Справа  № 2 - 71 / 09

З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            21  січня  2009  року.                                                             м.  Суми.

            Зарічний  районний суд  м.  Суми  у  складі :  головуючого - судді  Бойка  В.Б., 

                                                                                          при секретарі - Дубініній  Т.Ю.,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Суми  цивільну  справу  за  позовною  заявою  ОСОБА_1до  Комунального  підприємства  Сумської  міської  ради  “  Електроавтотранс “,  3-ті  особи :  ОСОБА_2,  ОСОБА_3

про  відшкодування  майнової  та  моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1.  звернувся  до  суду  з  позовом  та  свої  вимоги  мотивує  тим,  що  13.10.2007 року,  близько   14  год.  10  хв.  дня,  водій  ОСОБА_2,  що  перебував  в  трудових  відносинах  з  відповідачем  та  керував  належним  останньому  тролейбусом                « ЗІУ-9 « ,  номер  НОМЕР_1,  при  виконанні  маневру  розвороту  вліво  на  перехресті  вулиць  Червоногвардійська  та  Набережна  ріки  Стрілки  в  м.  Суми  порушив  пункт  13.3  ПДР  України  та  пошкодив  належний  позивачу  транспортний  засіб - автомобіль                                  « ВАЗ-21093 «,  д.н.  НОМЕР_2. 

Посилаючись  на  вказані  обставини,  позивач  просить  стягнути  з  відповідача  на  свою  користь  заподіяну  майнову  шкоду  в  сумі  3352  гривні 36  копійок  та  моральну  шкоду  в  сумі  10000  грн. Моральну  шкоду  обгрунтовує  порушенням  нормальної  течії  життя,  суттєвим  пошкодженням  транспортного  засобу,  неможливістю  користуватися  ним,  стресовою  ситуацією  в  родині, небажанням  відповідача  вирішити  спір добровільно. 

            В останнє  судове  засіданні  представник  відповідача не  з»явився,  про  час  розгляду  справи  повідомлявся.  В  попередніх  судових  засіданнях  представник  з  позовом  не  погодився,  зазначав,  що  позивач  в  своїй  заяві  до  суду  виклав  обставини  справи неповно  та  недостовірно.  Зокрема,  вказував,  що  автомобіль  позивача,  яким  керував  його  син - 3-тя  особа  ОСОБА_3.,  під  час  зіткнення  з  тролейбусом,  не  перебував  у  нерухомому  стані  на  другій  смузі  руху ( справа  від  тролейбуса ),  а  здійснював  переїзд  з  крайньої  лівої  смуги  руху  ( позаду  тролейбуса )  на  праву  від  цих  транспортних  засобів  смугу  руху.  Тобто,  ОСОБА_3.  маневрував  між  тролейбусом,  що  розпочав  маневр  розвороту  ліворуч,  та  іншими  автомобілями,  що  стояли  на  смузі  руху  справа  в  очікування  дозвільного  сигналу  світлофору,  намагаючись  зайняти  положення  перед  ними.  Винним  в  настання  ДТП  вважає  водія ОСОБА_3.,  який  порушив  вимоги  п.п.  1.3  та  1.3.3  ПДР,  просив  відмовити  в  задоволенні  позову.

            3-тя  особа  ОСОБА_2  підтримав  заперечення  відповідача  проти  позову.

3-тя  особа  ОСОБА_3.  позов  підтримав,  в  останнє  судове  засідання  не  з  не  з”явився,  про  час  розгляду  справи  повідомлявся. 

            Суд,  заслухавши  пояснення  учасників  процесу, свідків,  дослідивши  письмові  докази  по  справі, матеріали  справи  про  адміністративне  правопорушення                               № 3-23102/07  Ковпаківського  районного  суду м. Суми, матеріали  про відмову  в  порушенні  кримінальної  справи № 5660  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області,  вважає,  що  заявлені  вимоги  задоволенню  не  підлягають,  виходячи  з наступного : відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов”язковому  з”ясуванню  при  вирішенні  спорів  про відповідальність  за  порушення  зобов”язань  та  про  відшкодування  шкоди підлягають : наявність шкоди,  протиправність  поведінки  її  заподіювача,  наявність  причинного  зв”язку  між  шкодою  і  протиправним  діянням  заподіювача  та  вини  останнього  в  її  заподіянні. 

Зокрема,  позивач  повинен  довести  факт  заподіяння  шкоди,  вказати ,  якими  та  чиїми  діями  вони  заподіяні,  а  також  інші  обставини,  що  мають  значення  для  справи.

Як  було  встановлено  під  час  розгляду  справи,  позивач  є  власником автомобіля            « ВАЗ-21093 «,  д.н.  НОМЕР_2 ( а.с.  98 ).

13.10.2007 року,  близько   14  год.  10  хв.  дня,  на  перехресті  вулиць  Червоногвардійська  та  Набережна  ріки  Стрілки  в  м.  Суми  сталася  ДТП  за  участю  належного  позивачу  автомобіля  під  керуванням  ОСОБА_3.  та тролейбуса                « ЗІУ-9 «,  номер  НОМЕР_1  під  керуванням  ОСОБА_2,  що  перебував  в  трудових  відносинах  з  відповідачем. 

ОСОБА_2 виконував  маневру  розвороту  вліво.  Із  матеріалів  справи  про  адміністративне  правопорушення  № 3-23102/07  Ковпаківського  районного  суду м. Суми  та матеріалів  про відмову  в  порушенні  кримінальної  справи № 5660  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  вбачається,  що  кінцеве  положення  автомобіля                 « ВАЗ « - справа  від  задньої  частини  тролейбуса.  Під  час  ДТП  транспортні  засоби  отримали  механічні  пошкодження.

У  якості  беззаперечного  доказу  вини  відповідача  позивач  посилається  на  постанову  судді  від  31.10.2007  року  по  справі  про  адміністративне  правопорушення            № 3-23102/07  Ковпаківського  районного  суду м. Суми.  Суд  не  може  погодитися  з  такими  твердженнями  позивача,  виходячи  з  наступного.

Відповідно  до  ч.  4  ст.  61  ЦПК  України, постанова  суду  у  справі  про  адміністративне  правопорушення  обов»язкові  для  суду,  що  розглядає  справу  про  цивільно-правові  наслідки  дій особи,  стосовно  якої  ухвалено  постанову  суду,  з  питань,  чи  мали  місце  дії  та  чи  вчинені  вони  цією  особою. 

Статтею  283  Кодексу  України  про  адміністративні  правопорушення,  передбачено,  що  постанова  повинна  містити  в  т.ч.  і  викладення  обставин,  установлених  при  розгляді  справи,  зазначення  нормативного  акта,  який  передбачає  відповідальність  та  прийняте  рішення  по  справі.  

Зі  змісту  постанови  судді  від  31.10.2007  року  по  справі  про  адміністративне  правопорушення   № 3-23102/07  Ковпаківського  районного  суду м. Суми ( а.с.  7 )  вбачається,  що  ДТП  мала  місце  не  13,  а  16  жовтня  2007  року,  не  на  перехресті  вулиць  Червоногвардійська  та  Набережна  ріки  Стрілки,  а  на  вулиці  Червона  площа  в  м.  Суми.  Окрім  того,  в  постанові  невірно  вказано  державний  номер  транспортного  засобу,  який  керував ОСОБА_3.,  а  протиправні  дії  водія  ОСОБА_2,  згідно  постанови,  полягали  в  недотриманні  останнім  безпечної  швидкості  руху. 

Також,  в  постанові  зроблено  висновок  про  те,  що   водій  ОСОБА_2   порушив  вимоги    пункту  10.9  ПДР  України.  Даний  пункт  ПДР  регулює  дії  водія  при  русі  заднім  ходом  та  жодним  чином  не  стосується  ситуації,  що  розглядається  в  рамках  даної  цивільної  справи. 

Вищевказана  постанова  є  чинною,  зацікавленими  особами  не  оскаржувалася. 

З  урахуванням  вищевикладеного, суд  вважає,  що  посилання  позивача  на  наявність  підстав  для  звільнення  від  доказування,  є  непереконливими. Матеріали  справи  про адміністративне  правопорушення   № 3-23102/07  Ковпаківського  районного  суду м. Суми свідчать  про  те,  що ОСОБА_2   не  був   присутнім  при  розгляді  справи,  відсутні  докази  направлення  йому  копії  постанови  про  притягнення  до  адмінвідповідальності  та  докази  її  отримання.  Постанова  судді  не  виконана.

Інших  безспірних  доказів  вини  відповідача  в  настанні  ДТП,  порушення  водієм   ОСОБА_2  ПДР  України  позивачем  суду  не  надано.

Судом  встановлено  також,  що  ОСОБА_2  вже  в  своїх  первісних  поясненнях ,  що  містяться   в  матеріалах  про відмову  в  порушенні  кримінальної  справи № 5660  Зарічного  ВМ  СМВ  УМВС  України  в  Сумській  області  ( а.с.  4 ),  зазначив,  що  не  міг  бачити  дії  водія  ОСОБА_3.,  однак  коли  вийшов  з  тролейбуса,  то  побачив,  що  автомобіль  « ВАЗ « виїхав  на  8  метрів  за  стоп-лінію        ( розмітка 1.12 ).  Такі  твердження  ОСОБА_2  підтверджуються  і  схемою  ДТП ( там же,  а.с.  3 ).  ОСОБА_2 Зазначав в  поясненнях,  що ОСОБА_3.  розпочав  рух  одночасно  з  ним,  він ( ОСОБА_2 )  рухався  на  зелений  сигнал  світлофора.

З  боку  відповідача  при  розгляді  справи  надані  докази  щодо  іншого  механізму  ДТП.  Зокрема,  позицію  відповідача  та  3-ї  особи  ОСОБА_2  щодо  дій  водія  ОСОБА_3.  при  керування  транспортним  засобом  підтвердили  допитані  свідки  з  боку  відповідача - ОСОБА_4 та  ОСОБА_5.

Згідно  зі  ст.ст.  10-11  та  60  ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень. Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.

Оскільки  позивач  не  надав  достатніх  та  беззаперечних  доказів  в підтвердження  своїх  вимог,  судом  досліджені  всі  надані  сторонами  докази,  інших  клопотань  щодо  їх  збирання  та  долучення  від  сторін  не  надійшло,  суд  вважає,  що  в  задоволенні  позову  належить  відмовити  в  повному  обсязі  за  необгрунтованістю.

Керуючись  ст.ст. 1166-1167,  1187  ЦК України, ст.ст. 10-11,  57- 60, 212-215,  224-226  ЦПК України,  суд  -

В И Р І Ш И В :

В  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1відмовити  за  необгрунтованістю.

Рішення  може  бути  оскаржено до  судової палати у цивільних справах апеляційного  суду   Сумської  області   через   Зарічний   районний   суд   м.  Суми.  Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ                                                                                 В.Б. БОЙКО