АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   -     Ломанової Л.О.,

суддів                                            -     Мудрової В.В.,

Притуленко О.В., при секретарі -      Цендра О.М., за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу освіти Кіровської РДА про стягнення не донарахованої заробітної плати за період з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2004 року, мотивуючи свої вимоги тим, що працює у Кіровській загальноосвітній школі №1 вчителем початкових класів, і її зарплата, згідно ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту», має бути розрахована з тарифної ставки за 18 учбових часів на тиждень, але фактично була розрахована відповідачем зі ставки 20 часів, що призвело до зменшення заробітної плати. Недоплачена заробітна плата складає суму 1278 грн. 75 коп.

Позивачка просила стягнути на її користь вказану суму з індексацією в зв'язку з порушенням термінів її виплати у загальній сумі 1598,20 грн.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 13 жовтня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

На думку апелянта рішення суду грунтується на нормах законів, які суперечать Конституції України.

Обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. З ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату не нижче встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Справа № 22-Ц-2321-Ф/06

Головуючий у першій інстанції:

Чулуп О.С.

Судця-доповідач: Притуленко О.В.

2

Судом встановлено, що позивачка з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2004 року, працювала у Кіровській загальноосвітній школі №1 вчителем початкових класів, і її заробітна плата за цій час розраховувалась з тарифної ставки за 20 учбових часів на тиждень.

Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту», встановлене педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього учбового закладу 18 учбових годин протягом учбового тижня, яки складають тарифну ставку. Зі змісту ст.48 вказаного закону випливає, що набрання чинності абзацу 2 ч.І ст.25 щодо педагогічного навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу передбачалося з 01 вересня 2001 року.

Проте, статтею 55 Закону України «Про державний бюджет на 2002 рік», статтею 63 Закону України «Про державний бюджет на 2003 рік», статтею 80 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» припинена дія абзаців другого-восьмого частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» відповідно на 2002, 2003, 2004 роки.

Отже у вказаний період не діяв закон, що встановлює спірну норму праці - частину педагогічного навантаження вчителя.

Вирішуючи питання про оплату праці за 2001 рік, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 98 Кодексу України законів про працю і ст. 4 Закону України «Про оплату праці» працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів і інших .нормативно-правових актів України, генеральної, галузевої, регіональної угод, колективних договорів в межах бюджетного фінансування і позабюджетних доходів і джерел коштів на оплату праці для працівників вказаних організацій (установ) є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів.

Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, що вступила в силу з 25 січня 2001 року, передбачено, що положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу і закону про Державний бюджет України.

Законом «Про Державний бюджет України» на 2001 рік не передбачалося витрачання на цій рік засобів державного бюджету на виконання вимог статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту».

Викладене свідчить про те, що в 2001 році відповідач також не мав підстав для виплати позивачці необхідної доплати.

Крім того, абзацом 14 статті 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам і підвищення їх посадових окладів (ставок заробітної плати) проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На спірний момент такий порядок Кабінетом Міністрів України встановлений не був, розмір ставки заробітної плати, відповідний педагогічному навантаженню 18 годин в тиждень, не був визначений.

Так, абзацом 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини 1 статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» встановлено, що розміри доплат за класне керівництво, перевірку зошитів та письмових робіт, завідування майстернями, навчальними кабінетами та інших доплат, обсяги навчального навантаження, передбачені ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» та статтею 22 Закону України «Про позашкільну освіту» визначаються на рівні, який діяв у 2000 році. Термін дії цієї Постанови продовжений Постановами КМУ від 19 серпня 2002 року № 1222 і від 31 березня 2003 року.

При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку про те, що суд ухвалив правильне по суті рішення.

Виходячи за межі апеляційної скарги, відповідно до ст. З 03 ЦПК України, колегія суддів вбачає порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, оскільки провадження у даній справі відбувалось згідно норм Цивільного процесуального кодексу України, в той час коли відповідно до ст. 16, 17 КАС України дана категорія справ підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Проте, зважаючи на те, що це не призвело І не могло призвести до неправильного вирішення справи, то відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України, судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді: