ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 911/2417/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро», м. Полтава

про стягнення 48 565,32 грн.,

за участю представників:

позивача:не з'явилися;

відповідача 1:не з'явилися;

відповідача 2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів 31 487,28 грн. інфляційної складової боргу та 17 078,04 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 14/02-12 від 22.02.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні та Додатковою угодою № 1 від 25.02.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро», щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/29 від 01.04.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 14/02-12 від 22.02.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні та договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 18-06-2012 від 18.06.2012 року, відповідно до умов якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 2 розміру 3 % у сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.07.2014 року.

07.07.2014 року відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд припинити провадження у справі, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яка відхилена судом, як необґрунтована та безпідставна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 розгляд справи було відкладено на 24.07.2014 року.

23.07.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву № 23-1/07 від 23.07.2014 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 31 487,28 грн.

Представники сторін в судове засідання 24.07.2014 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ТАТ-П/29.

Відповідно до п. 1.1 даного договору ним визначаються умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, насіння (далі -Товар).

Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент Товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна визначається в додатках, рахунках та накладних документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.2. договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пункт 3.1. договору передбачає можливість передачі Товару партіями.

Пункт 5.1. договору зазначає, що Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та вказаною у рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином: 30% від вартості Товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 03 квітня 2009 року; 70% від вартості Товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 01 жовтня 2009 року.

Відповідно до п.6.1. Договору, відповідач зобов'язаний провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в ст. 5 цього договору.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 16 березня 2012 року звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.10.2009 року до 21.10.2009 року згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 р.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 18/513/12 від 17.05.2012 року, позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» були задоволено повністю.

Вказаним вище рішенням суду встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» було погашено борг з простроченням, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 18/513/12 від 17.05.2012 р. позовні вимоги задоволено повністю, а саме - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО» курсову різницю у розмірі 122 518 гривень 58 копійок, пеню у розмірі 17 352 гривні 98 копійок, 3% річних у розмірі 2 435 гривень 00 копійок, інфляційні у розмірі 3 600 гривень 00 копійок, штраф у розмірі 315 797 гривень 70 копійок, 32 000 гривень витрат на послуги адвоката, 9 234 гривень 08 копійок витрат по сплаті судового збору.

04.06.2014 року на виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 18/513/12 від 17.05.2012 року видано наказ.

Згідно з ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності з приписами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, пунктом 5.4 договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року передбачено, що ціна товару вказується в додатках.

Відповідно до додатку № 1 курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 7,70 грн./дол.США.

При цьому, приміткою до додатку передбачено, що у випадку якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент проплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Факт існування у відповідача 2 заборгованість за договором № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року у вигляді курсової різниці, яка складала 122 518,58 грн. вищенаведеної заборгованості встановлено в рішенні господарського суду Полтавської області від 17.05.2012 року у справі № 18/513/12.

Окрім того, вищенаведеним рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 122 518,58 грн. курсової різниці.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2012 року у справі № 18/513/12 відповідачем 2 не виконано.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (курсової різниці) згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року у ТОВ «ТАТ-АГРО» виникло право вимоги до відповідача 2 щодо нарахування пені та 3% річних на суму простроченого платежу (суму курсової різниці) згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року в період з 02.10.2009 року до 21.10.2009 року.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

22.02.2012 року між ТОВ «ТАТ-АГРО» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду № 14/02-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), із врахуванням додаткової угоди № 1, відповідно до яких, первісний кредитор (ТОВ «ТАТ-АГРО») відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат нарахованих на суму набутих первісним кредитором на підставі договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року.

Відповідно до умов угоди № 14/02-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 22.02.2012 року із врахуванням додаткової угоди № 1, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року на суму 436 736,87 грн. (пункт 1 угоди).

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «ТАТ-АГРО» було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» обумовленого зобов'язання. У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «ТАТ-АГРО» повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» про зазначені вище обставини.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою № 14/02-12 від 22.02.2012, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки № 18-06-2012 від 18.06.2012 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро», щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 14/02-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 22.02.2012 року, укладену згідно договору № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2009 року.

У розділі 3 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 20 000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання (сплати курсової різниці) за договором № ТАТ-П/29 купівлі-продажу від 01.04.2012 року, позивач нараховує та просить стягнути солідарно з відповідачів 17 078,04 грн. 3% річних та 31 487,28 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з п. 8.1 договору № 70-06-2008М купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 04.06.2008 року за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних складає 17 078,04 грн.

Відтак, вимога про стягнення солідарно з відповідачів 17 078,04 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

23.07.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву № 23-1/07 від 23.07.2014 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 31 487,28 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у даній справі не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову підлягає прийняттю господарським судом, а провадження у справі відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 05-07/5-1 від 05.07.2012 року, акт прийому-передачі документів від 05.07.2012 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.06.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 59 від 05.07.2012 року на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2417/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000,00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною, однак дана вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 054,95 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 054,95 грн. підлягають стягненню солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтер-Агро» (36003, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, код 35796506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 17 078 (сімнадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 04 коп. 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, 1 054 (одну тисячу п'ятдесят чотири) грн. 95 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Припинити провадження у справі в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 31 487,28 грн.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак