ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2014 року Справа № 904/1976/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.
секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.
представники сторін:
від позивача: Гудима Т.В. представник, довіреність №б/н від 01.04.14;
від відповідача: Польянов О.А. представник, довіреність №б/н від 03.04.14;
від третьої особи: представник не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014р. у справі №904/1976/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення", с.Менжинське, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон", м.Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей КР", м.Дніпропетровськ
про стягнення 123655,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014р. (суддя Ярошенко В.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон" про стягнення 123655,49 грн. збитків.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги позивача були обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з охорони №3 від 19.04.2013р. в частині забезпечення охорони території об'єкту, що призвело до спричинення збитків, внаслідок крадіжки грошових коштів та пошкодження майна, яке мало місце 13.01.2014р., однак із наданих сторонами доказів суд не мав можливості встановити, які саме споруди були передані позивачем під охорону відповідача. Крім того, суд встановив, що відповідно до умов договору охорони виконавець звільняється від відповідальності за збитки чи шкоду, спричинене майну, яке не передано у встановленому порядку під охорону виконавцю. Також судом не прийняті, як належні, надані позивачем докази, якими він повідомив відповідача про те, що частина майна знаходиться в оренді у третьої особи. З урахуванням таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування (наявність) всіх складових правопорушення, за вчинення якого він просив відшкодувати збитки. При цьому суд послався на норми ст.ст. 179, 193, 224 та 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33 та 43 Господарського процесуального кодексу України тощо.
Позивач - ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ", не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014р. у справі №904/1976/14, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати означене рішення в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та не дослідив доказів у даній справі. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що умовами другого розділу договору про надання охорони на ТОВ СОДА "Легіон" серед іншого були покладені обов'язки по забезпеченню цілодобової (без перерв та вихідних) охорони об'єкту. Наявність вини відповідача полягає в тому, що підлеглі відповідача виконували свої посадові обов'язки неналежним чином.
Відповідач - ТОВ СОДА "Легіон" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та залишити рішення господарського суду без змін. Відповідач зазначає, що свої зобов'язання по охороні виконував належним чином; ТОВ СОДА "Легіон" не було проінформовано про існування орендаря у ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ"; позивач не довів суду по якій план-схемі відповідач повинен був охороняти територію об'єкта; відповідач не несе відповідальність за крадіжку в приміщеннях, що їм не охороняються. Вважає, що позивач на момент подачі позову реальних збитків не мав.
Від третьої особи - ТОВ "Арістей КР" представник в судове засідання не з'явився, своєї позиції стосовно вимог апеляційної скарги не висловив.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено із матеріалів справи, 19.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" (надалі - позивач, замовник, ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ") та Товариством з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон" (надалі - відповідач, виконавець, ТОВ СОДА "Легіон") укладено договір №3 про надання послуг з охорони (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору предметом даного договору є надання послуг з: 1) охорони території об'єкту; 2) спостереження за проходом громадян на територію об'єкта та здійснення пропускного режиму в адміністративну будівлю; 3) здійснення невідкладних заходів (в межах своєї компетенції) в надзвичайних ситуаціях; 4) контролю за станом систем диспетчеризації об'єкта на об'єкті замовника, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 220.
Пропускний режим і внутрішній порядок на території об'єкта, що охороняється, встановлюється замовником і здійснюється виконавцем на підставі інструкцій і письмових вказівок замовника, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язується:
2.1.1. Виставити на об'єкті, вказаному у пункті 1.1. даного договору один цілодобовий пост охорони в кількості одного охоронця з графіком роботи: цілодобово.
2.1.2. Організувати і забезпечити охорону території об'єкта (дотримання громадського порядку: запобігання нанесення шкоди будівлі, обладнанню і спорудам, які знаходяться на території об'єкта і взяті під охорону, внаслідок протиправних дій третіх осіб (крадіжка/знищення/псування).
2.1.3. Здійснювати на об'єкті контроль доступу в його дворову частину і пропускний режим в паркінгу об'єкта, встановлений замовником.
2.1.4. Забезпечити прийняття невідкладних заходів в надзвичайних ситуаціях (у випадку виявлення на охоронюваному об'єкті пожежі, прориву водо-, газопроводу, зруйнування будівельних конструкцій і інших аварій): невідкладно повідомляти про це в пожежну частину, керівництву замовника, інші служби міста і здійснювати заходи (в межах своєї компетенції) до ліквідації пожежі, технічних несправностей, поломок, аварій.
2.1.5. Забезпечити контроль за станом систем диспетчеризації об'єкта (пожежна сигналізація, ліфти і котельня) і своєчасне повідомлення керівництва замовника і відповідних організацій, які здійснюють обслуговування даних систем, про несправності в роботі обладнання.
2.1.6. Забезпечити контроль (зі сторони керівництва замовника) за виконанням черговими охоронцями своїх обов'язків, шляхом призначення відповідальної особи за даним об'єктом. Виконавець зобов'язується письмово повідомити замовника про призначення такої особи не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами даного договору. Відповідальна особа виконавця зобов'язана проводити перевірки несення служби черговими охоронцями не рідше одного разу на тиждень і робити відповідні записи в журналі прийому-здавання чергувань.
За умовами п.п. 2.2.1. договору замовник зобов'язується надати виконавцю до початку охорони всю необхідну інформацію, схеми та плани, необхідні в процесі виконання виконавцем своїх обов'язків по договору. Підписання виконавцем даного договору є підтвердженням належного виконання замовником даної вимоги.
В пункті 9.1. договору сторони погодили, що акт про приймання об'єкта під охорону і план-схема території об'єкта, яка охороняється, службова інструкція черговому охоронцю є невід'ємною частиною даного договору і підписуються обома сторонами (додаток № 1 і № 2 до даного договору).
Згідно п. 4.1. договір набуває чинності з моменту, вказаному в п. 9.2. договору, і діє по 31 грудня 2013 року.
В п. 9.2. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту про приймання об'єкта під охорону.
З матеріалів справи вбачається, що сторони склали акт приймання-передачі об'єкта під охорону, відповідно до якого 19.04.2013р. представник ТОВ "Нікопольська спецбаза МТЗ" передав, а представник ТОВ "СОДА "Легіон" прийняв об'єкт - "Нікопольська спецбаза МТЗ" під охорону згідно з договором № 3 від 19.04.2013р. Об'єкт площею 0,7 га, розташований по вул. Електрометалургів, 220, огороджений бетонним парканом і має на території дві складські будівлі та дві будівлі під бокси, які пломбуються і здаються під охорону (а.с.15 т.1).
Також, 01.03.2013р. між позивачем - ТОВ "Нікопольська спецбаза МТЗ" (надалі - орендодавець) та ТОВ "Арістей КР" (надалі - орендар) укладено договір №6 оренди нерухомого майна (надалі - договір оренди).
Згідно з п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння нежитлові приміщення (далі - об'єкт), а саме: - частину споруди складу площею 703,7 кв.м з рампою, площа якої складає 282,1 кв.м; - побутові приміщення площею 50,8 кв.м; - споруду гаражу площею 100 кв.м; - офісні приміщення площею 116,4 кв.м.
Відповідно до п. 3.3 договору оренди об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.
За пунктом 4.1 договору оренди термін дії оренди складає: з 01 березня 2013р. до 28 лютого 2014р.
В пункті 6.4 договору оренди сторони погодили, що орендодавець забезпечує належну цілодобову охорону об'єкту оренди за допомогою позавідомчої охорони, шляхом укладання відповідних договорів на охорону об'єкту в цілому. Забезпечує вільний доступ до об'єкта оренди працівників орендаря, з додержанням режиму роботи орендодавця. Забезпечує пропускний режим і охорону об'єкта оренди на рівних умовах з охороною всієї території. У випадку спричинення майнової шкоди орендарю шляхом протиправних дій третіх осіб (крадіжка, знищення або порча майна або грошових коштів орендаря) відповідальність несе орендодавець з правом зворотної вимоги.
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.03.2013р. до договору оренди №6 від 01.03.2013р., орендодавець передав, орендар прийняв об'єкт, визначений у п. 1.1 договору оренди, що знаходиться за адресою: 53221, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 220 (а.с.27 т.1).
13.01.2014р. в офісних приміщеннях, які орендує ТОВ "Арістрей КР", було виявлено крадіжку матеріальних цінностей, скоєну в період з 11.01.2014р. по 13.01.2014р. Зважаючи на цей факт, позивач подав до органів СВ Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області заяву про вчинене кримінальне правопорушення. В матеріалах справи наявне повідомлення слідчого СВ Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про початок досудового розслідування та про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2014р. за №12014040340000168 (а.с.33 т.1).
Згідно з актом про результати інвентаризації наявних коштів, що зберігаються у касі підприємства від 13.01.2014р., складеним відповідальними особами ТОВ "Арістей КР", за підсумками інвентаризації нестача коштів склала 113292,49 грн. В графі "пояснення причин, унаслідок яких виникли надлишки або нестачі" зазначено, що "недостача виникла у зв'язку з крадіжкою, яка зафіксована внутрішніми органами м.Нікополь" (а.с.28 т.1).
16.01.2014р. третя особа - ТОВ "Арістей КР" з посиланням на умови п.6.4. договору оренди нерухомого майна №6 від 01.03.2013р. звернулась до позивача - ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ" з претензією щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 113292,49 грн. (а.с.40 т.1).
У свою чергу, 04.04.2014р. позивач - ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ" звернувся до відповідача - ТОВ СОДА "Легіон" з претензією щодо відшкодування збитків (реальної шкоди) по договору про надання послуг охорони №3 від 19.04.2013р., зазначивши загальну суму збитків 121655,49 грн. (з яких: 113292,49 грн. - сума викрадених грошових коштів та 8363,00 грн. - вартість пошкодженого майна).
Позивачем до претензії був доданий Висновок будівельно-технічного дослідження №1-14 щодо визначення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження будівлі спецбази МТЗ. Згідно висновку експерта вірогідний розмір матеріальної шкоди (вартість пошкоджень) з урахуванням вартості матеріалів, частини нежитлової будівлі літ. "Б" у складі комплексу по вул. Електрометалургів, 220 у м. Нікополь, визначений на момент складання висновку (січень 2014 року), зазначений у додатку №1 до даного висновку і складає 8362,80 грн. (а.с.44-55 т.1).
ТОВ СОДА "Легіон" у відповідь на претензію в листі за №10 від 04.03.2014р. зазначило позивачу, що воно не може нести відповідальність щодо збитків позивача, а тому залишає претензію без задоволення. Відповідач мотивував це тим, що згідно договору від 19.04.2013р. він несе відповідальність тільки за будівлі, обладнання та споруди, які були прийняті ним під охорону. Позивач порушив вимоги п. 2.1.2-2.1.5, 2.2.2 та 2.2.4 договору, а саме: не створив належні умови для забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей, охорона не була попереджена про наявність коштів в касі, а приміщення каси та всього офісу під охорону не здавалось.
Відмова відповідача від добровільного відшкодування збитків позивачу спричинила пред'явлення останнім позову до суду, який розглядається у даній справі.
Отже предметом спору у даній справі є вимога позивача про примусове стягнення з відповідача суми 123655,49 грн. збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором про надання послуг з охорони, яка складається із суми 8362,80 грн. - витрат, які необхідні позивачу для відновлення пошкодженого майна, суми 2000,00 - витрат, понесених на оплату експертної оцінки для визначення розміру спричиненої шкоди, та суми 113292,49 грн. - витрат, пов'язаних з відшкодуванням позивачем на користь третьої особи - ТОВ "Арістей КР" викрадених коштів.
Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондуються з аналогічними положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В свою чергу, згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відтак, виходячи із предмета спору, на позивача у даній справі покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
16.07.2014р. на запит Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р. за №904/1976/14 надійшло повідомлення від СВ Нікопольського МВ ГУМВС України у Дніпропетровській області про те, що по кримінальному провадженню №12014040340000168 від 13.01.2014р. проводиться досудове розслідування стосовно того, що 13.01.2014р. до Нікопольського МВ надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 про те, що в ніч на 13.01.2014р. невідома особа таємно, шляхом пошкодження вікна, проникла в середину офісного приміщення, яке розташоване за адресою: м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 220, звідки здійснена крадіжка грошей в сумі 128000 грн., що належали ТОВ "Арістей КР" (а.с.45 т.2).
Таким чином, матеріалами судової справи підтверджується факт проникнення у приміщення, які належали позивачу і перебували у користуванні на правах оренди у третьої особи, в результаті чого було пошкоджено майно, власником якого є позивач.
Згідно платіжного доручення №603 від 12.05.2014р., наданого господарському суду Дніпропетровської області після порушення провадження у даній судовій справі, позивач здійснив оплату на поточний рахунок ТОВ "Арістей КР" грошових коштів у сумі 113292,49 грн. по відшкодування збитків згідно претензії б/н від 16.01.2014р. щодо відшкодування по договору оренди нерухомого майна №6 від 01.03.2013р. (а.с.139 т.1).
Таким чином, після порушення провадження у даній справі у суді першої інстанції позивач у добровільному порядку відшкодував третій особі - ТОВ "Арістей КР" втрату належних їй грошових коштів у зв'язку із крадіжкою, яка сталась 13.01.2014р. з офісного приміщення, яке використовувалось останнім на умовах договору оренди із позивачем.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач та відповідач знаходились між собою у правовідносинах, умови яких визначені укладеним між ними договором з надання послуг по охороні та регулюються нормами чинного законодавства.
Безпосередньо в умовах договору з надання послуг по охороні (п.2.3.1) сторони обумовили можливість виникнення у охоронця («Виконавця) зобов'язань з відшкодування матеріальної шкоди, яка може бути спричинена внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків у розмірі дійсної шкоди, що спричинена позивачу («Замовнику), згідно діючого законодавства України.
В умовах цього ж договору (п. 2.4) сторони передбачили, що відповідач «Виконавець») звільняється від відповідальності, зокрема у випадку спричинення шкоди майну, яке не було передано в установленому порядку під охорону «Виконавцю», при цьому приміщення повинні бути закриті та опечатані, а запис про приймання-здачу приміщень, майна і товарно-матеріальних цінностей ведеться в «Журналі приймання-здачі приміщень і матеріальних цінностей під охорону» (пункт 2.4.5 договору).
Як правильно встановив місцевий господарський суд, у складеному та підписаному між сторонами двосторонньому Акті приймання-передачі об'єкта під охорону від 19.04.2013р. зафіксовано, що позивач передав, а відповідач прийняв під охорону об'єкт, площею 0,7 га, розташований по вул. Електрометалургів, 220, який огороджений забором і має на території дві складські споруди і дві споруди під бокси, котрі пломбуються і здаються під охорону. Претензій до охоронюваної території сторони не мають.
При цьому сторони не виконали умов п. 9.1 договору та не склали план-схеми охоронюваної території об'єкта та службової інструкції вартовому охоронцю, як мали бути невід'ємною частиною цього договору.
В матеріалах справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлові будівлі по вул. Електрометалургів, 220 у м. Нікополі, який належить ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ", в якому наявний схематичний план з розташування будівель на території цього об'єкту та їх експлікація, а також поверховий план кожної із будівель.
Досліджуючи технічний паспорт на означену будівлю колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановила, що будівля під літ. Б - «матеріально технічний склад» має декілька входів (воріт та дверей) безпосередньо до приміщень складу та окремий вхід (двері), який веде до виробничих приміщень (торговий зал, кабінети, санвузол, роздягальня, бойлерна, душова та інші), які можна охарактеризувати як офісні приміщення.
Як свідчать записи в Журналі прийому та здачі зміни та в Журналі приймання матеріальних цінностей, зокрема за період з 09.01.2014р. по 13.01.2014р., під час передачі зміни від охоронців замки та пломби порушені не були, матеріальні цінності в наявності. При цьому детальний опис об'єктів, приміщень, дверей, воріт та інших місць, де встановлено замки та пломби, а також конкретний перелік майна (матеріальних цінностей), які передавались під охорону, у цих Журналах відсутній.
Відсутність таких даних, як і відсутність означеної план-схеми та інструкції для охоронців не дає суду змоги визначити чи приймав відповідач за умовами договору з надання послуг по охороні на себе зобов'язання з охорони тієї частини будівлі складу літ. Б, яка мала окремий вхід до внутрішніх виробничих приміщень, частина з яких за своїм функціональним призначенням може вважатись «офісним приміщенням» та перебувала в оренді у третьої особи - ТОВ "Арістей КР".
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим та погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що із наданих сторонами доказів неможливо встановити, які саме споруди та майно були передані позивачем під охорону відповідача.
Окрім охорони споруд та матеріальних цінностей, за умовами п. 2.1.2 договору з надання послуг по охороні, відповідач зобов'язаний був організувати та забезпечити охорону території об'єкту (дотримання загально-громадського порядку; запобігання нанесення шкоди будівлі, обладнанню і спорудам, що знаходяться на території об'єкта і прийнятим під охорону, внаслідок протиправних дій третіх осіб (крадіжка/знищення/пошкодження).
Виходячи із відомостей, які зазначені в Акті приймання-передачі об'єкта під охорону від 19.04.2013р., колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що під територією об'єкта, охорону якої зобов'язався забезпечити відповідач, слід вважати усю територію ТОВ "Нікопольська спецбаза "МТЗ", яка огороджена парканом, однак вважає, що також слід врахувати, що оскільки за приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а із наданих сторонами та витребуваних судом від правоохоронних органів доказів до теперішнього часу достовірно не встановлено певні обставини, ким саме (працівниками позивача чи орендаря, які мали право доступу на охоронювану територію, чи сторонніми особами), коли (у робочий чи неробочий час) та за яких обставин (якими діями) було вчинено проникнення до зазначених офісних приміщень, що не дозволяє надати належну оцінку діям чи бездіяльності працівників відповідача як охоронців території об'єкта в цілому, а не певних будівель та матеріальних цінностей.
За встановлених обставин відповідач має бути звільнений від відповідальності як за шкоду, яка спричинена майну позивача (роллета, двері та оздоблення офісних приміщень будівлі складу літ. Б) на суму 8363,00 грн., та похідних витрат позивача у сумі 2000,00 грн. на оплату експертної оцінки розміру цієї шкоди, так і від відповідальності перед позивачем за збитки останнього, які виникли внаслідок відшкодування третій особі - ТОВ "Арістей КР" від втрати належних цій особі коштів у сумі 113292,49 грн., яке також не було передане йому під охорону у встановленому порядку.
На підставі викладеного колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суд, який надав спірним обставинам правильну правову оцінку, тому обґрунтовано повністю відмовив позивачу в задоволені його позову.
Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування означеного рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська спеціалізована база матеріально-технічного забезпечення" (с. Менжинське, Нікопольский район, Дніпропетровська область) - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014р. у справі №904/1976/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано - 01.08.2014р.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Н.Л. Величко
Суддя О.Г. Іванов