СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
11 січня 2007 року | Справа № 2-13/12742-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: Степанової Т.Р., дов. б/н від 20.12.2006 року;
відповідача: не з`явився;
третьої особи: Буланової О.В., дов. бн від 20.11.2006 року;
розглянувши апеляційну скаргу Алуштинського санаторію "Ветеран" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 12 жовтня 2006 року у справі № 2-13/12742-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" (вул. Червоноармійська, 66а, м.Алушта, АР Крим, 98500)
до Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, м.Алушта, АР Крим, 98500)
3-тя особа - Алуштінський санаторій "Ветеран" (вул. Червоноармійська, 68, м.Алушта, АР Крим, 98500)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 12.10.2006 року у справі № 2-13/12742-2006А позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" задоволено. Суд визнав нечинним та скасував рішення № 675 від 28.07.2000 року виконавчого комітету Алуштинської міської ради "Про надання Алуштинському санаторію "Ветеран" в постійне користування земельної ділянки", скасував державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6081 га для розміщення санаторію "Ветеран" у м.Алушта по вул. Червоноармійській, 68.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок прийняття виконавчим комітетом Алуштинської міської ради рішення "Про надання Алуштинському санаторію "Ветеран" в постійне користування земельної ділянки" позивач був позбавлений можливості реалізувати законне право на користування власною земельною ділянкою, оскільки за Алуштинським санаторієм "Ветеран" було закріплено, у тому числі, земельну ділянку, на якій розташовується будівля ЛФК літер „Е”, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія".
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Алуштинський санаторій "Ветеран" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія" відмовити.
Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи щодо встановлення фактичного розміру земельної ділянки, закріпленої на праві постійного користування за товариством з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Магнолія". Заявник апеляційної скарги також зазначає, що господарським судом АР Крим неправомірно скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6081 га для розміщення санаторію "Ветеран", оскільки розгляд таких вимог не підпадає під дію статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, провадження у справі в даній частині підлягає припиненню.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщався належним чином ухвалами та повістками від 07.12. та 18.12.2006 року. Факт належного сповіщення відповідача підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнав можливим розглянути справу за відсутності представника Алуштинської міської ради.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Алуштинського санаторію "Ветеран" не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2004 року між Фондом майна АР Крим –продавець та товариством з обмеженою відповідальністю „Пан-Укрейн” - покупець був укладений договір купівлі-продажу № 1-465, предметом якого з`явились будівлі і споруди „Пансіонату „Магнолія”. Сімферопольським МБРТІ право власності ТОВ „Пан-Укрейн” на будівлі і споруди „Пансіонату „Магнолія” було зареєстровано на підставі рішення від 30.05.2005 року.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору купівлі-продажу від 27.10.2004 року, продавець -Фонд майна АР Крим передає у власність покупцю - ТОВ „Пан-Укрейн” майно, що належить АР Крим - цілісній майновий комплекс Республіканського підприємства „Пансіонат „Магнолія”, який знаходиться за адресою: м. Алушта, вул. Червоноармійська, 66А, на земельній ділянці площею 2,81 га, згідно з переліком, який є невід'ємною частиною договору. Крім того, зазначено, що право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт, не оформлено.
Судовою колегією встановлено, що до складу „Пансіонату „Магнолія”, згідно з договором купівлі-продажу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.10.2005 року входять: спальний корпус літер "А", пл. 5023,4 кв.м; цок.поверх літер "п/А"; прибудова літер „А1”; цок.поверх літер "п/АІ"; прибудова літер „А2”; цок.поверх літер "п/А2"; ґанки; вхід у підвал; балкони; столова-клуб літер „Б”, пл. 2041,8 кв.м; прибудова літер „Б1”; прибудова літер „Б2”; прибудова б; прибудова 61; вхід у підвал; вхід у підвал; ґанки; навіс 62; навіс 63; навіс 64; навіс 65; балкони; ґанок; спальний корпус літер „В”, пл.245,7 кв.м; гараж літер „Г”. пл.152 кв.м; прибудова літер „Г1”; гараж літер „Д”, пл.41,2 кв.м; будівля ЛФК літер „Е”, пл.123,8 кв.м; ґанок; склад 3 , пл.29,6 кв.м; склад літер „И” пл. 7,5 кв.м; кінобудка літер „К”, пл.551,4 кв.м; літній кінотеатр літер „К1”; прибудова літер „К2”; склад літер „Л”, пл. 132,5 кв.м; прибудова літер „ЛІ”; склад літер „Н” пл.85,6 кв.м; склад спортивний літер „О”, пл.20,3 кв.м; водомірний вузол літер „П”, пл.21,6 кв.м; підвал п/П; ґанок; прохідна літер „Р”, пл. 4,8 кв.м; навіс літер „С”; навіс літер „Т”; навіс літер „У”; сарай літер „Ф”; бесідка літер „X”; навіс літер „Ц”; вбиральня літер „Ч”; вбиральня літер „Ш”; насів літер „Щ”; навіс 3; навіс літер „Ю”; навіс літер „Я”; трансформаторна підстанція літер „Я”1; навіс літер „Я2”; навіс літер „Я3”; навіс літер „Я4”; навіс літер „Я5”; навіс літер „Я6”; навіс літер „Я7”; навіс літер „Я8”; вбиральня літер „Я9”; споруди. Всього об'єкти загальною площею 8451,6 кв.м.
Судовою колегією також встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 19.10.2005 року, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської Ради № 772 від 14.10.2005 року ТОВ „Пансіонат „Магнолія” набуло право власності на цілісній майновий комплекс —будівлі і споруди „Пансіонату „Магнолія”, що розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Червоноармійська, 66А. Право власності позивача на зазначене нерухоме майно зареєстровано Сімферопольським МБРТІ на підставі рішення від 20.10.2005 року.
Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При цьому як перехід права власності на земельну ділянку, так і права користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовані на неї будівлі потребує самостійної договірно-правової регламентації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, з метою приведення користування земельною ділянкою, на який розташовані будівлі та споруди „Пансіонату „Магнолія”, у відповідність до діючого земельного законодавства, у відповідності до норм статей 120, 123, 124 Земельного кодексу України звернувся до Алуштинської міської Ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки.
Рішенням 24-ої сесії 4-го скликання Алуштинської міської Ради № 24/73 від 13.07.2005 року товариству з обмеженою відповідальністю „Пансіонат „Магнолія” було надано дозвіл на розробку протягом одного року проекту відводу земельної ділянки площею до 3,0 га для обслуговування „Пансіонату „Магнолія”, розташованого в м. Алушта по вул. Червоноармійській, 66А.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходяться будівлі „Пансіонату „Магнолія”, складається з двох ділянок, розділених територією санаторію „Ветеран”.
28.07.2000 року Виконавчим комітетом Алуштинської міської Ради було прийнято рішення № 675 „Про надання Алуштинському санаторію "Ветеран" у постійне користування земельної ділянки”, на підставі чого санаторію "Ветеран" був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № 213 від 26.12.2000 року серія II КМ№ 002101.
Однак, в межі Державного акту на право постійного користування санаторію „Ветеран” було неправомірно включено земельну ділянку, на якій розташовується будівля ЛФК літер „Е” (та прилегла до неї територія, позначена на плані цифрою І ), що належить „Пансіонату „Магнолія”.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судова колегія вважає вірним прийняття судом першої інстанції у якості доказу акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 23/06/06 від 23.06.2006 року, складеного Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим за наслідками проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства санаторієм „Ветеран відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель”.
У вказаному акті зазначено факти порушення земельного законодавства, а саме встановлено, що в межі Державного акту на право постійного користування санаторію „Ветеран” неправомірно було включено земельну ділянку, на якій розташовується будівля ЛФК літер „Е” (та прилегла до неї територія) „Пансіонату „Магнолія”.
В акті № 23/06/06 від 23.06.2006 року також зазначено, що право власності ТОВ „Пансіонат „Магнолія” на будівлю ЛФК літер „Е” підтверджується бухгалтерськими документами - довідкою про балансову належність споруд санаторію „Ветеран”, згідно з якою будівля ЛФК літер „Е” не знаходиться у власності санаторію „Ветеран”.
Тому, у Алуштинського санаторію „Ветеран” відсутні підстави посилатись на правомірність володіння земельною ділянкою, розташованою під спірним об`єктом - будівлею ЛФК літер „Е”, оскільки він не набував права на таку земельну ділянку у порядку частини 1 статті 120 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування..
Алуштинський санаторій „Ветеран” в апеляційній скарзі посилається на правомірність володіння земельною ділянкою площею 4,6081 га. Однак, ним не надано суду належних доказів того, що складу земельної ділянки площею 4,6081 га правомірно включено ділянку на якій розташовується будівля ЛФК літер „Е” (та прилегла до неї територія), що належить „Пансіонату „Магнолія”.
У зв`язку з цим, господарський суд АР Крим дійшов вірного висновку про те, що внаслідок неправомірного рішення відповідача щодо передачі санаторію „Ветеран” у постійне користування земельної ділянки на якій розташовується будівля ЛФК літер „Е” та прилегла до неї територія, яка належить „Пансіонату „Магнолія”, останній був позбавлений можливості реалізувати власне право на користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать йому на праві власності.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єктів владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов`язання відповідача –суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірність скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6081 га для розміщення санаторію „Ветеран” та порушення таким чином вимог статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративних судів, судова колегія не може визнати їх обгрунтованими, оскільки вимоги про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою витікають з вимог про скасування акту органу місцевого самоврядування.
Оскаржуване позивачем рішення № 675 від 28.07.2000 року виконавчого комітету Алуштинської міської ради "Про надання Алуштинському санаторію "Ветеран" в постійне користування земельної ділянки" було підставою для видачі акту на право постійного користування земельною ділянкою. Тому, скасування вказаного рішення № 675 від 28.07.2000 року в будь-якому разі тягне за собою скасування акту на право постійного користування земельного ділянкою, виданого па підставі такого рішення.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Алуштинського санаторію "Ветеран" залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2006 року у справі № 2-13/12742-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко