Справа №2-506/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 березня 2008 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді     Кихтюка P.M.

при секретарі               ЧичоткаТ.В.

за участю позивачів      ОСОБА_1., ОСОБА_3

представника позивачів ОСОБА_6.

відповідача                   ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3  ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення моральної і майнової шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Свій позов мотивують тим,  що 02.01.2005 року в с. Доротище Ковельського району відповідач,  керуючи належним йому автомобілем «Фольксваген-Гольф»»,  НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8,  в результаті чого останній отримав смертельну травму.

По даному факту 10.02.2005 року порушено кримінальну справу,  яка розслідується і на даний час.  Оскільки вони являються потерпілими,  то просять стягнути з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду: на користь ОСОБА_1. - 1461, 56 грн. понесених витрат на поховання та ритуальні послуги,  а також 200 тис.  моральної шкоди.

Позивач та його представник в судовому засідання уточнили позовні позов та просили стягнути на користь ОСОБА_1. 13075, 56 грн. понесених витрат на поховання та по 50 тис.  грн. кожному з позивачів у відшкодування моральної шкоди. В решті позовні вимоги підтримали з підстав,  викладених у позовній заяві,  просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник позов не визнали,  суду пояснили,  що основною причиною даної дорожньо-транспортної пригоди слугувало перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння та грубе порушення ним правил дорожнього руху. В даній обстановці відповідач не міг уникнути ДТП,  про що свідчать матеріали кримінальної справи,  яка закрита відносно останнього за відсутністю в його діях складу злочину. Просили відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Заслухавши пояснення осіб,  які беруть участь у справі,  дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справ,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи,  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ,  яка мала місце 02.01.2005 року в с. Доротище Ковельського району, ОСОБА_5,  керуючи належним йому на праві власності автомобілем «Фольксваген-Гольф»»,  НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8,  в результаті чого останній помер(а.с.       к.с. №18-086-05). Належність

2

вказаного автомобіля відповідачу стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу(а.с.    ).

Постановою слідчого від 06.09.2006 року вказана кримінальна справа відносно ОСОБА_5  закрита на підставі п.2  ст. 6 КПК України за відсутністю в діях останнього складу злочину,  передбаченого  ст. 286 КК України(а.с. 85-86 к.с. № 18-086-05).

Із вказаної постанови та матеріалів кримінальної справи судом з'ясовано,  що смерть потерпілого настала внаслідок отриманих множинних травм,  можливо через наїзд 02.01.2005 року виступаючими частинами автомобіля «Фольксваген-Гольф»»,  НОМЕР_1 під керуванням відповідача,  який не мав технічної можливості уникнути наїзду на вказаного пішохода,  що знаходився в стані алкогольного сп'яніння та був розміщених до травмуючої поверхні автомобіля задньою поверхнею тіла(а.с. 43-44 к.с).

Отже на підставі викладеного,  суд вважає,  що смерть потерпілого настала внаслідок наїзду на нього відповідача,  належним йому транспортним засобом.

Згідно  ст.  ст.  1200, 1201 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи,  які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Особа яка завдала шкоди смертю потерпілого,  зобов'язана відшкодувати особі,  яка зробили необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника,  ці витрати.

Відповідно до  ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В судовому засіданні відповідачем та його представником суду не представлено доказів та не доведено,  що в даному випадку мали місце зазначені обставини,  а тому з відповідача підлягає стягненню шкода,  завдана позивачам смертю ОСОБА_2.,  які являються відповідно батьком,  дружиною та дітьми померлого,  що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про одруження останніх(а.с.     ).

При цьому суд не приймає до уваги як неналежні докази накладну № б/н від 03.01.2005 року та накладну № б/н від 16.08.2006 року про понесення позивачем витрат на поховання померлого на суму відповідно 3565 грн. та 5250 грн.,  оскільки вказані документи не є належним документальним підтвердженням понесення таких витрат позивачем ОСОБА_1. (а.с. 6, 15).

Водночас не підлягають до задоволення вимоги позивача ОСОБА_1. про стягнення з відповідача матеріальних збитків на придбання продуктів харчування у відповідності до товарних чеків від 03.01.2005 року на суму 713, 31 грн.,  118, 95 грн. і 360 грн.(а.с. 7-8) та від 03.02.2005 року на суму 167, 3 грн.(а.с. 8),  так як останнім в добровільному порядку відшкодовано 2000 грн.,  що сторонами не оспорюється. Крім цього,  вказані документи не стверджують,  що вони видані саме позивачу і зазначені в них витрати понесені саме на поховання.

Аналогічно не підлягають до відшкодування витрати на навчання позивачаОСОБА_3 у коледжі,  оскільки вони не відносять до шкоди,  завданої відповідачем.

Відповідно до  ст. 1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній особі неправомірними діями,  відшкодовується особою,  яка її завдала незалежно від вини,

3

якщо шкоду завдано каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

На підставі наведено суд вважає,  що вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення,  оскільки внаслідок смертіОСОБА_8.  позивачам,  які являються відповідно його батьком,  дружиною та дітьми спричинена моральна шкода,  яка виразилась у перенесені значних душевних страждань через його загибель,  порушенні життєвих відносин,  нервуванні та емоційному напружені. Однак,  при цьому суд враховує,  що завданню вказаних збитків сприяла значною мірою винна поведінка потерпілого,  який знаходився при наїзді на нього відповідачем задньою частиною тіла доверху,  у його крові виявлено такий вміст алкоголю,  що відповідає смертельній дозі алкогольного отруєння(а.с. 44 к.с. ) та відповідач був позбавлених технічної можливості уникнути наїзду.

Згідно  ст. 1193 ЦК України розмірі відшкодування зменшується,  якщо її виникненню сприяла груба необережність потерпілого.

А тому,  враховуючи вимоги  ст. 23 ЦК України та дотримуючись засад виваженості,  розумності і справедливості,  суд приходить до висновку,  що на користь кожного з позивачів у відшкодування моральної шкоди слід стягнути з відповідача по 4000 грн.,  в решті позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд також зважає на добровільне часткове відшкодування відповідачем завданої шкоди.

Пояснення представника відповідача про відсутність причинного зв'язку із наїздом відповідача на загиблого суд до уваги не приймає,  оскільки вони спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Приймаючи до уваги,  що позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору та не сплатив витрат на інформаційно-технічне забезпечення,  то згідно  ст. 88 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідача на користь держави,  а саме: 8 грн. 50 коп. судового збору по задоволеній немайновій вимозі та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  58,  60, 61,  88,  209,  213,  214,  215 ЦПК України та на підставі  ст.   ст.  23,  1166,  1167,  1193,  1195,  1200,  1201 ЦК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3  ОСОБА_4 по 4000 (чотири тисячі) грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 8 (вісім) грн. 50 коп. - судового збору та 7 (сім) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Луцьким міськрайонним судом.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.