ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"17" січня 2007 р. Справа №10/7573-А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі смт. Летичів
до Приватного підприємця ОСОБА_1 смт. Летичів
про стягнення 233,82 грн. заборгованості
Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Матущак В.В.
Представники сторін:
позивача Богданова Н.І. -за довіреністю №97 від 07.11.2006р.
відповідача ОСОБА_1. -приватний підприємець
Постанова приймається 17.01.2007р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить у відповідності до вимог ст.ст.11,14,15,17-20, п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285 стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 233,82 грн., що утворилась станом на 01.12.2006р.
В підтвердження вимог надав копію звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005р., який подавався відповідачем до управління Пенсійного фонду України, акту про розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, вимогу про сплату заборгованості.
Відповідач письмових заперечень щодо позовних вимог суду не надав, проте в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає, що вона не повинна сплачувати фіксований розмір страхового внеску, оскільки знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачувала фіксований податок, в складі якого були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.
При цьому, посилається на ст.ст. 1,2 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р.
За таких обставин, просить у позові відмовити.
Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :
ОСОБА_1 смт. Летичів зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, серія ВОО, згідно ст.ст. 1,14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно повідомлення про взяття на облік, реєстраційний НОМЕР_2.Знаходиться на спрощеній системі оподаткування, придбавала фіксований патент за ставкою 50 грн. в місяць , що підтверджується довідкою ДПІ у Летичівському районі від 10.01.2007р. НОМЕР_3.
Відповідачем до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі подано звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до якого за І квартал 2005р. визначено до сплати 233,82 грн.
Позивачем проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, про що складено акт від 03.07.2006р., яким встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, сплачувала фіксований податок, тому за І квартал 2005р. зобов'язана сплатити фіксований розмір страхового внеску в сумі 233,82 грн. Даний акт підписано приватним підприємцем ОСОБА_1.
Позивачем відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виставлена відповідачу вимога від 03.10.2006р. про сплату 233,82 грн. заборгованості, яка вручена відповідачу 10.10.2006р. згідно поштового повідомлення про вручення.
Оскільки заборгованість до Пенсійного фонду України в сумі 233,82 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі -Закону №1058), визначено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (ст.1 Закону) .
Відповідно до п.3 ст. 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно до п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Статтею 17 Закону №1058 на страхувальника покладено обов'язок подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.” №2285 від 23.12.2004р. встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ,які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.4 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2505-IV від 25.03.2005р. визначено, що сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2005 року. Вказана норма набрала чинності з 31.03.2005р.
Відповідно до ст.1 Закону України №1058 та п. 1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно ч.3 п.11.12 Інструкції №21-1 передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_1 подала до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за І квартал 2005р., в якому визначено розмір фіксованого страхового внеску в розмірі 233,82 грн., проте заборгованість не сплатила.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України,Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р. передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не вважати заборгованістю.
При цьому, позивачем проведено розрахунок заборгованості до Пенсійного фонду України на суму сплаченого приватним підприємцем фіксованого податку в І кварталі 2005р. та проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску із врахуванням частини фіксованого податку, про що складено акт від 03.07.2006р., який підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Нормами ст. 106 Закону №1058 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
В зв'язку з несплатою заборгованості , позивачем відповідно до вимог ст.106 Закону №1058 виставлено відповідачу вимогу від 01.10.206р. про сплату 233,82 грн., яка вручена 10.10.2006р. відповідно до поштового повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом враховується, що відповідачем у поданому розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначались розміри внесків, а вимога про сплату заборгованості в установленому законом порядку не оскаржувалась та не скасована. Доказів про сплату заборгованості суду не подано.
Доводи відповідача спростовуються вищенаведеними обставинами.
З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі смт. Летичів до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 смт. Летичів про стягнення 233,82 грн. заборгованості задоволити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі смт. Летичів, вул. Горького, 2/1 (код 01563857) 233,82 грн. (двісті тридцять три гривні 82 коп.) заборгованості по страхових внесках.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.