ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 922/2660/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Вєдєнєєва С.О (дов. № 95 від 15.07.2014 р.)

відповідача - Перевєрзєвої К.М. (дов. № 1002 від 10.07.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків (вх. №1850 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області про забезпечення позову від 02.07.14 у справі № 922/2660/14

за позовом Дочірнього підприємства "Металінвест" ТОВ "ДонМеталургЗбут",м. Донецьк

до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків

про стягнення 4 481 191,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 липня 2014 року по справі № 922/2660/14 (суддя Макаренко О.В.) заяву Дочірнього підприємства "Металінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталЗбут" про забезпечення позову задоволено частково.

З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові суми Державного підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у межах розміру позовних вимог в розмірі 4 481 191,08 грн. та судового збору в розмірі 3 080,00 грн., всього: в розмірі 4 554 271,08 грн., що обліковуються на рахунках в банківських установах.

Відповідач з ухвалою суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Металінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДонМеталЗбут" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявленої до стягнення суми, що обліковується на належних боржнику в установах банку рахунках. Судові витрати просить покласти на відповідача. Апелянт вважає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, посилаючись зокрема на те, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач володіє грошовими коштами та збирається їх позбутися. Відповідач вказує на те, що блокування коштів на рахунках відповідача призведе до зупинення діяльності відповідача, що, з врахуванням покладених на нього функцій, прямо позначиться на інтересах держави (погіршення стану доріг може призвести до численних аварій, в тому числі з людськими жертвами).

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав в судовому засіданні його представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Дочірнє підприємство "Металінвест" Товариство з обмеженою відповідальністю "ДонМеталЗбут", м. Донецьк (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Державного підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Харків (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 4 481 191,08 грн. за договором відступлення права вимоги №707/19-1 від 26.11.2013 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

01 липня 2014 р. до господарського суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві - Державному підприємству "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Харків, у межах розміру позовних вимог - 4481191,08 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн., всього: 4 554 271,08 грн., які обліковуються на його рахунках, відкритих в банківських установах.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що між Дочірнім підприємством "Металінвест" ТОВ "Донметалзбут" та ТОВ "БК "Євродор" було укладено договір відступлення права вимоги № 107/19-1 від 26.11.2013 року, відповідно до якого позивач приймає право вимоги боргу до відповідача - Державного підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" за договором підряду № 19/05/2012 від 24.05.2012 року. Сума, в межах якої до позивача перейшло право вимоги до відповідача, складає 3 831 375, 00 грн. Позивач вказує на те, що на адресу відповідача ним було надіслано претензію № 1 від 30.05.2014 року з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість в розмірі 3 831 375,00 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення. У листі № 516/07 від 25.03.2014 року Служба автомобільних доріг у Харківській області повідомила позивача про те, що в період з 31.03.2012 р. по 31.12.2013 р. Служба автомобільних доріг у Харківській області перерахувала на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 45 561 174,03 грн. для подальших розрахунків із позивачем. Таким чином, позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання щодо перерахування на рахунок позивача заборгованості в розмірі 3 831 375,00 грн. Позивач вважає, що можливість вільного розпорядження коштами позивача дозволить відповідачу в майбутньому уникнути виконання судового рішення, що спричинить суттєві матеріальні збитки позивачу та поставить під загрозу гарантоване законом право на захист його майнових інтересів.

Виходячи з підстав, викладених в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені позивачем обставини та додані на їх підтвердження докази свідчать про тривале ухилення відповідачем від виконання своїх договірних зобов'язань та імовірне подальше утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення, в той час як обраний позивачем захід у вигляді арешту коштів, що належать відповідачу, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Також, суд першої інстанції вважав, що сума боргу є значною, а зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки не заважає веденню ними господарської діяльності та не позбавляє відповідача в будь-який час виконати свої договірні зобов'язання та сплатити існуючу заборгованість.

Отже, визнаючи обраний заявником засіб забезпечення позову адекватним та збалансованим щодо інтересу сторін, а також таким, що відповідає визначеним законом способам забезпечення позову, суд першої інстанції вважав за необхідне вжити заходи до забезпечення позову, задовольнивши заяву позивача в частині накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві у межах розміру позовних вимог в розмірі 4 481 191,08 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн., всього: в розмірі 4 554 271,08 грн., які обліковуються на рахунках, відкритих в банківських установах, зазначених у пунктах 1-12 заяви. Разом з цим у задоволенні заяви позивача в частині накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та обліковуються на інших рахунках, які буде виявлено під час виконавчого провадження, судом відмовлено.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав в даному випадку для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, на думку колегії суддів, наведені позивачем в заяві про забезпечення позову припущення не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на їх підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення.

Судова колегія зазначає, що і матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, як свідчить юридичний аналіз матеріалів даної справи, накладаючи арешт на грошові кошти в розмірі 4554271,08 грн. на рахунках відповідача, суд першої інстанції не пересвідчився в наявності грошових коштів на рахунках Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в цілому. Однак, саме факт наявності коштів на рахунках дає можливість припускати, що такі грошові кошти можуть зникнути або зменшитись настільки, що це призведе до неможливості виконання рішення. Водночас, суд першої інстанції з метою з'ясування вказаних питань не знайшов за необхідне здійснити заходи в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Такі ж самі загальні вимоги містить і стаття 86 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту ухвали.

Але даним вимогам оскаржена ухвала господарського суду не відповідає, оскільки в ній відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Крім того, матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити такий висновок.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Як зазначає відповідач, Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" створено з метою задоволення потреб держави в розвитку автомобільних доріг загального користування, для чого на підприємство відповідача покладено обов'язок здійснення будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг, виконання державних програм. відповідач вказує на те, що він постійно співпрацює з Укравтодором та регіональними службами автомобільних доріг, зокрема, службою автомобільних доріг в Харківській області.

Таким чином, при винесенні оскарженої ухвали судом першої інстанції не було враховано, що блокування коштів на рахунках відповідача може призвести до зупинення діяльності відповідача, що з урахуванням покладених на нього функцій прямо позначиться на інтересах держави, а також порушенні інтересів інших кредиторів.

Разом з тим, доводи позивача стосовно того, що можливість вільного розпорядження коштами позивача дозволить відповідачу в майбутньому уникнути виконання судового рішення, що спричинить суттєві матеріальні збитки позивачу та поставить під загрозу гарантоване законом право на захист його майнових інтересів, є лише припущеннями, які документально не підтверджені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку вимоги позивача про забезпечення позову були задоволенні за відсутності доведення обставин, що можуть свідчити про необхідність їх застосування, а також без врахування того, що така процесуальна дія вчинюється відносно державного підприємства, основною діяльністю якого є забезпечення задоволення потреб держави в розвитку та утриманні автомобільних доріг загального користування на виконання відповідних державних програм. Отже, накладення арешту на кошти відповідача може мати незворотні наслідки, що завдасть шкоди не тільки майновим інтересам відповідача, а й майновим інтересам держави та можливо певним особам (учасникам дорожнього руху), які взагалі не пов'язані зі спором між позивачем та відповідачем.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову була задоволена судом першої інстанції без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття оскарженої ухвали з помилковим застосуванням норм права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 02.07.14 у справі № 922/2660/14 про забезпечення позову.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 66, 67, 86, 99, 101, 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.07.14 у справі № 922/2660/14 скасувати.

В задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Металінвест" ТОВ "ДонМеталургЗбут",м. Донецьк про забезпечення позову від 23.04.2013р. відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 29 липня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.