АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2101/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 47 Мозгова О. А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.

при секретарі Волвенко А.В.,

з участю: адвоката ОСОБА_6,

позивачки ОСОБА_7,

відповідачки ОСОБА_8, її представника ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Золотоніська міська рада про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

04 березня 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа - Золотоніська міська рада про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона та відповідачка являються співвласниками будинковолодіння, яке розташоване на присадибній земельній ділянці площею 1232 кв.м. по АДРЕСА_1.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачці належить 35/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, а відповідачці на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом - 65/100 частини вищевказаного будинку та відповідна частина господарських споруд.

Сторони на даний час не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, площа якої становить 1232 кв.м., оскільки відповідачка ОСОБА_8 не визнає порядку користування земельною ділянкою, який був встановлений між попередніми землекористувачами: 656,6 кв.м. виділено ОСОБА_10, а 552,4 кв.м. - ОСОБА_11, виходячи з площі земельної ділянки на той час 1209 кв.м. Позивачка вважає, що той факт, що відповідачці зараз належить 65/100 частин будинку не повинен враховуватись під час визначення частки земельної ділянки для користування, оскільки її покійна мати ОСОБА_10 подарувала покійному братові ОСОБА_11 лише 1/10 частину будинку, іншу частку покійний брат добудував самочинно, а тому, визначаючи частку земельної ділянки для обслуговування будинку необхідно виходити із часток у співвідношенні 1/10 до 9/10. Оскільки між попередніми землекористувачами вже склався відповідний порядок користування земельною ділянкою, то позивачка просить встановити саме такий порядок користування земельною ділянкою.

ОСОБА_7 також зазначає, що з аналогічним позовом вже зверталася до суду, в справі проводилася судова будівельно-технічна експертиза, в якій зазначено варіант розподілу земельної ділянки по фактичному користуванню, але вона тоді свій позов залишила без розгляду, сподіваючись, що спір врегулюють добровільно.

На підставі викладеного просила суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою площею 1232 кв.м. розташованої по АДРЕСА_1.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_7, вважає, що рішення суду необґрунтоване та незаконне, суд відмовивши в позові з підстав непередбачених законом, тим самим позбавив її права захистити свої порушені права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що застосувати висновок судової будівельно-технічної експертизи № 32/Буд від 14.01.2013 року не має можливості.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні, вважаючи його не законним та не обґрунтованим з наступних підстав.

Як вбачається із змісту ст. 88 ЗК України та судової практики, порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Отже, при вирішенні таких спорів суд бере до уваги перш за все цю угоду. Крім того, порядок користування спільною земельною ділянкою не повинен суперечити архітектурно-будівельним, санітарним та протипожежним правилам (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Золотоніською міською Державною нотаріальною конторою від 26.08.2011 року ОСОБА_7 належить 35/100 частин житлового будинку, що знаходиться по вул. Партизанська, 6-а, в м. Золотоноша Черкаської області з відповідною частиною господарських споруд (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Золотоніською міською Державною нотаріальною конторою від 24.12.2003 року ОСОБА_8 належить 65/100 частин вищезазначеного будинку та відповідна частина господарських споруд (а.с. 56).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 ЦК, нормативні приписи якої узгоджуються із положеннями ст.120 ЗК, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення

За змістом ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Судом відповідно встановлено, що на даний час кожна зі сторін є самостійним власником своєї частини нерухомого майна, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, а саме земельною ділянкою площею 1233 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

13.02.2012 року позивачка вже зверталася до суду з аналогічним позовом, який був залишений без розгляду Золотоніським міськрайсудом від 10.10.2013 року (а.с. 6), в цивільній справі проводилася експертиза щодо визначення варіантів розподілу земельної ділянки.

Відповідно до договору встановлення порядку користування будинком з надвірними будівлями від 22 травня 1999 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 було досягнуто домовленості про те, що ОСОБА_11 належить 1/10 частина будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1, а ОСОБА_13 належить 9/10 частин.

Разом з тим, в результаті проведених добудов ОСОБА_11 на момент прийняття спадщини 24.12.2003 року ОСОБА_8 частка ОСОБА_11 в будинковолодіння становила вже 65/100 частини, а на час прийняття спадщини 26.08.2011 року ОСОБА_7, частка ОСОБА_13 в будинковолодінні становила 35/100 частини.

Тому колегія суддів вважає за необхідне визначити порядок користування земельною ділянкою між сторонами, відповідно до чинного законодавства та порядку, визначеного попередніми землекористувачами в будинковолодінні.

Згідно додатку №3 висновку № 32/Буд судової будівельно-технічної експертизи від 14 січня 2013 року, загальна площа земельної ділянки даного будинковолодіння становить 1233 м2 і таким чином експерт прийшов до висновку, що земельну ділянку за вищевказаною адресою необхідно розділити у відношенні 669,6 м2 (земельна ділянка ОСОБА_7) до 563,4 м2 (земельна ділянка ОСОБА_8.).

З даним висновком експертизи погоджується і апелянт ОСОБА_7, оскільки він її задовольняє і відповідає фактичному користуванню, де її земельна ділянка становить 669,6 кв.м., в оригіналі висновку показана червоним кольором, а земельна ділянка ОСОБА_8 становить 563,4 кв.м, показана зеленим кольором (а.с.94, 99).

Суд першої інстанції, помилково зазначив, що варіант розподілу земельної ділянки по фактичному користуванню не може бути застосований, оскільки експерт у своєму висновку, а саме п.п.2.1, абз. 5 зазначає, що фактичний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не склався.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є не законним. Доводи апеляційної скарги, за встановлених обставин, заслуговують на увагу, оскільки висновок експертизи зроблений за аналогічним позовом, по ухвалі суду, з попередженням експерта про кримінальну відповідальність.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, не належним чином оцінив докази та дав їм не належну правову оцінку, не вирішив спір по суті. При цьому він невірно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв не обґрунтоване і не законне судове рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.88 ЦПК, крім витрат по експертизі, так як вона була проведена по іншій справі.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - Золотоніська міська рада про встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1, відповідно до додатку №3 висновку № 32/Буд судової будівельно-технічної експертизи від 14 січня 2013 року, відповідно до якого виділити в користування ОСОБА_7 669,6 кв.м в оригіналі висновку показана червоним кольором, ОСОБА_8 виділити в користування земельну ділянку розміром 563,4 кв.м, показана зеленим кольором.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 363 грн.40 коп.

В задоволенні вимог про стягнення витрат за проведення експертизи - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :