АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2015/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 7 Гончаренко Т. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівЮвшина В. І. , Пономаренка В. В.

при секретаріРибасюк О.С.

з участю: прокурора Архипенко В.О.,

представника Звенигородської міської ради Корчевської А.В.,

апелянта ОСОБА_7 її представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_7 та заступника прокурора Черкаської області на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року по справі за позовом Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави до ОСОБА_9, Звенигородської міської ради Черкаської області, треті особи: відділ Держземагенства у Звенигородському районі Черкаської області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, ОСОБА_7 про скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю, -

в с т а н о в и л а :

03 квітня 2013 року Звенигородський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що під час продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м.Звенигородка, Черкаської області було допущено порушення чинного законодавства. Зокрема: конкурс із продажу земельної ділянки проведено з порушенням вимог ст.137 ЗК України, тобто проведено через 23 дні з моменту опублікування в пресі офіційної інформації про виставлення її на земельні торги, офіційна інформація не містила даних посадової особи, в якої можна було ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки, міська рада сама проводила земельні торги замість юридичної особи, що має відповідну ліцензію на їх проведення; не була проведена державна експертиза грошової оцінки земельної ділянки; земельна ділянка була продана за заниженою ціною; земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення та була продана без зміни її цільового призначення.

Тому прокурор просить суд скасувати рішення сесії Звенигородської міської ради Черкаської області від 23 лютого 2005 року №32-3 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м.Звенигородка, Черкаська область, укладений 28 лютого 2005 року між Звенигородською міською радою Черкаської області та ОСОБА_9, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 4 березня 2005 року , виданий на ім'я ОСОБА_9 та скасувати запис у Державному реєстрі земель про видачу зазначеного державного акта.

Також прокурор просить продовжити строк подання позовної заяви, пропущений з поважних причин, оскільки порушення при відчуженні спірної земельної ділянки, які мали місце в 2004-2005 роках, були виявлені прокуратурою лише під час проведення перевірки в січні 2013 року.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 6 листопада 2013 року, у задоволенні позову Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави відмовлено з тих підстав, що позов є обгрунтованим, при наданні відповідачці земельної ділянки порушено чинне законодавство, проте позивач пропустив строк позовної давності та не навів поважних причин його пропуску, а відповідачі заявили про застосування позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 6 листопада 2013 року скасовані, справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору; не дали належної правової оцінки доказам, на які посилалася міська рада в обґрунтування своїх заперечень; безпідставно не дослідивши всіх обставин справи, відмовили в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на: неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокуратура Черкаської області вказує на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить його скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ніяких порушень порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки з боку міської ради не було, тому застосування положень ст.21 ЗК України є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, тобто земельне законодавство включає в себе нормативно-правові акти, видані відповідно до Конституції України та Земельного кодексу України.

Встановлено, що згідно рішення Звенигородської міської ради №22-9 від 25.06.2004 року ОСОБА_9 надано земельну ділянку площею 2169,04 кв.м для комерційного використання в короткострокову оренду терміном на 1 рік з правом послідуючого викупу за адресою: м.Звенигородка, АДРЕСА_1 (т.1, а.с.13-16).

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (на земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

21.01.2005 року ОСОБА_9 на аукціоні, проведеному в сесійному залі будинку Рад м.Звенигородка, придбала земельну ділянку площею 2169,04 кв.м по АДРЕСА_1 в м.Звенигородка за 43019 грн.(т., а.с.19).

23.02.2005 року Звенигородською міською радою ухвалено рішення про продаж ОСОБА_9 земельної ділянки площею 2169,04 кв.м за 39108 грн. для комерційного використання (т.1,а.с.20).

Рішенням Звенигородської міської ради №33-28 від 30.03.2005 року затверджено протокол №4 від 21.01.2005 року конкурсної комісії по наданню земельної ділянки з правом послідуючого викупу (т.1, а.с.21).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його належним власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Звенигородська міська рада в запереченні на позов вказує на неправомірність прокурора щодо його звернення до суду з даним позовом, оскільки при проведенні перевірки законності прийнятих 23 лютого 2005 року рішень 32-ою сесією ІУ скликання, після чого був внесений протест на окремі рішення, зауважень про порушення, які відбулися при відчуженні земельної ділянки ОСОБА_9, ним не були зроблені. Цим самим міська рада вказує на пропущення прокурором строку звернення до суду з даним позовом.

Проте, з таким твердженням колегія не погоджується, адже наказом Генерального прокурора України від 15 квітня 2004 року №6гн, на який посилається відповідач, в першочерговому порядку перевіряється законність нормативно-правових актів, прийнятих органами місцевого самоврядування, а оспорюване рішення міської ради не є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, тому перевірялося воно дещо пізніше і оцінка йому була дана також пізніше.

Крім того, Звенигородською міською радою було визнано, що під час проведення конкурсу продажу спірної земельної ділянки та при висвітленні інформації по даній ділянці були допущені незначні порушення щодо проведення конкурсу раніше ніж за 30 днів та відсутність в інформації прізвища та посади, номера телефону посадової особи, у якої можна було б ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки, але такі порушення не вплинули на проведення торгів, з чим погоджується і колегія, так як скарги на неможливість придбати земельну ділянку із-за вказаних порушень, на протязі більше восьми років ні в які інстанції не поступали.

Що стосується проведення аукціону самою радою, а не будь-яким ліцензованим виконавцем, то колегія суддів також погоджується з доводами міської ради про те, що це не може вплинути на правильність його проведення, оскільки організація проведення аукціону покладено на орган місцевого самоврядування, а ліцензованої особи на час проведення аукціону не існувало - виконавці земельних торгів є лише посередниками між продавцем та покупцем.

Звенигородською міською радою також спростовується і та обставина, на яку посилається прокурор, як на підставу скасування рішення сесії, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не пройшла експертну оцінку. Проте, така оцінка проведена і є «Висновок державної землевпорядної експертизи» від 9 листопада 2004 року (т.1, а.с.85).

Згідно рецензії Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів», вказаний висновок ТОВ «Земля-Сервіс» повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з експертної грошової оцінки (т.1, а.с.87).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України поділяються за основним цільовим призначенням, зокрема на такі категорії: землі житлової та громадської забудови; землі рекреаційного призначення.

Згідно ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення відноситься: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, тощо.

Спірна земельна ділянка є дитячим парком у м.Звенигородка Черкаської області і відповідно до Генерального плану міста відноситься до землі рекреаційного призначення.

Відповідно до ч.2 ст. 52 ЗК України, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Встановлено, що виданий ОСОБА_9 державний акт на право власності на землю від 4 березня 2005 року містить функціональне призначення спірної земельної ділянки для будівництва комплексу проведення дозвілля громадян (комерційне використання).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Як зазначено вище, згідно дозволу №405/12-11 від 27 травня 2004 року, виданим Звенигородською міською радою ОСОБА_9, останній дозволяється виготовити проект відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в м.Звенигородка в користування на умовах оренди строком на 1 рік для будівництва комплексу відпочинку з дитячою площадкою для комерційного використання з правом послідуючого викупу.

Тобто, на зазначеній земельній ділянці планувалося будівництво комплексу відпочинку з дитячою площадкою, які є об'єктами стаціонарної рекреації, будівництво яких дозволяється відповідно до ст.51 ЗК України.

Статтею 111 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку, заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна тощо.

В даний час спірна земельна ділянка знаходиться в такому ж вигляді, як і на момент її продажу. Тому порушень ч.2 ст.52 ЗК не відбулося.

В апеляційній скарзі прокурор та третя особа вказують на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, по суті є парком відпочинку з багаторічними насадженнями і рішення про продаж її для комерційного використання прийнято без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Разом з тим, цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст.1 ЗУ «Про землеустрій»).

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель дана земельна ділянка була віднесена до земель житлової та громадської забудови, функціональне призначення якої для будівництва комплексу відпочинку з дитячою площадкою (комерційне використання).До передачі ОСОБА_9 ця ділянка перебувала у запасі Звенигородської міської ради і склад угідь на момент передачі її в оренду визначити було неможливо через відсутність розробленого технічного звіту з коректування планового матеріалу по м.Звенигородка.

Слід зауважити, що у 80-ті роки 19 століття зазначена земельна ділянка мала значно більшу площу й частина цієї земельної ділянки на момент передачі була відведена для реконструкції Звенигородського райкому КП, тепер будівля Звенигородської районної державної адміністрації.

На всі ці обставини вказала Звенигородська міська рада в своєму запереченні на позов, подавши відповідні докази та обгрунування.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при скасуванні судових рішень першої та апеляційної інстанцій, в ухвалі від 26 лютого 2014 року вказав на відповідні порушення, допущені судами при розгляді даної справи, в тому числі на ненадання судами належної правової оцінки доказам, на які посилається міська рада в обґрунтування своїх заперечень та зробив відповідні висновки про відсутність порушень порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки з боку міської ради та висловив мотиви про безпідставність застосування положень ст.21 ЗК України у даному випадку.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як вважає колегія суддів, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в повній мірі врахував зазначені висновки та мотиви Вищого спеціалізованого суду України, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову прокурору в задоволенні позову.

Тому доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, були достатньо досліджені в суді першої інстанції, носять суб'єктивний характер та не містять в собі підстави, визначені ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні спору повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи та оцінив докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_7 та заступника прокурора Черкаської області відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2014 року по справі за позовом Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави до ОСОБА_9, Звенигородської міської ради Черкаської області, треті особи: відділ Держземагенства у Звенигородському районі Черкаської області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, ОСОБА_7 про скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та скасування державної реєстрації державного акта на право власності на землю залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Головуючий :

Судді :