АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/4671/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2411/14

Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І.

Доповідач Винниченко Ю. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Абрамова П.С.,

при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобов"язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, визначивши третіми особами: виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про:

- зобов'язання усунути перешкоди в користуванні належної їй за рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 шляхом прибирання на належній їй земельній ділянці сухих гілок складених у виді умовної межі;

- зобов'язання не чинити перешкоди на встановлення нею твердого (металевого) паркану по спірній межі згідно схеми за варіантом 6 експертного висновку судово-технічної експертизи НВТ «Інтеграл» від 20 березня 2006 року, додаток № 1 до висновку експертизи, вартість витрат покласти солідарно на неї та ОСОБА_1;

- зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у спільному користуванні з нею та співвласником ОСОБА_3, яка розташована в АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованого гаража, визначеного у технічному паспорті літера «Е».

В обгрунтування вимог зазначила, що являється власником частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2583 кв.м. та перебуває в спільному користуванні співвласників ОСОБА_1, ОСОБА_3та її, ОСОБА_2. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 травня 2006 року проведено розподіл земельної ділянки між співвласниками по варіанту 6 експертного висновку судово-технічної експертизи НТВ «Інтерагроцентр» від 20 березня 2006 року, ОСОБА_2 виділено 842 кв.м., що становить 63/150 частин, ОСОБА_1 - 761 кв.м., що становить 57/150 частин, ОСОБА_3- 401 кв.м., що становить 1/5 частину, залишено у спільному користуванні 579 кв.м., згідно схеми додаток № 6 до висновку експертизи. На виконання даного рішення державним виконавцем 22 квітня 2009 року в примусовому порядку було проведено розподіл вказаної земельної ділянки шляхом забиття в грунт металевих стержнів, з»єднаних між собою мотузкою. Разом з тим, ОСОБА_1 самовільно та безпідставно пошкодив встановлену державним виконавцем межу, витягнувши із землі металеві стержні, зайнявши більш як на 1 м впродовж всієї належної їй земельної ділянки, виділивши її смугою сухих гілок висотою до 1 м. Також відповідач самочинно збудував металевий гараж площею 21,1 кв.м. на земельній ділянці, яка знаходиться в спільному користуванні співвласників, без їхнього погодження, що затрудняє вільний доступ як до входу її помешкання так і до належної їй земельної ділянки. Оскільки добровільно відповідач перешкоди в користуванні земельної ділянки не усуває, змушена звернутися до суду з позовом.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, визначивши третьою особою ОСОБА_3, про:

- встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до своєї земельної ділянки та на користування земельною ділянкою площею 21, 12 кв.м., на якій встановлено гараж «Е» розміром 6, 4 м х 3,3 м для зберігання та обслуговування автомобіля на земельній ділянці, що перебуває у спільному користуванні співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1

- визнання права власності на успадкований в 2003 році самочинно побудований у 1984 році попередніми власниками гараж «Е» розміром 6, 4 м х 3,3 м для зберігання та обслуговування належного йому автомобіля Москвич Іж-Комбі.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, пред'явивши їх і до ОСОБА_3, прохав також:

-зобов'язати ОСОБА_2 привести нову самовільно зведену господарську споруду позначену на схемі літерою «Г» до розмірів попередньої, а саме 1 м 90 см х 2 м 26 см, та забезпечити відтік дощових та снігових вод з дахів будинку «А-1» та цеху фірми «Світанок» на територію городу садиби по АДРЕСА_2, як було раніше;

- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести своїм коштом збудовану на проїжджій частині до будинковолодіння господарську споруду, позначену в технічному паспорті під літерою «К», яка перешкоджає проїзду на територію двору;

- зобов'язати ОСОБА_3 перенести помийну яму, яка розташована біля будівель із грубим порушенням санітарних та будівельних норм в інше місце;

- зобов'язати ОСОБА_3 привести територію помийної ями до попереднього, належного стану, відбудувати між прибудовою «БІ-1» та сараєм «В» знесену прибудову ОСОБА_1 для зберігання інвентаря та інструментів, яка б слугувала водовідводом дощових та талих вод з будинку «Б-1» та прибудови «БІ-1», облаштувати гідроізоляцію між добудовою до будинку «Б-1» та спорудою «В», в якій розташоване овочесховище ОСОБА_1;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки у сумі 274 грн. 05 коп. та 5 000 грн. моральної шкоди;

- стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 1 450 грн. та моральну шкоду у сумі 3 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що гараж перейшов йому у власність 19 листопада 2003 року від попередніх власників, спочатку від його померлого батька ОСОБА_4 до матері ОСОБА_5, а потім від останньої до нього. У жовтні 1983 року ОСОБА_4 було надано право на позачергове придбання автомобіля «Запорожець» ЗАЗ 968-М, як інваліду ВВВ. Для обслуговування та зберігання автомобіля на земельній ділянці, що на той час була в одноосібному користуванні ОСОБА_4, за згодою інших співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у 1983 році було викопано траншею під фундамент та оглядову яму, а через кілька тижнів забетоновано фундамент та площадку під гараж. У 1984 році побудовано сам гараж. У зв»язку із хворобою ніг, ОСОБА_4 не зміг за життя зареєструвати право власності на новостворене майно та об»єкти незавершеного будівництва. З середини грудня 1991 року гараж перебуває в його постійному користуванні, про що достовірно було відомо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом. Також прохав визнати право власності на гараж за набувальною давністю, встановити йому земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та на користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж, оскільки попередні власники, а зараз він користуються ним майже 30 років. Крім того, прохав стягнути збитки у сумі 1450 грн. за неналежне утримання самовільно зведеної добудови «Б1-1» до житлового будинку «Б-1» та облаштування помийної ями, оскільки через стікання дощових та талих вод, руйнується сарай «В», що належить ОСОБА_1 просідає фундамент, а через помийну яму, вода просочується до продуктосховища. Також вважає, що зведений відповідачами сарай «К» обмежує проїжджу частину пожежній техніці, швидкій медичній допомозі, іншій спецтехніці та підлягає знесенню. Крім того, прохав знести самочинне будівництво невідомої йому господарської споруди, яка за розміром значно перевищує попередню та наносить шкоди, тобто прохав привести споруду у відповідність до розмірів попередньої

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виконавчий комітет Октябрської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про встановлення земельного сервітуту, визнання права власності на гараж, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2014 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі судової експертизи - відмовлено.

З рішенням та ухвалою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу в якій просить рішення та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2014 року скасувати, призначити по справі судову експертизу, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити вповному обсязі.

Посилається на те, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1, є ОСОБА_1, якому належить 57/150 частин будинку, ОСОБА_2, якій належить 63/150 частини, та ОСОБА_3, якій належить 1/5 частина будинковолодіння.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року проведено розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння за варіантом № 6 висновку судово-технічної експертизи НВТ «Інтерагроцентр» від 20 березня 2006 року, виділено в користування ОСОБА_2 - 842 кв.м., що становить 63/150 частин, ОСОБА_1 - 761 кв.м., що становить 57/150 частин, ОСОБА_3 - 401 кв.м., що становить 1/5 частину, залишено в спільному користуванні 579 кв.м., згідно схеми додатку № 6 до висновку експерта.

22 квітня 2009 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ в примусовому порядку було проведено виконання вказаного рішення суду шляхом забиття у землю металевих стержнів, з»єднаних між собою мотузкою. ОСОБА_9 для участі у проведенні виконавчих дій не з»явився, а пізніше самовільно та безпідставно пошкодив встановлену державним виконавцем межу. При цьому, зайняв більш як на 1 м впродовж всієї належної їй земельної ділянки, виділивши її смугою сухих гілок.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що позивач не навела достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прибрати з межі сухі гілки та не чинити перешкод у встановленні нею металевого паркану, а надані нею фототографії суд не приймає як належні докази, оскільки з них не вбачається, на якій саме земельній ділянці розташовані сухі гілки та в чиєму користуванні земельна ділянка знаходиться.

Також встановивши наведені обставини суд першої інстанції вірно прийшов до висновку стосовно відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що встановлено ст.257 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Зі змісту ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України слідує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що земельна ділянка, на якій розташований гараж «Е», яким користується ОСОБА_1 перейшла у спільне користування співвласників домоволодіння згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 04 травня 2006 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 мала право на звернення до суду з позовом саме з цього часу. Оскільки вона звернулася до суду 12 квітня 2013 року, тобто після спливу трьох років, вона пропустила строк звернення до суду з позовом

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

ОСОБА_1 гараж не будував. Будівля перейшла йому у власність 19 листопада 2003 року від попередніх власників - спочатку від померлого батька ОСОБА_4 до його матері ОСОБА_5, а вже потім від померлої ОСОБА_5 до нього. Батько збудував гараж у 1984 році, однак не зареєстрував право власності на нього.

Враховуючи, що будівництво гаражу «Е» (згідно технічного паспорту) здійснювалося не ОСОБА_1, а його батьком ОСОБА_4, підстав для визнання за ним права власності на гараж, як на самочинне будівництво, не має.

Підстав для встановлення ОСОБА_1 земельного сервітуту під проїзд та земельну ділянку під гараж немає, оскільки він не довів, що іншим способом він не може захистити своє право користування земельною ділянкою, також не обґрунтував належними доказами, що його право на користування спільною земельною ділянкою порушене, як того вимагає ч.1 ст. 16 ЦК України. Крім того, він прохає встановити земельний сервітут на земельну ділянку, на якій розташований гараж, право власності на який за ним не визнано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка, а розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом було вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : (підпис) Ю.М. Винниченко

Судді: (підпис) Карпушин Г.Л. (підпис) Абрамов П.С.

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області _______ Ю.М. Винниченко