СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

11 січня 2007 року

Справа № 2-7/385.1-2005

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Латиніна О.А.,

суддів                                                                      Заплави Л.М.,

                                                                                          Видашенко Т.С.,

секретар судового засідання                                        Хапанцева Н.А.

за участю представників сторін:

позивача: Невенчаного Д.М., дов. б/н від 18.08.2006 року;

відповідача: Придатько О.О., дов. № 6047/10/10-0 від 20.11.2006 року;

розглянувши апеляційні скарги закритого акціонерного товариства "Корпорація Керкінітіда" та Державної податкової інспекції в м.Євпаторії в АР Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03-11.03.2005 у справі № 2-7/385.1-2005

за позовом           закритого акціонерного товариства "Корпорація Керкентіда" (вул. Виноградна, 11, м.Євпаторія, АР Крим, 97420)

до          Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономній Республіці Крим (вул. Дм.Ульянова, 2/40, м.Євпаторія, АР Крим, 97416)     

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

02.06.2003 року закрите акціонерне товариство "Керкінітіда" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.   

Рішенням господарського суду АР Крим від 19.06.2003 року (суддя Луцяк М.І.) у справі № 2-20/9279-2003 позов закритого акціонерного товариства "Корпорація Керкінітіда" задоволено. Суд визнав недійсним податкове повідомлення-рішення №0000242602/0 від 24.04.2003 року, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 93905, 51 грн. та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку за землю у сумі 91828, 83 грн., а також стягнуто з відповідача на користь закритого акціонерного товариства "Керкінітіда" 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 року у справі № 2-20/9279-2003 апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишено без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 19.06.2003 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2004 року зазначені вище рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим. Підставою скасування виявився факт неповного з`ясування обставин справи щодо переходу права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди позивача, та незастосування норми статті 30 Земельного кодексу України.   

Відповідно до частини 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За наслідками нового розгляду справи, 10.03-11.03.2005 року господарським судом АР Крим у справі № 2-7/385.1-2005 (суддя Дугаренко О.В.) було постановлено нове рішення також про задоволення позову закритого акціонерного товариства "Корпорація Керкінітіда" та визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення №0000242602/0 від 24.04.2003 року, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 93905,51 грн. та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку за землю у сумі 91828,83 грн.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції  виходив з наступного.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ №004492, виданого Євпаторійської міською радою народних депутатів 12.04.2000 року, закритому акціонерному товариству „Ампелос” було передано у постійне користування земельну ділянку площею 10,62 га для обслуговування промислового виробництва. Згідно договору від 07.08.2000 року, ЗАТ „Ампелос” безкоштовно передало належний йому промисловий комплекс винзаводу, розташований у місті Євпаторії по вул. Виноградна, 11, до статутного фонду ЗАТ „Корпорація „Керкентіда”.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про плату за землю”, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Статтею 15 Закону України „Про плату за землю” передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Оскільки у відповідача відсутній державний акт на право власності або користування земельною ділянкою під промисловим комплексом винзаводу, розташованого у місті Євпаторії по вул. Виноградна, 11, господарський суд АР Крим прийшов до висновку про те, що ЗАТ „Корпорація „Керкентіда” не є суб`єктом плати земельного податку, а у Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим відсутні правові підстави для визначення позивачеві суми заниженого податкового зобов`язання по земельному податку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, закрите акціонерне товариство "Корпорація Керкінітіда" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду АР Крим змінити, виключити з мотивувальної  частини посилання на статтю 30 Земельного кодексу України, який діяв до 01 січня 2002 року, резолютивну частину залишити без змін.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2005 року у справі № 2-7/385.1-2005 рішення господарського суду АР Крим від 10.03-11.03.2005 року у повному обсязі залишено без змін.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-11.03.2005 року та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2005 року Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2005 року касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим разом зі справою №2-7/385.1-2005 було передано до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою від 18.10.2006 року Вищий адміністративний суд України частково задовольнив касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2005 року скасував, справу направив на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.   

Підставою скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2005 року з`явилось порушення судом апеляційної інстанції норми статті 77 Господарського процесуального кодексу України, що виразилось у невідкладенні розгляду апеляційної скарги за умови нез`явлення заявника апеляційної скарги у судове засідання.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року розгляд апеляційних скарг закритого акціонерного товариства "Корпорація Керкінітіда" та Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим призначено на 13.12.2006 року.

З причини хвороби головуючого у справі судді Шевченко Н.М., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Заплава Л.М., головуючим у справі призначено суддю Латиніна О.А.  

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.12.2006 року по 11.01.2007 року.

У засідання суду апеляційної інстанції 13.12.2006 року з`явились представники сторін. Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, які полягають у невірному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, в яких вважає оскаржуване рішення господарського суду АР Крим від 10-11.03.2005 року законним та обгрунтованим.  

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року, відповідно до статті статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку процесуального правонаступництва, здійснено заміну відповідача у справі № 2-7/385.1-2005: Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію в АР Крим на Державну податкову інспекцію в м.Євпаторії АР Крим (вул. Дм.Ульянова, 2/40, м.Євпаторія, АР Крим, 97416).      

Повторно розглянувши справу у порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України судовою колегією встановлено наступне.

Євпаторійською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим було проведено позапланову документальну перевірку закритого акціонерного товариства „Корпорація Керкентіда” на предмет дотримання вимог Закону України “Про внесення змін і доповнень в Закон України „Про плату за землю” за період з 01.05.2001 року по 31.03.2003 року.

За результатами перевірки 21.04.2003 року відповідачем було складено акт № 49/26-20, яким зафіксовано порушення норми статті 14 Закону України „Про плату за землю” щодо неповноти нарахування податку за землю і не надання розрахунку з податку за землю по земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Євпаторія, вул. Виноградна,11. Із змісту акту перевірки вбачається, що заниження податкового зобов'язання за період з травня 2001 року по лютий 2003 року склало 93905,51 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки, 24.04.2003 року Євпаторійською об’єднаною податковою інспекцією в АР Крим було прийнято податкове повідомлення–рішення №0000242602/0, згідно з яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 185734,34 грн., у тому числі: 93905,51 грн. - земельний податок; 510 грн. –штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”; 44366,07 грн. –штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”; 46952,76 грн. –штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 10-11.03.2005 року норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Євпаторійської об’єднаної податкової інспекції в АР Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 004492, виданого Євпаторійської міською радою народних депутатів 12.04.2000 року, закритому акціонерному товариству „Ампелос” було передано у постійне користування земельну ділянку площею 10,62 га для обслуговування промислового виробництва.

Згідно з договором від 07.08.2000 року, закрите акціонерне товариство „Ампелос” безкоштовно передало належний йому промисловий комплекс винзаводу, розташований у місті Євпаторії по вул. Виноградна, 11, до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Корпорація „Керкентіда”.

Згідно зі статтею 15 Закону України „Про плату за землю”, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 13 Закону України „Про плату за землю” зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

12.01.1993 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 15 якою затверджено Положення „Про порядок ведення державного земельного кадастру”. Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Відповідно до пункту 2 Положення „Про порядок ведення державного земельного кадастру”, Державний земельний кадастр включає дані реєстрації  права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій  населених  пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Пунктом 4 Положення „Про порядок ведення державного земельного кадастру” встановлено, що Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування..

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у даному випадку доведенню відповідачем підлягає той факт, що станом на момент проведення перевірки, згідно з даними державного земельного кадастру, користувачем спірної земельної ділянки було закрите акціонерне товариство „Корпорація  Керкінітіда”. Однак, у матеріалах справи такі дані відсутні. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується факт користування земельною ділянкою у спірному періоді закритим акціонерним товариством „Ампелос”, а також факт донарахування з вказаної особи земельного податку до травня 2001 року.

Судова колегія вважає вірним відхилення судом першої інстанції посилань відповідача на норму статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ (в редакції, що діла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою на якій знаходяться вказані будівлі та споруди без зміни її цільового призначення.

Так, норма статті 30 лише встановлює момент виникнення права користування, оскільки статями 23 та 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2002 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, згідно з даними якого, в період з травня 2001 року по лютий 2003 року постійним користувачем земельної ділянки по вул. Виноградній, 11 у м.Евпаторія, на підставі акту на право постійного користування землею Серія 11-КМ № 004492, було закрите акціонерне суспільство „Ампелос”.

Крім того, пункт 4.4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-111 від 21.12.2000 року, встановлює, що у випадку якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту виданого на підставі закону, або коли норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (багатозначне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого існує можливість ухвалення рішення в користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюється на користь платника податку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення господарського суду АР Крим про задоволення позовних вимог закритого акціонерного товариства „Корпорація  Керкінітіда” є законним та обгрунтованим, прийнятим з урахуванням вказівок, зроблених судом касаційної інстанції, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                    Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Апеляційні скарги закритого акціонерного товариства "Корпорація Керкінітіда" та Державної податкової інспекції в м.Євпаторії в Автономній республіці Крим залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-11 березня 2005 року у справі № 2-7/385.1-2005 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        О.А.Латинін

Судді                                                                      Л.М. Заплава

                                                                      Т.С. Видашенко