Справа № 22-ц-99 2007 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції - Шелєхова А.В.

Категорія -  44                                                              Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.

УХВАЛА іменем    України

11 січня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -  Хвостика С.Г.

суддів              -   Сибільової Л.О., Дубровної В.В,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представників відповідачів

Мітрофанського B.C., Пінчука В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 7 грудня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства

«Сумихімпром», Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області,

Управління Служби безпеки України в Сумській області, про визнання такими, що не

відповідають законодавству України та скасування актів міжвідомчої комісії,

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 7 грудня 2006 року позов в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права невідповідність висновків суду встановленим обставинам, просить дане рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову. При цьому вказує, що висновки суду про те, що міжвідомча комісія діяла в межах чинного законодавства та що оспорювані акти не зачіпають його права, є безпідставними.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 1996 року по березень 2006 року працював у ВАТ «Сумихімпром».

Розпорядженням НОМЕР_1 ОСОБА_1 був відсторонений від виконання обов'язків начальника караулу з 25 грудня 2004 року та переведений на посаду контролера першого класу строком на три місяці. Згідно з розпорядженням НОМЕР_2 він був звільнений з роботи на підставі п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та Положенням про відомчу воєнізовану охорону Міністерства по виробництву мінеральних добрив.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 17 листопада 2005 року його поновлено на роботі на посаді начальника команди загону ВО ВАТ «Сумихімпром» з 15 березня 2005 року.

У березні 2006 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням.

1 грудня 1999 року головою правління ВАТ «Сумихімпром» був затверджений акт міжвідомчої комісії по організації охорони на цьому підприємстві. До складу комісії увійшли директор по роботі з персоналом ВАТ «Сумихімпром», начальник загону ВО ВАТ «Сумихімпром», представник УСБУ в Сумській області, представник УМВС України в Сумській області.

19 вересня 2005 року головою правління ВАТ «Сумихімпром» затверджено новий акт міжвідомчої комісії в аналогічному складі. З затвердженням цього акту попередній акт втратив чинність.

Вказаними актами було встановлено озброєння караульних ряду постів, місця їх розташування, призначення, тривалість охорони та озброєння, тобто, було встановлено озброєння караульних не всіх постів, а окремих.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що актом від 19 вересня 2005 року права позивача порушені не були, як і актом від 1 грудня 1999 року також, який, до того ж, втратив чинність у зв'язку з введенням в дію акту від 19 вересня 2005 року.

Таке рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, звертає на себе увагу той факт, що Положення про відомчу охорону Міністерства по виробництву Міндобрив СРСР, затверджене наказом цього ж Міністерства за №52 від 25 січня 1985 року, на підставі якого здійснюється охорона у ВАТ «Сумихімпром», а також розроблялись і затверджувались акти міжвідомчої комісії, носить рекомендаційний характер. І саме міжвідомча комісія під головуванням керівника об'єкта має право визначати, які особи, що входять до складу караулу, можуть бути озброєні тим чи іншим типом зброї на тому чи іншому посту чи взагалі не озброюються. Саме відповідним чином діяла міжвідомча комісія, виконуючи свої безпосередні обов'язки, встановивши озброєння караулів не на всіх постах, визначивши, тим самим, систему охорони об'єкта.

Посилання апелянта на те, що відповідачами порушено його права, передбачені ст.ст.28, 32 Конституції України, а саме - на порушення його права на повагу до честі й гідності та права на спростування недостовірної інформації, то вони є безпідставними, так як не стосуються предмету розглянутих місцевим судом вимог після їх роз'єднання.

Висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.

Доводи апелянта про протилежне є безпідставними, на їх підтвердження позивач не надав переконливих доказів.

Отже, як законне і обґрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 7 грудня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.