Справа № 137/2283/13-ц Провадження № 22-ц/772/2330/2014Головуючий в суді першої інстанції:Сільченко О. В.

Категорія: 48Доповідач: Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Денишенко Т.О., Марчук В.С.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. В останні заяві від 01 липня 2014 року уточнила позовні вимоги, якими просила визнати за нею право власності на ? частину майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 76,7 кв.м, житловою 49,5 кв.м. «А», сарай «Б», літня кухня «Б1», гараж «Б2», погріб «п/Б1», криниця №1, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1. Просила виділити за нею з рухомого майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя: стілець Престиж вартістю 310 грн., стіл письмовий вартістю 280 грн., тумбочку під телевізор Люкс вартістю 220 грн., телевізор Самсунг вартістю 1300 грн. Відповідачу виділити з рухомого майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя: м»який куточок вартістю 2200 грн., пральну машину LG вартістю 3330 грн., мопед Хонда LEAD д.н. НОМЕР_1 вартістю 8000 грн.

19 лютого 2014 року ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву, якою просив визнати житловий будинок загальною площею 76,7 кв.м.; житловою площею 49,5 кв.м. позначений на плані літерою «А»; сарай, що позначений на плані літерою «Б»; літню кухню, що позначена на плані літерою «Б1»; гараж, що позначений на плані літерою «Б2»; погріб, що позначений на плані літерою «п/Б1»; криницю, що позначена на плані «№1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 особистою приватною власністю. Просив виділити йому з рухомого майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя: м»який куточок вартістю 5240 грн., пилосос Самсунг вартістю 940 грн., стіл письмовий вартістю 280 грн., тумбочку під телевізор Ніка вартістю 240 грн., телевізор Самсунг вартістю 1300 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості будівельних матеріалів та сантехнічних виробів потрачених на поліпшення житлового будинку АДРЕСА_2. у розмірі 10876 грн. 25 коп.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2014 року зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднано з первісним позовом ОСОБА_2 в одне провадження.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2014 року позови задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку загальною площею 76,7 кв. м., житловою 49,5 кв.м. позначений на плані літерою «А»; сарай - літера «Б»; літня кухня - літер «Б1»;, гараж - літера «Б2»; погріб «п/Б1»; криниця №1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку загальною площею 76,7 кв. м., житловою 49,5 кв.м. позначений на плані літерою «А»; сарай - літера «Б»; літня кухня - літер «Б1»;, гараж - літера «Б2»; погріб «п/Б1»; криниця №1.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_2 на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: стілець «Престиж», стіл письмовий, тумбочку під телевізор «Люкс», телевізор «Самсунг», пилосос «Самсунг», тумбочку під телевізор «Ніка», телевізор «Соні».

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_4 на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: м»який куточок, пральну машину «LG», мопед «Хонда» д/з НОМЕР_1, шафу-купе.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Літинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2014 року скасувати в частині, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог у частині визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. позначений на плані літерою «А»; сарай, що позначений на плані літерою «Б»; літню кухню, що позначена на плані літерою «Б1»; гараж, що позначений на плані літерою «Б2»; погріб, що позначений на плані літерою «п/Б1»; криницю, що позначена на плані «№1». Позов ОСОБА_4 у цій частині задовольнити повністю, визнати житловий будинок загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. позначений на плані літерою «А»; сарай, що позначений на плані літерою «Б»; літню кухню, що позначена на плані літерою «Б1»; гараж, що позначений на плані літерою «Б2»; погріб, що позначений на плані літерою «п/Б1»; криницю, що позначена на плані «№1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, особистою приватною власністю ОСОБА_4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості будівельних матеріалів та сантехнічних виробів потрачених на поліпшення житлового будинку АДРЕСА_2. у розмірі 10876 грн. 25 коп.

В частині поділу рухомого майна подружжя просила залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 від 31.07.1999 року (а.с.9).

За період шлюбу придбали земельну ділянку по АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 07.05.2007 року (а.с.116), де в подальшому збудували житловий будинок з господарськими спорудами, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с.11-14) та свідоцтвом про право власності (а.с.10).

Згідно ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За змістом ст. 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від розірвання шлюбу.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими

зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як і з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1999 року, а майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ст..60 СК України), а тому у відповідності до ст..69 СК України дружина та чоловік мають право на його поділ.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Апелянт посилається, що подружжям ОСОБА_2 було витрачено спільні грошові кошти на закупівлю будівельних матеріалів та сантехнічних виробів в сумі 21752,50 грн., для здійснення поліпшення житлового будинку АДРЕСА_2., що підтверджується накладними на придбання товару та товарними чеками (а.с.57-70), однак з вказаних доказів не вбачається, що матеріали для ремонтних робіт були дійсно придбані саме для вказаної квартири.

За змістом ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Денишенко Т.О.

Марчук В.С.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.