ЄУН 231/796/14-ц

Провадження № 2/231/189/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Жданівський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Шеїної Л.Д.

при секретарі: Безкоровайній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

встановив:

23 квітня 2014 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що вони є співвласниками трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.09.1995 року, яке зареєстроване у відповідності до діючого на той час законодавства, у Бюро технічної інвентаризації міста Кіровське за №1560.

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1, ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який згодом був розірваний , а саме 06.11.2008 року.

Після припинення шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_3, ОСОБА_2 стала постійно проживати у квартирі АДРЕСА_1 і є її власником. Сімейні стосунки а ні з колишнім чоловіком, а ні з ОСОБА_1 не підтримувала, сумісне господарство не вела, не мали взаємних прав та обов*язків, вона не є членом її родини, перелік яких зазначений у ст..64 Житлового Кодексу України.

Однак у вересні 2009 року ОСОБА_2 умовила ОСОБА_1 зареєструвати її на своїй жилій площі, а саме у квартирі АДРЕСА_2. З часу реєстрації відповідачка у зазначеній квартирі жодного дня не проживала, сімейні відносини не поновлювалися.. На тепер добровільно знятися з реєстрації за вказаною адресою відповідачка відмовляється.

Реєстрація відповідачки у квартирі АДРЕСА_2, співвласниками якої є лише вони : ОСОБА_1 та ОСОБА_3, створює для них певні перепони: вони не можуть реалізувати своє право власників щодо користування та розпорядження зазначеною квартирою.

Тому просять суд захистити їх право власності на квартиру АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири , без надання іншого жилого приміщення, на підставі ст..391 Цивільного Кодексу України.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила (а.с. 59).

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день і час розгляду справи (а.с. 59).

Відповідачка по справі ОСОБА_2в судове засідання не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день та час розгляду справи (а.с. 61).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні до них житлові правовідносини, які регулюються нормами матеріального закону, і які містяться у Цивільному Кодексі України, Житловому Кодексі в тій частині, що не протирічать їм.

З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 1995 року позивачі набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яке зареєстровано у БТІ міста Кіровське у відповідності до діючого на той час законодавства (а.с. 9). Зазначений у свідоцтві на право власності на вказану квартиру ОСОБА_5 помер (а.с. 8).

Між позивачем ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 існували сімейні відносини ( перебували у зареєстрованому шлюбі). У листопаді 2008 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 10). Про зміну прізвища та ім*я відповідачкою, а саме з ОСОБА_2 на ОСОБА_2, свідчить витяг з актового запису про зміну імені (а.с. 42-44).

З пояснень позивачки ОСОБА_1, наданих під час попереднього судового засідання, вбачається, що після розірвання шлюбу у 2008 році, відповідачка жодного дня у спірній квартирі не проживала, сумісне господарство з ОСОБА_3 не вела. Напроти, ОСОБА_2 оселилася за іншою адресою, а саме у квартирі АДРЕСА_1, у неї склалася інша сім*я.

Не зважаючи на те, що шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, вона та ОСОБА_3 не перестали добре відноситься до відповідачки і та вмовила їх зареєструвати її у спірній квартирі, на що вони і погодилися. Яку мету мала відповідачка їй не відомо. При цьому, а ні після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 у листопаді 2008 року, а ні після реєстрації у спірній квартирі у 2011 році, відповідачка жодного дня у квартирі не проживала, сімейні стосунки не підтримувала.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 ( а.с. 9,11 ), а відповідачка ОСОБА_2 - колишнім членом сім*ї власника квартири ( а.с. 10).

Згідно з довідкою ( а.с .4) відповідачка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 не проживає з 15 вересня 2011 року.

Сукупність досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 у листопаді 2011 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 за згодою позивачів, без укладення договору про користування житлом.

На думку суду, ОСОБА_2, розірвавши сімейні стосунки з ОСОБА_3 у листопаді 2008 року, жодного дня у спірній квартирі не проживала, як і не проживала в ній і після реєстрації за зазначеною адресою у 2011 році, сімейні відносини не підтримувала, сумісне господарство з позивачами не вела. Отже відповідачка є колишнім членом сім*ї власників житлового приміщення.

Тому спір підлягає вирішенню відповідно до ст..405 ЦК України.

Відповідно до ст.. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, згідно з приписами ч.2.ст.405 ЦК України член сім*ї, в тому числі колишній член сім*ї) власника будинку ( квартири) втрачає право користування цим приміщенням у разі відсутності члена сім*ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Тому, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає: відповідачка з 15 листопада 2011 року не проживає в квартирі АДРЕСА_2, яка належить позивачам на праві власності, а тому не може бути виселена із зазначеної квартири. Відповідачка проживає за іншою адресою, а саме у квартирі АДРЕСА_1,

Відповідно до ч.2,3 ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні , вони мають такі ж права і обов'язки,як наймач і члени його сім'ї.

Статтею 157 указаного Кодексу встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку ( квартири ) може бути виселено лише у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу, а саме, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим проживання інших осіб, заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 6, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 405 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення ,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.Д. Шеїна