Справа № 645/3698/13-ц

Провадження № 2/645/66/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2014 року м. Харків

Фрунзенський райсуд м. Харкова, у складі головуючого судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Старець І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия», Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"та товариством з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрия» було укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 605/31/2. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у вигляді не відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2012р. Згідно з п. 2.6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати позивачу відповідну плату (проценти) в порядку та розмірі, визначені в договорі.

В забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, 03.08.2012р. між банком, позичальником та ОСОБА_2 був укладений договір поруки відповідно до якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, але свої зобов'язання позичальник не виконував і станом на 29.03.13р., у позичальника була заборгованість за кредитом у розмірі - 209181 грн., яку і просили стягнути з відповідача.

Позивачем на адресу суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій повідомлено, що поручителем ТОВ "Металіст - Будметалконструкція» було погашено заборгованість позичальника перед позивачем по кредиту та процентам за договором кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 50197, 43 грн., яка складається із пені за несвоєчасне погашення процентів - 1003,69 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 36455,76 грн.; відшкодування 3% річних - 7 491,89 грн.;відшкодування втрат від інфляції-4 796,09 грн.; заборгованість по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 450 грн., яку і просять стягнути з поручителя ОСОБА_2, посилаючись на ст.ст. 509,526,530,553,554,543,625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і дав пояснення про обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Представник 3 -ой особи ТОВ "Металіст - Будметалконструкція» в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що дійсно їх підприємство та ОСОБА_2 є поручителями по договору не відновлюваної кредитної лінії № 605/31/2 від 03 серпня 2012р. Їх підприємство сплатило заборгованість та проценти по цьому договору. Договором поруки не передбачено послідовність погашення поручителем зобов'язань позичальника, а самовільне змінення банком призначення платежу, вказаного платником у платіжному дорученні, призвело до завищення сум нарахованих відсотків та пені за кредитним договором, а також позивач не обґрунтовано посилається на положення ст. 625 ЦК України та неправомірно просить стягнути 3% річних, а також зазначає, що договором вже нараховано, а відповідачем у повному обсязі сплачено плату за користування грошовими коштами у розмірі 19% річних. Позивач неправильно розрахував інфляційні втрати банку в порядку ст. 625 ЦК України, а саме: вони розраховані на кожен день прострочення, а не шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції. Так, за прострочення внесення всієї суми основного боргу - 2 029 411,90 грн. з 26.12.2012 року по 31.01.2013 року слід множити вказану суму на сукупний індекс інфляції за обидва місяці. Індекс інфляції на грудень 2012р.становив 99,2 %, а у січні 2013 року - 100,2% ( це дані Державної служби статистики України по індексу споживчих цін у Харківській області) і за їх підрахунком інфляційних втрат банк не зазнавав.

Позичальник відповідно до п. 5.3.9 Договору зобов'язаний сплатити комісійні винагороди, передбачені цим Договором і цим пунктом передбачено вичерпний перелік комісійних винагород за надання банківських послуг, які сплачує позичальник, проте серед них відсутня комісійна винагорода за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у розмірі 450,00 грн., яку позивач включає до розрахунків заборгованості відповідача та вимагає сплатити. Крім цього, ними вже сплачена винагорода в жовтні 2013року в розмірі 5035,33 грн.

Представник третій особи ТОВ «Стройиндустрия»в судове засідання не з явився, про день і час слухання справи сповіщався належним чином, надав письмові

Третя особа ОСОБА_3, яка була залучена за її клопотанням,в судове засідання не з'явилися, по день і час слухання справи сповіщалися належним чином. Не явка третіх осіб не перешкоджає слуханню справи.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 03 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия», було укладено договір кредитної лінії № 605/31/2.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, позивач зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору, кредит надається у вигляді не відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2012 р. з максимальним лімітом кредитування у розмірі 2100000,00 грн.

Згідно з п. 2.6 кредитного договору, за користування кредитом перший відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу відповідну плату (проценти) в порядку та розмірі, визначених цим договором.

Додатковою угодою №2 від 03.12.2012 року до кредитного договору сторони погодили, що кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012 року з сумою максимального ліміту кредитування в розмірі 2029411,90 грн.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові);грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник; зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Позивач виконав свої обов'язки належним чином, надавши відповідачу обумовлені кредитним договором грошові кошті у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами.

Позичальником ТОВ «Стройиндустрия»" не виконувалися зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредитів та нарахованих відсотків за їх використання

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної' облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору кредитної лінії № 605/31/2, а саме: п. 7.2.1 договору передбачено, що банк до позичальника має право застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення платежу.

Позивач, відповідно до п. 7.2.1 договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка станом на 01.06.2013 р. складає 1003,69 грн. за несвоєчасне погашення процентів та 36455,76 грн. за несвоєчасне погашення кредиту. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивачем наданий розрахунок 3% річних, сума яких складає 7491,89 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 4796,09 грн.

Представник третій особи заперечував проти нарахування та стягнення 3% річних, посилається на інформаційний лист від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та зазначає, що договором вже нараховано, а ними у повному обсязі сплачено плату за користування грошовими коштами у розмірі 19% річних, проте такі твердження не приймаються судом, оскільки проценти передбачені кредитним договором, як плата за користування позичкою, а проценти нараховані в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, мають різну правову природу, у зв'язку з чим наданий розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати.

Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права"). Індекс інфляції встановлюється централізовано та є єдиним для всіх регіонів України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем невірно враховано період нарахування інфляційних, судом перераховано розмір інфляційних, у зв'язку з чим загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4058,82 грн.

Відповідно до п.2.9, кредитного договору за надання банківських послуг позичальник сплачує банку комісійні винагороди: за надання кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% від суми наданого кредиту не пізніше наступного дня після видачі кредитних коштів; за зміну умов цього договору за ініціативою позичальника, зокрема за: зміну кінцевого терміну погашення, що зазначено в п.п.2.2 цього договору, заміну виду або предмета забезпечення, зміну розміру плати за користування кредитом (процентної ставки, комісійних винагород),; зміну неплатіжних зобов'язань за цим договором або документами забезпечення, укладеними з позичальником /поручителем / майновим поручителем. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,25 % діючого ліміту кредитування місяця не пізніше дня, в якому підписано відповідний додатковий договір (договори) про зміну умов кредитування.

Отже, п.2.9. договору кредитної лінії №605/31/2 від 03.08.2012 року передбачений вичерпний перелік комісійних винагород за надання банківських послуг, які сплачує позичальник, зокрема за зміну умов договору кредитної лінії за ініціативою позичальника, та їх фіксований розмір - 0,25% діючого кредитного ліміту місяця. Однак, кредитним договором не передбачена комісійна винагорода за реєстрацію змін у Державному реєстрі рухомого майна. Окрім того, позивачем взагалі не обґрунтовано, чому саме такий розмір комісійної винагороди підлягає стягненню. У зв'язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 450,00 грн. комісійної винагороди за за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в цій частині вимог треба відмовити.

Таким чином,загальна сума заборгованості позичальника перед банком з урахуванням викладеного, складає у розмірі 49010,16 грн., яка складається із пені за несвоєчасне погашення процентів - 1003,69 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 36455,76 грн.; відшкодування 3% річних - 7 491,89 грн.;відшкодування втрат від інфляції-4058,82 грн.

Суд вважає не обґрунтованими посилання третій особи на те, що положення кредитного договору, щодо порушення послідовності погашення зобов'язань .позичальником стосується лише- позичальника та не поширюється на поручителя, оскільки договором поруки не передбачено зазначеного порядку погашення зобов'язань з огляду на наступне.

Пунктом 2.8 кредитного договору передбачено, що погашення зобов'язань позичальником здійснюється в такій послідовності: прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце), прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); строкові нараховані проценти за користування кредитом, коммісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо прострочення буде мати місце), пеня за непогашення у строк процентів (якщо прострочення буде мати місце);інші платежі та/або штрафні санкції ,що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору, строкова основна сума боргу за кредитом.

Додатковим договором №1 від 05.10.2012 року до договору поруки №605/31/2-6 від 03.08.12р. сторони виклали термін « Зобов'язання» розділу 'Визначення та їх тлумачення" договору поруки у наступної редакції: «зобов'язання боржника перед кредитором, що випливає з кредитного договору, а саме: здійснити погашення кредиту у розмірі 2029411,90 грн. в строк не пізніше 01.12.12р., сплати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 19 % річних та у випадках, передбачених кредитним договором, комісії, пеню та інші платежі у розмірі, порядку та умовах, зазначених у кредитному договорі. Під терміном "Зобов'язання" сторони розуміють також будь - які зміни та доповнення, які можуть бути внесенні до кредитного договору, в тому числі щодо збільшення суми кредиту, розміру процентів та комісій, строків їх сплати та інших умов». Додатковим договором № 2 від 03.12.2012р. сторони оговорили строк погашення заборгованості до 25.12.2012р.

Відповідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, 03.08.2012р. між позивачем, позичальником та ОСОБА_2 був укладений договір поруки за № 605/31/2-6, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором (п. 1.1. Договору поруки).

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк має право вимагати від поручителя виконання зобов'язань позичальника перед банком згідно з умовами кредитного договору та договору поруки.

Пункт 2.5. договору поруки передбачає, що якщо при настанні строку виконання зобов'язання відповідно до кредитного договору позичальником не будуть виконані зобов'язання за кредитним договором, банк зобов'язується повідомляти поручителя про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. При цьому, поручитель зобов'язується протягом 15-ти календарних днів з моменту направлення повідомлення банку виконати всі зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Відповідно до положень вказаної статті поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед її кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед; кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргуй процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарної :) якщо інше не встановлено договором поруки.

У даному випадку позивач просить стягнути суму заборгованості з поручителя ОСОБА_2, так як з позичальника та іншого поручителя вже стягнута вказана сума заборгованості за кредитним договором.

У зв'язку з викладеним, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості з поручителя є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, позичальника та поручителя було повідомлено листами вимогами ПАТ „ Державний Ощадбанк" від 29.01.2013 р. про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором, але зобов'язання не були належним чином виконані і тому позивач поніс додаткові витрати, звертаючись до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 490 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.530, 546,553,554,610,611,625, 629, 610,611, 1046 , 1054, ЦК України , ст.ст. 10, 11 ,60, 209, 212 - 213, ЦПК України, суд

ВИРИШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия», Товариство з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. ( ІН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором невідновлюваної кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012р. у розмірі 49010,16 грн., (сорок дев'ять тисяч десять грн.), яка складається із пені за несвоєчасне погашення процентів - 1003,69 грн:;( одна тисяча три грн.); пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі - 36 455,76 грн. ( тридцять шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять ); 3% річних - 7491,89 грн.( сім тисяч чотириста дев'яносто одна грн.); інфляційні витрати - 4058, 82 грн.( чотири тисячі п'ятдесят вісім грн..)

В частині стягнення комісійної винагороди в сумі 450 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 490 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя