СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
17 січня 2007 року | Справа № 2-30/14889-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
3 особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 17.10.2006 по справі № 2-30/14889-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" (вул. Червоноармійська, 54-38, місто Ялта, 98607)
до Державної виконавчої служби у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Московська, 45, місто Ялта, 98612)
3-тя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Лора-М" (вул. Суворовська, 11, місто Ялта, 98607)
про визнання незаконною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) у справі № 2-30/14889-2006А позов задоволено.
Визнано незаконною та скасовано постанову Державної виконавчої служби у місті Ялта від 04.09.2009 про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" 3,40 судового збору.
Постанова суду обґрунтована тим, що для забезпечення подальшого виконання рішення суду державний виконавець повинен був одночасно постановою відкрити виконавче провадження та накласти арешт на майно боржника, тобто 01.09.2006. Фактично, постановою від 04.09.2006 державний виконавець наклав арешт на майно боржника та оголосив заборону на його відчуження, здійснивши при цьому дії, які стали по суті зверненням стягнення на майно боржника.
Не погодившись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лора-М" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
Сторона вважає постанову необґрунтованою, оскільки висновок суду про те, що боржнику не був встановленим строк на добровільне виконання рішення, суперечить фактичним даним, доведеним відповідачем та третьою особою.
Також судом зроблений висновок, що тільки при відкритті виконавчого провадження відповідно до пункту 6 статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 з метою забезпечення виконання рішення може бути накладеним арешт на майно боржника.
Але відповідно до статті 55 Закону України „Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, яким покладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження або шляхом прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. В Законі не має жодній норми, яка безпосередньо вказували би не неможливість прийняття окремої постанови про накладення арешту на майно боржника. При цьому сторона звертає увагу, що накладення арешту на майно боржника та заборона на його відчуження не обмежує його права по належному використанню майна. Також, в матеріалах справи відсутні документи, які вказують на безпосередньо звернення стягнення на майно боржника. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає скаргу за відсутністю сторін, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
На виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2006 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2006 у справі № 2-27/8614-2006 був виданий наказ від 01.09.2006 про примусове виконання рішення.
01.09.2006 за заявою стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" постановою заступника начальника Державної виконавчої служби у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вищевказаного наказу. Постановою встановлений строк для добровільного виконання рішення суду –до 09.09.2006.
01.09.2006 стягувач також звернувся з заявою про забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника.
Постановою Державної виконавчої служби у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 був накладеним арешт на приміщення будинку № 2 по пров.Новому в місті Ялті, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс".
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що постанова суду підлягає скасуванню у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою , якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Згідно з Інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 08.11.2005 розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов. Зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у перший інстанції. Оскарження ухвал, винесених за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, здійснюється в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, і сам розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, хоча б скарги й було мотивовано посиланням на приписи Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки судом першої інстанції при розгляді цієї справи порушені норми процесуального права, судова колегія скасовує оскаржувану постанову. Провадження у справі підлягає закриттю з вищевказаних підстав.
Також, судова колегія роз’яснює позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 4), 202 (пункт 4), 203 (частина 1), 205 (пункт 4частини 1), 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лора-М" задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2006 у справі № 2-30/14889-2006А скасувати.
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачеві, що оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби при виконання наказів господарського суду здійснюється у порядку, передбаченому статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко