СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
10 січня 2007 року |
Справа № 2-30/10964-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 11.09.2006 по справі № 2-30/10964-2006А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Лісна, 5, смт.Нижньогірський, 97100)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 170,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) у справі № 2-30/10964-2006А позов задоволено.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим 170,00 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до статті 17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 страхувальники зобов'язані подавати до територіальних органів Пенсійного фонду звітність у строки, порядку та за формою, встановленими законодавством. Відомості, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим за 2002 рік надані не були.
Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити.
На думку відповідача постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не згоден з тим, що термін „податкова декларація” ідентичний терміну „розрахунок”. Відповідно до пункту 17.1.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Однак, у вказаному пункті відсутній термін „розрахунок”. Крім того, штрафні санкції відповідно до вказаного Закону накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, а не за порушення пенсійного законодавства. Відповідно до статті 17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
На думку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, позивач має право застосовувати до відповідача відповідні штрафні санкції тільки відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 з урахуванням того, що порушення відповідачем здійснено у 2002 році.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В порушення вимог частини „а” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 відповідач не надав розрахунки по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2002 року у встановлені строки.
Відповідно до пункту 17.1.1 статті 17 Закону №2181-III від 21.12.2000 за ненадання розрахунку зобов'язань по сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2002 року, рішенням Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим НОМЕР_1 до відповідача була застосована штрафна санкція у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 170,00 грн.
Згідно із статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 та частиною 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 позивачем були направлені на адресу відповідача рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1 на суму 170,00 грн. та вимога про сплату боргу НОМЕР_2.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги про сплату боргу та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду страхувальник зобов'язаний сплатити суму боргу. У разі незгоди із розрахунком суми боргу, вказаної у вимогах про сплату боргу, страхувальник погоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду, має право на оскарження вимог та рішення у судовому порядку.
Вказана вимога була отримана відповідачем рекомендованою кореспонденцією 22.05.2004.
Вимога не була оскарженою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до суду, заборгованість не погашена.
Доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції були застосовані до відповідача 31.05.2002 на підставі Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 у редакції від 20.02.2002, а саме: відповідно до пункту 17.1.1 статті 17 вищевказаного Закону, яким передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Крім того, відповідно до частини 15 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно із статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.
Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 у справі № 2-30/10964-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко