П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
25 липня 2014 р. Справа № 802/2633/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
секретаря судового засідання Середюка М.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Цимбал В.А.,
відповідача: Панченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у м. Вінниці адміністративну справу
за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції
про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Також, податковий орган зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі, на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. До того ж, податковий орган зазначає, що роз'яснення Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013р. носять лише рекомендаційний характер і не можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.
Відповідач не визнав позовні вимоги, зазначивши, що винесення оскаржуваної постанови від 25.06.14р. ВП №43794908 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) є правомірною, оскільки відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013р. повноваження щодо стягнення податкового боргу із платників податків-юридичних осіб покладається на органи доходів і зборів, які відповідно до пунктів 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України, мають повноваження та чітко визначену процедуру погашення податкового боргу за рахунок реалізації майна цих платників податків. Дане роз'яснення виключає підстави для відкриття виконавчого провадження та діяльність виконавчої служби з примусового виконання рішення про стягнення боргу з платників податків, у зв'язку з чим, на думку відповідача, виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, так як це суперечить положенню ст.1 Закону України "Про виконавче провадження".
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.13р. по справі №802/3048/13-а, задоволено адміністративний позов та стягнуто з приватного підприємства «Асфодел» до бюджету податковий борг в сумі 158881,37 грн.
На виконання зазначеної постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.13р., 16.09.13р. видано виконавчий лист.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Так, з урахуванням вищевказаних приписів Закону України "Про виконавче провадження", стягувач - Вінницька ОДПІ звернулась до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції з відповідною заявою від 16.06.14р. про примусове виконання виконавчого листа по справі №802/3048/13-а.
За результатами розгляду вищевказаної заяви податкового органу про примусове виконання виконавчого листа заступником начальника Ленінського відділу ДВС винесено постанову від 25.06.14р. ВП №42738375 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).
Суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, та такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист визначено положеннями Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року №202/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно із ст.2 Закону України "Про державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (зі змінами та доповненнями), де відповідно до ст.1 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Частинами 1, 3 статті 5 цього Закону передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Нормами частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для звернення позивача до Вінницького окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувало винесення Ленінським відділом державної виконавчої Вінницького міського управління юстиції постанови від 25.06.2014р. ВП №43794908 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).
Однак, судом з'ясовано, що відповідачем відмовлено Вінницькій ОДПІ у відкритті виконавчого провадження, з огляду на те, що відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013 р. повноваження щодо стягнення податкового боргу із платників податків-юридичних осіб покладається на органи доходів і зборів, які відповідно до пунктів 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України, мають повноваження та чітко визначену процедуру погашення податкового боргу за рахунок реалізації майна цих платників податків. Дане роз'яснення виключає підстави для відкриття виконавчого провадження та діяльність виконавчої служби з примусового виконання рішення про стягнення боргу з платників податків, у зв'язку з чим виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, так як це суперечить положенню ст.1 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, у тому числі, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що порядок та спосіб виконання рішення суду визначено законодавчо, та врегульовано, зокрема, положенням Закону України "Про виконавче провадження", та самим виконавчим документом.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Так, як встановлено судом та видно з наявних у матеріалах справи документів, при винесенні оскаржуваної позивачем постанови ВП №43794908 від 25 червня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа заступник начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяний В.Г. керувався п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", мотивуючи свої дії, наявністю роз'яснень Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013р.
Водночас, на думку суду, такі дії виконавця є прямим порушенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених ст.26 Закону, у виконавця не було, натомість така обставина, як покладення на податковий орган, згідно пунктів 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України, повноважень щодо стягнення з платників податків податкового боргу, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки, в межах даних правовідносин, судом, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.13р. по справі №802/3048/13-а, був виданий виконавчий лист, який, відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження", є обов'язковим до виконання, а саме Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
Крім того, суд звертає увагу на те, що застосування відповідачем відділом державної виконавчої служби до даних правовідносин положень ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", тягне за собою неможливість подальшого звернення виконавчого документа до виконання, унеможливлюючи виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду, виданого на виконання постанови по справі №802/3048/13-а, та як наслідок порушення прав Вінницької ОДПІ як стягувача.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 158, 163- 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяного В.Г. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №43794908 від 25 червня 2014 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.