Справа № 645/12870/14-ц

Провадження № 2-з/645/123/14

УХ В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Бабкова Т.В., розглянувши клопотання представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про визнання права власності на житловий будинок, третя особа - ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про визнання права власності на житловий будинок. Просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на рухоме майно, придбане під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 (в тому числі на автомобіль НОМЕР_1) на загальну суму 72510 грн., визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на рухоме майно на загальну суму 52770 грн. Крім того зазначала, що під час шлюбу з відповідачем 28.08.1998р. за договором купівлі-продажу була продана однокімнатна АДРЕСА_2, яка належала на праві власності позивачці, відповідачу ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_4 Усі гроші від її продажу були витрачені на поліпшення стану та здійснення ремонту житлового будинку АДРЕСА_1, який на праві особистої приватної власності належав відповідачу ОСОБА_2 В подальшому за кошти позивачки зазначений житловий будинок неодноразово добудовувався , поліпшувався , капітально ремонтувався. Таким чином під час подружнього життя позивачкою за рахунок її особистих грошових коштів було здійснено істотне поліпшення стану нерухомого майна, що належало відповідачу на праві особистої власності, наслідком цього стало істотне збільшення вартості нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, а тому на підставі положень ч.1 ст.62 СК України за позивачкою ОСОБА_1 повинно бути визнана 1 / 2 частина вказаного будинку.

01.04.2014р. із зустрічною позовною заявою до суду звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя (в тому числі автомобілю НОМЕР_1), поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.04.2014р. вказані позови об'єднані в одне провадження.

29.07.2014р. позивач ОСОБА_1 в особі свого представника звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, а саме передати їй на відповідальне зберігання автомобіль «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Суд, дослідивши подану заяву та доводи в її обґрунтування, прийшов до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, ухвалою Фрунзенського районного суду від 08.05.2014 року накладено арешт на автомобіль «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Суд критично ставиться до наведених позивачем у своїй заяві підстав для передачі автомобіля на відповідальне зберігання ОСОБА_1, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -