РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Панкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г.

Ісаєва Г.А.

                                             при секретарі   Бахтагарєєвій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Лівадійської сільської Раді про скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 01 червня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Лівадійської сільської Ради про скасування рішення Лівадійської сільської Ради від 19 квітня 2005 року про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в смт. Виноградне, район вулиці Курчатова для будівництва та обслуговування жилого будинку. Позивач вважає, що Лівадійська сільська Рада ухвалила незаконне рішення, оскільки даною ділянкою позивач відкрито користується більше 15 років і силу ст. 119 ЗК України має право на приватизацію даної ділянки, проте спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2.

У зв'язку з незаконністю прийнятого рішення сільською Радою, позивач просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2.

Рішенням Ялтинського міського суду від 01 червня 2006 року позов задоволений. Суд скасував рішення Лівадійської сільської Ради від 19 квітня 2005 року про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованій в смт. Виноградне, район вулиці Курчатова для будівництва і обслуговування жилого будинку. Визнаний недійсним державний акт від 25 травня 2005 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в смт. Виноградне, район вулиці Курчатова.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши ОСОБА_2, третю особу ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач більше п'ятнадцяти років обробляє земельну ділянку, і сільська Рада не мала права передавати у власність ОСОБА_2 не вільну земельну ділянку.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, що свідчать які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому ЗК України.

Судом встановлено, що Лівадійська сільська Рада своїм рішенням від 19 квітня 2005 року передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку.

На момент передачі у власність земельної ділянки вона була вільна, законних користувачів не мала.

Та обставина, що ОСОБА_1 стверджує, що він тривалий час самовільно користувався даною земельною ділянкою, не може свідчити про незаконність передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2

ОСОБА_1 не звертався в порядку встановленому Земельним кодексом із заявою про передачу у власність займаної їм земельної ділянки, а ОСОБА_2 одержала у власність земельну ділянку з дотриманням встановленого ЗК України порядку.

З урахуванням викладеного висновки суду першої інстанції про те, що сільська Рада незаконно передала у власність зайняту земельну ділянку, суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки ОСОБА_1 не мав законних прав цю земельну ділянку.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 01 червня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.