважати його поведінку віктимною, оскільки він не знущався над ОСОБА_2, не ображав його та не спричиняв йому фізичного болю, а його поведінка не була явно непристойною, яка б могла принижувати гідність підсудного або близьких йому осіб, як і не могли його дії спричинити сильне душевне хвилювання. За таких обставин у суду не було підстав вважати його поведінку неправомірною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання винного (а.с.121).

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Від прокурора ОСОБА_4, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, надійшли заперечення на подану потерпілим ОСОБА_1 апеляцію, в яких він вважає вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок щодо засудженого - без зміни, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї правової позиції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С.В., пояснення захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, який підтримав  подану  ним  апеляцію  з  мотивів,  наведених у  ній,  доповнивши

3

альтернативою - у разі визнання колегією суддів доводів апеляції безпідставними просив зменшити визначений судом розмір моральної шкоди, та заперечив проти задоволення апеляції потерпілого, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і заперечив проти задоволення апеляції захисника засудженого, думку прокурора Руденка В.І., який вважав подані по справі апеляції безпідставними, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій і заперечень проти їх задоволення, колегія суддів вважає, що апеляції захисника та потерпілого не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів.

З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які наведені у вироку, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.

Суд правильно встановив фактичні обставини, за яких ОСОБА_2 під час дружньої боротьби з ОСОБА_1 необережно завдав йому удар рукою, заподіявши тілесні ушкодження. Ці обставини сторонами обвинувачення і захисту в апеляціях не оспорюються.

Засуджений та потерпілий стверджували, що під час дружньої боротьби, ініціатором якої був сам потерпілий, ОСОБА_2 необережно наніс ОСОБА_1 удар рукою в область лівого ока. Після цього вони підвелися і розійшлись по домівках (а.с.109зв.-111). Зазначені обставини також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (а.с. 111 зв.-112).

Звертає на себе увагу й та обставини, що : сам потерпілий ОСОБА_1 спочатку запропонував поборотись ОСОБА_2, який відмовився, а після цього - ОСОБА_2, який погодився із пропозицією ; потерпілий ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою лише на п'ятий день після отриманої травми і 05 серпня 2007 року був виписаний додому у задовільному стані.

Відповідно до висновку експерта № 88 від 26 листопада 2007 року у потерпілого ОСОБА_1 виявлено забій лівого ока, сукон'юктивальний розрив склери з випадінням оболонок ока, кришталика, скловидного тіла, гематоми лівого ока, що відноситься до середнього ступеня тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від удару рукою, можливо при обставинах, вказаних в постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи. Дані тілесні ушкодження могли утворитись від удару долонною поверхнею правої руки (а.с.50-51).

За таких обставин засуджений ОСОБА_2 не мав прямого умислу заподіяти потерпілому ОСОБА_1 тілесне ушкодження середньої тяжкості, а також не передбачав можливість їх заподіяння, проте повинен був передбачити можливість настання таких наслідків під час боротьби.

4

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.128 КК України, як необережне заподіяння потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості, є правильною, а покарання призначено йому відповідно до вимог закону.

Посилання захисника в апеляції на випадок (казус) безпідставні, так як, виходячи із конкретних обставин справи, негативні наслідки настали саме в результаті необережних дій ОСОБА_2, а не самого потерпілого. Пропозиція ж поборотись, яка надійшла від ОСОБА_1 і наступна згода ОСОБА_2 з цією пропозицією, на думку колегії суддів не може розглядатись як така, що знаходиться у причинному зв'язку із насталими наслідками.

Під час досудового слідства та при розгляді справи у суді потерпілий ОСОБА_1 не заявляв будь-яких клопотань з приводу незгоди з висновком судово-медичної експертизи з приводу виявлених у нього тілесних ушкоджень і інших питань, а також правильністю кваліфікації дій ОСОБА_2 (а.с.80, 108-114). Не ставились такі питання і прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Тому суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи відповідно до вимог ст.275 КПК України - в межах судового розгляду. Виходячи з наведеного, доводи потерпілого ОСОБА_1 в апеляції слід визнати безпідставними.

При вирішенні питання цивільного позову в кримінальній справі суд правильно керувався вимогами норм діючого матеріального і процесуального законодавства та роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 із наступними змінами, об'єктивно визначивши розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди. Визначений судом розмір моральної шкоди не є заниженим і відповідає обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, навівший в рішенні відповідні мотиви. Тому підстав для зміни чи скасування вироку в цій частині вироку колегія суддів також не вбачає

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, та апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Романівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2008 року щодо засудженого ОСОБА_2 - без зміни.