Єдиний унікальний номер 260/5319/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2706/2014
Категорія 47 Головуючий у 1 інстанції - Трофименко Л.Р.
Доповідач - Агєєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2014 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Агєєва О.В., суддів Шевченко В.Ю., Кіянової С.В.
при секретарі Козак І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення, державної реєстрації та державних актів про право власності на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення та державного акту про право власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 45/437 від 18.06.2010р. в частині відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію та державний акт на ім'я ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0304 га. з кадастровим номером 1410137700:00:011:1576, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 09.02.2012р. за № 141010001001029.
Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію та державний акт на ім'я ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0303 га. з кадастровим номером 1410137700:00:011:1577, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 09.02.2012р. за № 141010001001030.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення та державного акту про право власності на земельну ділянку відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 21.03.2014р. вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції посилаючись в обґрунтування позову на технічний звіт з геодезичної зйомки ПП ОСОБА_4, листи Державного комітету України із земельних ресурсів № 35-13/100 від 14.11.2013р. та № 12157/23/11-10 від 25.01.2013р. а також зробивши висновок про те що ОСОБА_1 та його представник під час розгляду справи не поставили під сумнів технічний звіт з геодезичної зйомки ПП ОСОБА_4, не врахував, що у даному звіті відсутні належним чином засвідчені ліцензії та сертифіката на право проведення ПП ОСОБА_4 на право проведення геодезичних робіт, а при складанні листа № 12157/23/11-10 від 25.01.2013р. Державним комітетом України враховані виключні твердження ОСОБА_2 без відповідного аналізу технічної документації земельної ділянки ОСОБА_1
Судом не взято до уваги відсутність координат земельної ділянки ОСОБА_2, не перевірено твердження ОСОБА_1 про самочинне перенесення ОСОБА_2 існуючого паркану на чотири метри в глибину ділянки ОСОБА_1, а також не співпадіння графічного плану земельної ділянки з планом земельної ділянки наданим ОСОБА_2 та не узгодження ОСОБА_2 при приватизації земельної ділянки на якій розташований буд. 56 її плану з власником сусіднього будинку.
Судом також порушено під час розгляду справи норми процесуального права, а саме: за наявності клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розглянуто справу у його відсутність без ухвалення заочного рішення та не розв`язання клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі через розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити.
Представник Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи скарги, просила рішення суду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішень виконавчого комітету Донецької міської ради за № 383 від 25.07.2001р. та № 485/5 від 02.10.2001р. ОСОБА_2 передано у власність земельна ділянка площею 0,0837 га за адресою: АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
На підставі даних рішень 22.08.2001р. представниками Донецького міського цента державного земельного кадастру та представниками міського управління земельних ресурсів встановлена межа земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0837 га, яка закріплена в натурі існуючим парканом і передана для збереження ОСОБА_2 (а.с. 12 т.1), а також ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на землю І-ДН № 079299 від 31.10.2001р., зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7- 6766 (а.с.24 т.1).
Відповідно до технічного паспорту виготовленого КП БТІ м. Донецька, станом на 14.03.2012 року розміри земельної ділянки та площа домоволодіння АДРЕСА_2 повністю співпадають з розмірами земельної ділянки та площею зазначеними у державному акті на право власності на землю І-ДН № 079299 від 31.10.2001р. на ім'я ОСОБА_2 (а.с.25-34 т.1).
На підставі рішення Донецької міської ради від 18.06.2010р. № 45/437, ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ № 907170 (а.с. 54 т.1).
Згідно відповіді Державного комітету України із земельних ресурсів №12157/23/11-10 від 25.01.2013р. вбачається, що при оформленні державного акту ОСОБА_1 проектна організація зробила грубе правопорушення, коли не звела межі земельної ділянки з державним актом ОСОБА_2, а також не врахувала існуючи межі земельної ділянки останнього (а.с. 136 т.1).
З відповіді № 35-13/100 від 14.11.2013 року Державного комітету України із земельних ресурсів державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», якій був розробником технічної документації як земельної ділянки ОСОБА_2, так і земельної ділянки ОСОБА_5 вбачається, що при виконанні робіт із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 не були зведені з межами земельної ділянки по АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_2 з 2001р. та не були враховані межові знаки та огорожі, які існували раніше згідно акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 22.09.2001р. (а.с. 107 т.1).
Згідно технічного звіту з геодезичної зйомки виготовленого ПП ОСОБА_4 встановлено, що ним було проведено топографо-геодезичні, картографічні* роботи, та було виявлено, що межі земельної ділянки не було зведено з межами раніше приватизованою ділянкою ОСОБА_2; - не було враховано існуючи межові знаки та огорожу, якою обмежена раніше приватизована земельна ділянка ОСОБА_2; - уширшки та вздовж земельної ділянки які вказані у державному акті ОСОБА_1 не відповідають розмірам, які є у наявності. (а.с. 17-20 т.1).
Відповідно до відповіді Управління держземагенства у м. Донецьку Донецької області № 01-17-3974/9371 від 13.11.2013р. за заявою ОСОБА_1 та на підставі технічної документації його земельна ділянка площею 0,0607 га. була поділена на дві земельні ділянки: площею 0,0304 га з кадастровим номером 1410137700:00:011:1576 та площею 0,0303 га з кадастровим номером 1410137700:00:011:1577 (а.с. 108 т.1).
Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що організацією-розробником технічної документації ОСОБА_1 були порушені вимоги Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, зокрема пп.1.13 п.1, внаслідок чого, на підставі документів які не відповідають дійсності було винесено рішення № 45/437 від 18.06.2010р. в частині відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та видано державний акт Серія ЯЛ № 907170.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів порушення, невизнання або оспорення його прав та інтересів на час прийняття виконавчим комітетом Донецької міської ради рішень № 383 від 25.07.2001р. та № 485/5 від 02.10.2001р.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 116 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю у спосіб, визначений указаною статтею та із застосуванням інших передбачених законом способів.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).
Відповідно до п.1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, чинної на час виникнення спірних правовідносин, при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
З листа ДП «Центр державного земельного кадастру» № 6/0238 від 06.06.2014р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 перетинається із земельною ділянкою за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_2. Право власності на земельну ділянку: м. Донецьк, АДРЕСА_2 було оформлено у 2001р. згідно державного акту про право приватної власності І-ДН № 079299 від 31.10.2001р. (а.с. 44 т.2).
Крім того, як вбачається з плану з нанесення контурів земельних ділянок на ортофотоплан, який додано до вищевказаного листа (а.с. 45 т.2), виділена ОСОБА_1 земельна ділянка накладається на земельну ділянку, що надана ОСОБА_2 у власність
Отже, задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що державний акт на ім`я ОСОБА_1 виготовлений вже після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 площею 0,0837 га та складання плану земельної ділянки, межові знаки та огорожі між суміжними земельними ділянками були встановлені ще до отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2
Суд також дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1, оскільки обґрунтування позовних вимог згідно зі ст.ст.10, 60 ЦПК України покладається на особу, яка вважає своє право порушеним. ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що проведення приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2 та видачі йому державного акту на зазначену земельну ділянку порушили його (ОСОБА_1.) права чи інтереси, як власника суміжної земельної ділянки.
Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв у якості доказу на підтвердження обґрунтувань вимог ОСОБА_2 технічний звіт з геодезичної зйомки ПП ОСОБА_4, в якому відсутні належним чином засвідчені ліцензії та сертифікат на право проведення ПП ОСОБА_4 геодезичних робіт заслуговує на увагу колегії суддів з урахуванням наданих апелянтом документів, проте даний довід не є підставою для скасування судового рішення, оскільки з урахуванням листа ДП «Центр державного земельного кадастру» № 6/0238 від 06.06.2014р.,при оформленні права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, користувачі цієї земельної ділянки та проектна організація, яка виготовляла технічну документацію «із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку» для даної земельної ділянки, повинні були враховувати та зводитися з вже існуючою приватною власністю на якій находяться об`єкти нерухомості (а.с. 44 т.2).
З урахуванням викладеного, довід скарги про необґрунтоване прийняття у якості доказів листів Державного комітету України із земельних ресурсів № 35-13/100 від 14.11.2013р., № 12157/23/11-10 від 25.01.2013р., в яких враховані виключні твердження ОСОБА_2 без відповідного аналізу технічної документації земельної ділянки ОСОБА_1 є не суттєвим.
Доводи скарги про те, що судом не перевірено твердження ОСОБА_1 про самочинне перенесення ОСОБА_2 існуючого паркану на чотири метри в глибину ділянки ОСОБА_1 не приймаються колегією суддів, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів щодо перенесення ОСОБА_2 межових знаків та огорож між суміжними земельними ділянками, які були встановлені ним ще до отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав на підтвердження незаконності рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: