П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

24 липня 2014 р. Справа № 802/2629/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л. ,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України у Барському районі

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі

про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Барському районі звернулось в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 5 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4, управлінням УПФ в Барському районі щомісячно було складено, відповідно до поданих списків, акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (надалі - Акти, Акт) за період березень - червень 2013 року. Згідно з якими різниця витрат яку не бере до відшкодування відповідач становить 946,60 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте надав заяву в якій просив провести розгляд справи у порядку письмового провадження та задовольнити позов на підставі та межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення у відповідності до яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Положення ч.4 ст. 122 КАС України визначають, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод у розгляді справи та потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Встановлено, що між управлінням Пенсійного фонду України в Барському районі та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області була проведена щомісячна звірка витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД у період з березня по червень 2014р. за якими сума не прийнятих до заліку видатків складає 976, 60 грн. При цьому відповідач не визнає дану суму у зв'язку з цим не прийняв до відшкодування вищевказані суми.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились на обліку в УПФ України в Барському районі та отримували пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, отриманого на підприємствах, розташованих на території СНД, тобто на території колишнього СРСР.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998р. № 16/98-ВР (надалі - Основи) передбачено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно із ст. 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (надалі - Угода) визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатності осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно із ст. 3 Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає таке забезпечення.

Частина 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон № 1105-XIV) визначає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-XIV, фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

При цьому слід зазначити, що згідно з підпунктом "в" пункту 1 частини 1 Закону №1105-XIV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому, кошти виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Зі змісту статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" слідує, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Правовий аналіз вищевказаних норм законодавства дає змогу зробити висновок про те, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З огляду на проаналізовану нормативно-правову базу, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про відшкодування відповідачем пенсії, які виплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що отримали каліцтво в державі СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну.

На підставі зазначеного, сума основного розміру пенсії 976,60 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 12.11.2013 року по справі № 21-361а11 та інших рішеннях в справах цієї категорії.

Таким чином, здійснивши системний аналіз правових норм, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі (Вінницька область, м. Бар, вул. Пролетарська,3, код ЄДРПОУ 25937653) витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 976,60 грн. (дев'ятсот сімдесят шість гривень 60 копійок) на користь управління Пенсійного фонду України у Барському районі (Вінницька область, м. Бар, площа Пам'яті 17, код ЄДРПОУ 24895830).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар