АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2014 року м. Київ
Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Полтавцева Г.А., розглянувши апеляційну скаргу прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Старшим оперуповноваженим в ОВС антикорупційного бюро ГУБОЗ МВС України Дутим В.Ю. 13 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол № 19 про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, в якому зазначено наступне.
Наказом Міністерства інфраструктури України № 189-К від 8 серпня 2012 року ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника відділу двостороннього співробітництва та міжнародних договорів Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства інфраструктури України та відповідно до розділу III особової картки № 110 йому було присвоєно 9 ранг державного службовця в межах 4 категорії посад.
Таким чином ОСОБА_2, згідно підпунктом «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Відповідно до листа Міністерства інфраструктури України від 8 травня 2014 року № 3559/14-2/14-14, ОСОБА_2 як під час звільнення так і станом на 1 квітня 2014 року не подав декларацію про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік, чим порушив ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києві від 25 червня 2014 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним та притягнути його до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення в межах санкції ст. 172-6 КУпАП, посилаючись на те, що місцевим судом не забезпечено всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин, які мають бути встановлені для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Заслухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_2, який покладався у прийнятті рішення на розсуд суду, вважаю, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з рішення місцевого суду, ці вимоги закону при розгляді справи було дотримано в повному обсязі, рішення суду є обґрунтованим, належним чином мотивованим, а тому вважаю його законним.
Як встановив суд, відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим законом.
Тобто, відповідно до положень ч. І ст.12 цього Закону, передбачено подання декларації до 1 квітня за звітний рік - абзац перший, до 31 грудня - звітний рік у випадку, зазначеному у першому реченні другого абзацу та протягом року за останнім місцем роботи за минулий рік (речення третє, абзац два). В той же час, у другому реченні другого абзацу ч. І ст.12 вказаного Закону, не зазначено строк, в який суб'єкт декларування зобов'язаний подати таку декларацію, а тому враховуючи, що про вказані строки йде мова в наступному реченні, суд прийшов до правильного висновку, що такі строки розповсюджуються на випадки зазначені як в другому, так і в третьому реченні.
Суддя також послався на те, що в матеріалах справи міститься копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік, датована 25.03.2013 року, завірена печаткою Міністерства інфраструктури України, яка подана ОСОБА_2 за звітний 2012 рік, тому твердження, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_2 зобов'язаний був подати декларацію за раніше неохоплений період у день звільнення (припинення діяльності), тобто 05.08.2013 року, суд обґрунтовано визнав такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону та матеріалах справи.
Судом також правильно зазначено, що посилання автора протоколу на Методичні рекомендації, підготовлені Міністерством юстиції, які не є нормативним актом, не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки такі трактування Закону не відповідають принципу верховенства права, закріпленому в преамбулі Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.8 Конституції України та ст. З Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», де зазначено, про недопущення тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало права і свободи людини та безпідставно розширювало повноваження органів державної влади.
Суддя місцевого суду також обґрунтовано прийшов до висновку, що обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб, а також про те, що корупційні правопорушення характеризуються умисною формою вини.
Разом з тим, суддею було встановлено, що ОСОБА_2 з 2008 року працював на державній службі, кожен рік подавав декларацію у встановленому законом порядку, а тому будь-якого умислу на неподання декларації після звільнення з роботи не мав. Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що будь-які докази тому, що ОСОБА_2 діяв умисно, в матеріалах адміністративної справи відсутні, і такий висновок відповідає матеріалам справи.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до правильного висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 172-6 КУпАП, а тому адміністративне провадження відносно нього закрив.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом не забезпечено всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин, які мають бути встановлені для прийняття законного та обґрунтованого рішення, є необґрунтованими, оскільки вони суперечать змісту прийнятого місцевим судом рішення. Враховуючи зазначене, підстави для задоволення апеляції прокурора відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Шевченківського районного суду м. Києві від 25 червня 2014 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Полтавцева Г.А.