АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2014 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду м. Києва Полтавцева Г.А. за участю представника Київської регіональної митниці Дєдєньової Д.О., прокурора прокуратури м. Києва Свербиус А.О., захисника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою директора ТОВ «Віватімпорт» ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 313 840, 27 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил вартістю 313 840, 27 грн.
Як встановив суд, ОСОБА_3 вчинив порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, яке полягало в наступному.
13 вересня 2013 року в зоні діяльності Ягодинської митниці з Польші на митну територію України компанією «Maximus Business LTD» (Великобританія) на виконання умов контракту від 8 травня 2013 року № ЕХ-08-05-13, укладеного з ТОВ «Віватімпорт», автомобільним транспортом р.н. АА6088ЕС/АА3831ХТ переміщено товари - «взуття, одяг,сумки», вагою брутто 3966,00 кг, загальною вартістю 39 264,39 дол. США.
Через митний кордон України вказаний товар переміщено на підставі товаро-супровідних документів: міжнародної товарно - транспортної накладної СМR№ 295976 від 13 вересня 2013 року, книжки МДП №RX 72893394, інвойсу від 10 вересня 2013 року №ЕХ-0034. Пізніше, 16 вересня 2013 року товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів в режимі ІМ-40 за митною декларацією №100250000/2013/070679, оформлено та випущено у вільний обіг.
Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 6 вересня 2013 року з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії. З митних органів Великобританії 10 грудня 2013 року отримано відповідь з якої вбачається, що компанія «Maximus Business LTD», яка згідно товаро-супровідних документів виступає відправником товару, є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.
Таким чином зроблено висновок, що до митного контролю в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України подано контракт від 08.05.2013 року №ЕХ-08005-13, який фактично був недійсним, як і інвойс від 10 вересня2013 року № ЕХ-0034, який є невід'ємною частиною контракту, оскільки вони видані ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка відповідно до статті 6 Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» є нездатною до укладання контракту.
У зв'язку з цим товари, зазначені в товаро-супровідних документах та інвойсіна суму 313 840, 27 грн.,переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомостістосовно відправника та продавця товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке, згідно ст. 483 МК України, покладається на керівника декларанта ТОВ «Віватімпорт" - ОСОБА_3
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що декларування товарів під час митного оформлення здійснювала уповноважена особа - ОСОБА_5, що підтверджується карткою Київської регіональної митниці, який відповідно до положень ч. 5 ст. 266 МК України, уповноважений на декларування товарів від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Апелянт звертає увагу, що виходячи з положень ч. 7 ст. 257 МК України перелік відомостей, які підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів, а також стверджує, що будь-яких дій щодо незаконного переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані не вчиняв.
Крім того, протокол про порушення митних правил за своїм змістом, не в повній мірі відповідає вимогам ст. 494 МК України, оскільки викладені в ньому дані про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил мають неконкретний характер, в ньому немає жодних даних про вчинення безпосередньо ним, ОСОБА_3, будь-яких дій, пов'язаних з переміщенням або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Також зазначає, що на підтвердження вини у порушенні митних правил посадова особа митного органу послалась на письмове повідомлення митних органів Великобританії (лист від 23 жовтня 2013 року № МА 1262/2013 ). Разом з тим, в матеріалах справи з такими реквізитами є лише копія листа Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року до Київської регіональної митниці, додатком до якої є копія листа НМ Rеvеnuе@Сustoms з питань взаємної митної оцінки та копія його неофіційного перекладу, у якому слово «ліквідована» взято в лапки, що свідчить про те, що компанія лише була виключена з реєстру. А тому, вважає апелянт, митним органом не надано належних доказів про ліквідацію компанії «Maximus Business LTD» згідно законодавства Великобританії.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Заслухавши захисника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника Київської регіональної митниці Дєдєньову Д.О. та прокурора прокуратури м. Києва Свербиуса А.О., які заперечували проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У відповідності з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та ін. Згідно вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення повинно бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі цих вимог закону, а також ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності. Разом з тим, як видно зі змісту оскаржуваного рішення, ці вимоги закону суддею місцевого суду при розгляді вказаної справи дотримано не повністю.
Так, в оскаржуваній постанові при визначенні юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 суд вказав, що за фактичних обставин справи, наведених вище, саме він є суб'єктом допущеного ТОВ «Віватімпорт» правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, у зв'язку з чим підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, але при цьому суд не зазначив, які конкретні дій вчинив ОСОБА_3 на підтвердження такого порушення. Диспозиція цієї статті містить перелік дій, за вчинення яких настає відповідальність, що обов'язково повинно бути зазначено в постанові, якою особу визнано винною в порушенні митних правил, але в постанові суду міститься лише загальне посилання на нормативні акти.
Враховуючи зазначене, прихожу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а також події цього правопорушення, з таких підстав.
Відповідно до вимог зазначеного закону, адміністративна відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості.
Таким чином, основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даним законом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України, а об'єктивною стороною є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто активна поведінка (вчинок) особи. Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення повинен чітко розуміти та усвідомлювати обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагнути їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України, в тому числі і шляхом надання неправдивих відомостей, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. З наведеного випливає, що кінцевою метою порушника має бути визначення коду товару чи його митної вартості такими, що не відповідають дійсності.
Згідно з ч. 2 ст. 198 МК України, органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про попуск їх через митний кордон України. При перевезенні автомобільним транспортом документами, що містять відомості про товари, є: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів; найменування товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару. За приписами ч. 7 ст. 257 МК України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Як видно з матеріалів справи, при митному оформленні товару в режимі «Експорт» ТОВ «Віватімпорт» зазначило достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар, тобто виконало вимоги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.
З матеріалів справи вбачається, що контракт № ЕХ-08-05-13 був укладений між ТОВ «Віватімпорт» та компанією «Maximus Business LTD» 8 травня 2013 року, тобто до того, як компанію було виключено з Реєстру. Таким чином, даних про те, що на момент укладення контракту компанія «Maximus Business LTD» не мала на це повноважень, ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено, тобто немає даних, що вона діяла з порушенням ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
З наведеного випливає, що лист митних органів Великобританії, в якому міститься інформація про ліквідацію компанії «Maximus Business LTD» та виключення її з реєстру 17 травня 2013 року, не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця товару, зазначені в товаро-супровідних документах, є неправдивими. Крім того, переклад цього документу, який зроблено працівником митниці, в пунктуації містить відмінності від оригіналу, що викликає сумнів в його достовірності.
Згідно ст. ст. 345-354 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення товарів на митну територію України та ін., у тому числі своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів, результати якої оформлюються актом (довідкою), в яких за наявності зазначаються і факти заниження та факти завищення податкових зобов'язань підприємства, проте і такі дані у справі відсутні.
Крім того, ані прокурор, ані представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не зазначали, що дані, вказані в товаро-супровідних документах, в митній декларації, вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі і визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Наведене свідчить про те, що митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували, що дії ОСОБА_3, який з 2 серпня 2013 року почав виконувати обов'язки директора ТОВ «Віватімпорт», тобто після укладання контакту від 8 травня 2013 року, були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та подання ним органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно продавця саме з метою неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Враховуючи зазначене вважаю, що в матеріалах справи відсутні дані про порушення ним митних правил, а тому постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, підлягає скасуванню, а провадження у справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України, - закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 6 ст. 530, п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України, ст. 294 КУпАП України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України - СКАСУВАТИ, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Полтавцева
Справа № 33/796/922 /2014 Категорія: ч. 1 ст.483 МКУ
Головуючий у першій інстанції Лазаренко В.В.
Доповідач Полтавцева Г.А.