Судове рішення #3813
05-5-31/2039

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 червня 2006 р.                                                                                   

№ 05-5-31/2039  


Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,


розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу  



державного підприємства “Одеська залізниця”

на ухвалу


господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року

у справі

№ 05-5-31/2039

за позовом

державного підприємства “Одеська залізниця”

до

ТОВ “СЕТ Інтернешнл”

про

стягнення 299520,00 грн.,

за  участю  представників :           

                             позивача

                             відповідача       

- не з’явились,

- не з’явились,


В С Т А Н О В И В :


Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року у справі №05-5-31/2039 (суддя Качан Н.І.) позовну заяву державного підприємства “Одеська залізниця” повернуто без розгляду на підставі п.п. 1, 3, 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року у даній справі скасувати, справу передати до господарського суду м. Києва для розгляду по суті. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом обставин, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Місцевий господарський суд повернув позовну заяву на підставі п. 1 ч.1 ст. 63 ГПК України у зв’язку з тим, що у доданій до позовної заяви копії довіреності від 03.01.2006 року відсутній зразок підпису Скирдова М.Г. - особи, яка підписала позов.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Водночас, ч. 3 ст. 42 ЦПК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

Оскільки чинним законодавством не передбачено обов’язку юридичної особи посвідчувати у довіреності зразок підпису уповноваженої особи, місцевий господарський суд неправомірно повернув позов на підставі п. 1 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Окрім того, господарський суд, дійшов помилкового висновку про те, що у позовній заяві не вказано обставин на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, адже предметом позову є стягнення плати за користування вагонами, нарахування якої здійснювалось на підставі відомостей плати за користування вагонами, на які є посилання у позовній заяві.

Разом з тим, у позовній заяві вказано який розмір плати за користування вагонами підлягає стягненню за кожною відомістю за користування вагонами, а також загальну суму боргу.

Водночас, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та неправомірно повернув позовну заяву на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України. Пунктом 14 Інструкції передбачено, що при перерахуванні державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету ______ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Позивач додав до позовної заяви оригінал платіжного доручення № 604 від 08.02.2006 року, на звороті якого вчинено напис “Зараховано в держбюджет 2995,20 грн. 08.02.2006 року” за підписами керуючого ОФ АБ “Експрес-Банк” та головного бухгалтера ОФ АБ “Експрес-Банк”, скріплений відбитком печатки зазначеної кредитної установи.

Помилкове зазначення у платіжному дорученні № 604 від 08.02.2006 року символу звітності 092 замість 095 не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки відповідно до ст. 32 ГПК України таке платіжне доручення є доказом сплати державного мита. В разі сумніву в його достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви.

Крім того, господарський суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на відсутність належних доказів відправлення копії позовної заяви іншій стороні у справі, зазначивши, що належним доказом відправлення копії позовної заяви є лише бланк опису вкладення.

Висновок про відсутність належних доказів відправлення копії позовної заяви іншій стороні у справі суперечить фактичним обставинам справи. Позивач надав доказ відправлення копії позовної заяви  -  поштову квитанцію, видану поштовим відділенням.

Згідно з абзацом першим пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155, про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до ст. 32 ГПК України квитанція, видана поштовим відділенням є доказом відправлення копії позовної заяви сторони. В разі сумніву в його достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на невідповідність поданої державним підприємством “Одеська залізниця” позовної заяви ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не відповідає положенням процесуального законодавства.  

Відтак, ухвала господарського суду м. Києва від 08.02.2006 року у справі №05-5-31/2039 підлягає скасуванню, а справа передачі для розгляду по суті до господарського суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 111 13  Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України


П О С Т А Н О В И В :


Касаційну скаргу державного підприємства “Одеська залізниця” задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року у справі №05-5-31/2039 скасувати, справу передати до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.


Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка


С у д д і                                                                                      Н.Мележик


                                                                                                              О.Подоляк

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація