СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
11 січня 2007 року |
Справа № 2-29/17035-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 13 листопада 2006 року у справі № 2-29/17035-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Євпаторійської міської ради (вул. Леніна, 2, м.Євпаторія, АР Крим, 97400)
3-тя особа Управління економіки Євпаторійської міської Ради (вул. Дм. Ул'янова, 19а, м.Євпаторія, АР Крим, 97400)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 13.11.2006 року у справі № 2-29/17035-2006А позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав за позивачем право на приватизацію шляхом викупу об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення літер №№ 9, 10, 10а, 10б, 11, 11а, 11б загальною площею 87,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що орендований позивачем об`єкт нерухомості відноситься до об`єктів приватизації групи „А” та, відповідно до законодавства про приватизацію, може бути приватизований. Суд першої інстанції прийняв до уваги наявність заяви позивача про внесення спірного об`єкту до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а також норму статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, відповідно до якої в разі відсутності підстав для відмови у приватизації орган приватизації включає підприємство до переліків об`єктів, що підлягають приватизації.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Євпаторійська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції невірно застосовано норми законодавства про приватизацію, а також порушено норми Законів України „Про тимчасову заборону приватизації пам`ятників культурної спадщини” та „Про охорону культурної спадщини”, оскільки орендовані приміщення площею 87,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 є об`єктом культурної спадщини, поставлені на державний облік як пам`ятник місцевого значення, у зв`язку з чим, приватизації не підлягають.
Представник позивача заявив клопотання про розгляду апеляційної скарга без його участі.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України судовою колегією встановлено наступне.
20.02.2001 року між позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства був укладений договір оренди нерухомого майна НОМЕР_1 - нежитлових приміщень загальною площею 87,7 кв.м., розташованих АДРЕСА_2.
28.12.2001 року виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради було
прийнято рішення „Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на проведення реконструкції приміщення АДРЕСА_2 під магазин”.
01.01.2002 року між Управлінням економіки міської ради та позивачем був укладений договір оренди нерухомого майна НОМЕР_1 - нежитлових приміщень загальною площею 87,7 кв.м., розташованих АДРЕСА_2. Договір оренди був викладений в новій редакції відповідно до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
На підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради та відповідної іншої дозвільної документації, орендарем було проведено поліпшення об'єкту оренди, проведено капітальний ремонт та реконструкцію та даний факт підтверджується наявними у справі матеріалами, а також Аудиторським висновком від 23.12.2005 року, згідно з яким вартість проведених позивачем поліпшень складає 49839,00 грн.
Судовою колегією встановлено, що після проведення реконструкції збоку позивача мало місце звернення до Євпаторійської міської ради та до Управління економіки Євпаторійської міської ради з заявою про приватизацію орендованого об'єкту шляхом викупу. З матеріалів справи вбачається, що суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заявленого клопотання з посиланням на Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, який забороняє приватизацію пам'ятників культурної спадщини, яким є житловий будинок з орендованими в ньому нежитловими приміщеннями, до затвердження Верховною Радою України переліку пам'ятників культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Євпаторійської міської ради не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” приватизація об'єкту оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Цілі, пріоритети та умови приватизації державного майна визначаються Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000 року.
Відповідно до пункту 1 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, дана Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання і способи приватизації державного майна, майна, яке належить Автономній Республіці Крим, відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання відносно об'ємів приватизації державного майна і надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідних заходів щодо виконання цієї Програми.
Судом першої інстанції вірно встановлено, пункт 5 Програми приватизації на 2000-2002 роки під об'єктами приватизації групи „А” розуміє наступні об'єкти - цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства, тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
На підставі викладеного, господарський суд АР Крим вірно прийшов до висновку про те, що орендований позивачем об'єкт відноситься до об'єктів приватизації групи „А”.
Згідно з пунктом 51 Програми приватизації на 2000-2002 роки, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
Так, вартість об'єкту оренди, на момент передачі майна в оренду, складала 14235,00 грн., орендарем здійснено невід'ємні поліпшення на суму 49839,00 грн. Тому, позивачем здійснені за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків вартості майна.
Таким чином, на думку суду, у позивача виникло право на приватизацію об'єкта оренди шляхом викупу.
Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що стаття 3 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачає три способи малої приватизації - викуп, продаж на аукціоні, по конкурсу.
Частиною 1 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, по конкурсу, а також шляхом викупу. Із змісту цієї норми витікає, що саме Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради є органами, які здійснюють функції відносно розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 про офіційне тлумачення окремих положень статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” положення вказаної норми слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.
Таким чином, підставою для прийняти рішення про відмову в приватизації є наявність встановлених Законом підстав.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення частину 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, яка передбачає, що відмова у приватизації можлива, у тому числі у випадку коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом Управління економіки Євпаторійської міської ради від 03.08.2006 року, надісланого на адресу позивача, повідомлялось, що Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” забороняє приватизація пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною радою України переліку пам'ятників культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Доводи Євпаторійської міської ради полягають у тому, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 в якому розміщуються орендовані суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями, є пам'ятником культурної спадщини.
Однак, відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування..
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіряючи обгрунтованість доводів відповідача, судовою колегією встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'ятників культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що він набуває чинності з моменту опублікування. Опублікування Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” мало місце 23.02.2005 року в газеті „Голос України”.
З матеріалів справи вбачається та правомірно встановлено судом першої інстанції, що позивач до набрання чинності Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” звертався до Євпаторійської міської ради із заявою про включення орендованого приміщення до переліку об`єктів приватизації.
Судова колегія вважає обгрунтованими посилання позивача на положення статті 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини” якою зазначено, що об'єкти культурної спадщини, які є пам'яткою, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування або управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності узгодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Згідно з листом Республіканського комітету по охороні і використанню пам'ятників історії і культури від 22.11.2001 року №1121 Республіканський комітет з охорони та використання пам`яток історії та культури не заперечує проти продажу орендованого об'єкта в цілях забезпечення його збереження і відновлення історичного вигляду.
За таких обставин, є вірним висновок господарського суду АР Крим про те, що позивач має право на приватизацію орендованого об'єкта відповідно законодавства про приватизацію та вимог Закону України „Про охорону культурної спадщини”, у зв`язку з чим є правомірним задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання за нею права на приватизацію шляхом викупу об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення літер №№ 9, 10, 10а, 10б, 11, 11а, 11б загальною площею 87,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2006 року у справі № 2-29/17035-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко