АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/6795/14 Справа № 0427/2622/12 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д.І. Доповідач - Гайдук В.І.
Категорія 43
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Калиновського, Єлізаренко І.А.,
при секретарі Чоха К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району про вселення та зміну договору найму житлового приміщення,
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Новомосковський МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулась із вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому посилалась на те, що вона з 1977 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними було отримано ордер на вселення в спірну квартиру АДРЕСА_1, в якій вони проживали зі своєю сім'єю. Між сторонами склалися неприязні відносини, ОСОБА_2 став перешкоджати їй користуватись житлом, змінив замки на вхідних дверях у квартирі, тому позивач просила вселити її у спірну квартиру, змінити договір найму спірної квартири та зобов'язати Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з нею окремий договір найму жилого приміщення, виділити їй в користування житлову кімнату площею 16,29 кв.м, відповідачу - кімнату 12,60 кв.м, інші приміщення - залишити в спільному користуванні (а.с. 2-4, 60-63, 75-77).
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки шлюбні відносини з ОСОБА_3 у нього не склалися, в зв'язку з чим ОСОБА_3 добровільно змінила місце свого проживання та з серпня 2007 року у спірній квартирі не мешкає та просив зняття її з реєстраційного обліку (а.с. 32-33).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково.
Вселено ОСОБА_3 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.
Виділено у користування ОСОБА_3 жиле приміщенні в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, а саме - житлову кімнату площею 16,29 кв.м.
Виділено у користування ОСОБА_2 жиле приміщенні в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, а саме - житлову кімнату площею 12,60 кв.м. Кухню, коридор, ванну, туалет залишено в загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Зобов'язано Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відкриття особового рахунку - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 107,30 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - відмовлено (а.с. 102-109).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування з прийняттям нового, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити поданий ним зустрічний позов (а.с. 113-116).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 1990 року ОСОБА_2 було видано ордер №356 на житлове приміщення 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_3 для заняття даного житлового приміщення сім'єю із трьох чоловік: ОСОБА_2, дружина - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_3 (а.с. 34).
На час розгляду справи квартира АДРЕСА_1 щодо користування якою виник спір, є неприватизованою та згідно до схематичного плану її загальна площа становить - 49,42 кв.м, жила - 28,89 кв.м, та складається з двох ізольованих кімнат - 16,29 кв.м та 12,60 кв.м, кухні, ванної, туалету, коридору (а.с. 6).
З довідки №757 від 21 березня 2012 року, виданої Будинкоуправлінням № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, вбачається що в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 35).
Відповідно до актів складеною житловою комісією, медичного акту, показів свідків, допитаних в суді першої інстанції, яким суд дав належну оцінку, встановлено, що між сторонами склалися складні та напружені відносини, що призводило до сварок, конфліктів між сторонами, ОСОБА_3 була вимушена тимчасово проживати в іншому місці, за таких обставин суд обґрунтовано, на підставі ст.64,71,72 ЖК України, ухвалив рішення про відмову у задоволені позову про визнання ОСОБА_3, такою, що втратила право користування жилим приміщенням та задовольнив її позов про її вселення до спірного жилого приміщення.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 без поважних причин тривалий час не проживає у спірній квартирі, зводяться до переоцінки висновків суду та доказів, що знаходяться в матеріалах справи, яким надана правильна правова оцінка.
Відповідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло.
Згідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
У відповідності з ч. 3 ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Разом з тим, суд задовольняючи частково вимоги ОСОБА_3 в частині зміни договору найму спірної квартири та виділяючи у користування ОСОБА_3 жиле приміщення в спірній квартирі площею 16.29 кв.м., у користування ОСОБА_2 жиле приміщення площею 12.6 кв.м., та, зобов'язуючи Будинкоуправління №1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму жилого приміщення, зазначив що житлові умови передбачають таку можливість.
Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 2 п. 16 постанови №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Як вбачається із матеріалів справи, на кожного з членів сім'ї припадає по 14,445 кв.м жилої площі.
За наведених обставин, місцевий суд не врахував, що виділяючи ОСОБА_3 у користування жилу кімнату площею 16,29 кв.м, а ОСОБА_2 - площею 12,60 кв.м, будуть погіршені житлові умови ОСОБА_2, з чим він не згоден.
Крім того, зобов'язуючи Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму жилого приміщення, суд не звернув увагу, що по справі Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району приймало участь як 3-я особа, тобто суд поклав обов'язок по укладенню договору з ОСОБА_3 на особу, яка у справі не була залучена судом як відповідач, що є неприпустимим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині визначення порядку користування квартирою та в частині вимог про зобов'язання третю особу укласти з ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині відхиленню.
В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року в частині зміни договору найму житлового приміщення - скасувати та прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в іншій частині залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: