КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/7155/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Маловічко І. В. - представник за довіреністю від 14.04.2014

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014

у справі № 910/7155/14 (суддя Марченко О. В.)

за позовом Приватного підприємства «Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»

про стягнення 1 793 713,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 386 488 грн. за виконані за договором на виконання робіт № Д-260712 від 10.07.2012, але неоплачені роботи, пені в сумі 323 051,70 грн., 3 % річних в сумі 26 552,19 грн. та збитків від інфляції в сумі 57 621,78 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2014, повний текст якого підписано 20.06.2014, у справі № 910/7155/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 1 386 488 грн., пеню в сумі 91 356,26 грн., 3 % річних в сумі 26 552,19 грн. та збитки від інфляції в сумі 57 621,78 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обв'язку по оплаті виконаних за спірним договором робіт, а часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені - на помилках, що їх припустився позивач при розрахунку її розміру.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Голден Деррік» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 по справі № 910/7155/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що суд першої інстанції при винесення оспорюваного рішення, вірно встановивши, що акт приймання-передачі виконаних робіт № 2 не був підписаний відповідачем, не перевірив, чи дійсно роботи, передбачені даним актом та договором, були позивачем виконані, та не взяв до уваги те, що вказаний акт було направлено відповідачу лише 23.04.2014, тобто вже підчас розгляду справи в суді.

Крім того, відповідач зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дослідив наявний в матеріалах справи лист позивача від 26.07.2013 № 279-2013, де позивач повідомляє про одержання листа відповідача від 27.07.2013 № 583 про дострокове розірвання з ініціативи відповідача спірного договору, внаслідок чого повний обсяг робіт, передбачений третім етапом виконання робіт, не міг бути в повному обсязі виконаний позивачем.

Ухвалою від 14.07.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

29.07.2014 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач, з посиланням на хворобу представника відповідача та на те, що юридична служба підприємства представлена єдиним працівником, просить перенести слухання на більш пізнішу дату. До вказаного клопотання жодних доказів на підтвердження викладених в ньому обставин не додано.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що відповідачем не надано доказів ані неможливості перебування представника відповідача на лікарняному, ані того, що він має лише одного повноважного представника для представництва його інтересів в суді.

Відповідач в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Підчас розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

10.07.2012 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір на виконання робіт № Д-260712 (далі Договір) (а.с. 11-14), згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання виконати інженерний супровід робіт під час буріння інтервалу 0-5300 м в свердловині № 27 Сахалінського родовища, а відповідач - прийняти та оплатити такі роботи.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість робіт за Договором визначається на підставі «Розрахунку вартості доліт та інженерно-технологічних послуг в свердловині 27 Сахалінського родовища (додаток № 2)» і становить 2 776 018 грн.

На виконання умов Договору сторони підписали Додаток № 2 до Договору («Розрахунок вартості доліт та інженерно-технологічних послуг в свердловині 27 Сахалінського родовища») та Додаток № 3 до Договору («Протокол погодження договірної ціни з надання послуг інженерного супроводу робіт під час буріння інтервалу 0-5300 м в свердловині № 27 Сахалінського родовища»), якими також встановили, що вартість робіт за Договором становить 2 776 018 грн. (а.с. 16-17).

Пунктом 1.8 Договору сторони погодили, що якщо в процесі виконання робіт виникне питання щодо необхідності збільшення витрат на бурові долота та часу виконання робіт, в порівнянні з витратами, вказаними в Договорі, позивач повинен повідомити про це відповідача. В такому випадку сторони спільно приймають рішення щодо необхідності та можливості такого збільшення та закріплюють у відповідному документі, який повинен бути підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

В порядку, встановленому п. 1.8 Договору, сторонами підписана Додаткова угода № 1 (а.с. 19), в якій сторони домовились про те, що в зв'язку з необхідністю збільшення витрат на бурові долота та час виконання робіт, сторони погодились на збільшення вартості робіт за Договором на 1 501 000 грн., та виклали п. 2.1 Договору в наступній редакції: «вартість робіт за Договором визначається з урахуванням «Розрахунку вартості доліт та інженерно-технологічних послуг в свердловині 27 Сахалінського родовища» та додаткової угоди № 1 до Договору і становить 4 277 018 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору строк виконання робіт за Договором зазначений в «Календарному плані» (додаток № 1 до Договору) і становить 302 доби без врахування простоїв, ремонтних робіт та інших робіт, які не пов'язані з поглибленням свердловини.

На виконання умов Договору сторонами підписані Додаток № 1 до Договору («Календарний план надання послуг по інженерному супроводу робіт при бурінні інтервалу 0-5300 м в свердловині № 27 Сахалінського родовища») та Додаток № 4 до Договору («Календарний план (уточнений) надання послуг по інженерному супроводу робіт при бурінні інтервалу 0-5300 м в свердловині № 27 Сахалінського родовища») (а.с. 15, 18).

Згідно з п. 1.5 Договору позивач зобов'язується протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання від відповідача письмового повідомлення про початок робіт, але не пізніше ніж через 45 (сорок п'ять) діб після одержання авансу згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Договору, приступити до виконання робіт на свердловині. Про початок робіт сторони складають відповідний акт.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що розрахунки за Договором проводяться в наступному порядку :

- протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання Договору та після надання позивачем відповідного рахунку відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 70 % від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 Договору (п.2.3.1);

- протягом 5 (п'яти) днів після закінчення буріння стовбура Ш 393,7мм, що зазначається у відповідному добовому рапорті, та після надання позивачем відповідного рахунку відповідач оплачує позивачу 10% від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 Договору (п.2.3.2);

- протягом 5 (п'яти) днів після закінчення буріння стовбура Ш 295,3мм, що зазначається у відповідному добовому рапорті, та після надання позивачем відповідного рахунку відповідач оплачує позивачу 10% від загальної вартості робіт, розмір якої визначено пунктом 2.1 Договору (п.2.3.3);

- решту 10% від загальної вартості робіт відповідач оплачує позивачу протягом 5 (п'яти) днів з моменту спуску першої секції експлуатаційної колони, що зазначається у відповідному добовому рапорті (п.2.3.4).

Як слідує зі змісту підписаного сторонами Акту здавання-приймання виконаних робіт від 10.06.2013, на виконання умов Договору відповідачем перераховано аванс в сумі 1 400 000 грн.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що на виконання умов Договору ним виконано робіт на загальну суму 2 786 488 грн., в рахунок оплати яких позивачу перераховано лише 1 400 000 грн., з огляду на що неоплаченими залишились роботи на загальну суму 1 386 488 (2 786 488-1 400 000).

Підчас розгляду справи в суді першої інстанції відповідач жодних письмових заперечень щодо факту надання послуг, їх обсягів, якості суду не надав, проте в апеляційній скарзі зазначив про те, що судом першої інстанції не досліджено фактичне виконання позивачем спірних робіт.

Суд першої інстанції позов в частин стягнення основного боргу задовольнив в повному обсязі, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договор, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами підписано акт здавання-приймання виконаних робіт № 1 від 10.06.2013 (а.с. 20), яким погоджено, що на виконання Договору позивачем виконано роботи по 1 та 2 етапу на загальну суму 1 179 878 грн. Крім того, вказаним актом також встановлено, що на виконання умов Договору відповідач перерахував аванс в сумі 1 400 000 грн., який зараховується в рахунок оплати робіт за вказаним актом.

Також позивач зазначив, що він за Договором виконав роботи по 3 етапу на загальну суму 1 606 610 грн., на доказ чого долучив до матеріалів справи акт здавання-приймання виконаних робіт № 2 (а.с. 21), який сторонами не підписаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок приймання-передачі послуг/робіт визначений розділом 3 Договору, яким, зокрема, встановлено, що:

- протягом 5 (п'яти) днів після закінчення окремого етапу та/або всього обсягу робіт позивач надає відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.1);

- відповідач зобов'язується прийняти виконані роботи і протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі виконаних робіт підписати його або в той же строк у письмовій формі надати обґрунтовану відмову від прийняття робіт (п. 3.2);

- у випадку відмови відповідача від прийняття виконаних робіт, сторонами складається двохсторонній акт з переліком недоліків робіт та строків їх усунення позивачем. Позивач зобов'язаний усунути недоліки робіт за власний рахунок та у погоджений сторонами строк (п. 3.3).

Як слідує з матеріалів справи, вищезгаданий акт здавання-приймання виконаних робіт № 2 на загальну суму 1 606 610 грн. був направлений позивачем відповідачу для підписання з листом № 260-2013 від 08.07.2013 та вручений останньому 10.07.2013, про що свідчить довідка служби кур'єрської доставки № 498 від 17.06.2014.

Вказані документальні докази долучені позивачем до матеріалів справи підчас апеляційного перегляду справи, проте, як слідує з наявних у справі, підчас її розгляду судом першої інстанції, документальних доказів, про направлення позивачем листа № 260-2013 від 08.07.2013 свідчить зміст листа позивача № 279-2013 від 26.07.2013 (а.с.22), факт направлення якого підтверджується відповідним описом вкладення у цінний лист (а.с.23).

На вказаний лист відповідач також послався у апеляційній скарзі в обґрунтування своїх заперечень проти майнових вимог позивача, не заперечивши проти його одержання.

Отже, факт направлення позивачем відповідачу листа № 279-2013 від 26.07.2013 є доведеним.

Враховуючи, що в листі позивача № 279-2013 від 26.07.2013 йдеться про раніше направлений позивачем відповідачу лист № 260-2013 від 08.07.2013, є підстави вважати, що відповідач лист позивача № 260-2013 від 08.07.2013 одержав, а відтак, і акт здавання-приймання виконаних робіт № 2, який був доданий до вказаного листа.

Факт одержання 10.07.2013 від позивача листа № 260-2013 від 08.07.2013, який підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами, відповідачем не спростований.

З огляду на вказані обставини, посилання відповідача на отримання ним акту № 2 лише підчас розгляду справи в суді першої інстанції спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача письмової обґрунтованої відмови від прийняття робіт в порядку та строки, встановлені Договором, а відтак, вказані в акті здавання-приймання виконаних робіт № 2 роботи вважаються прийнятими відповідачем без заперечень.

Отже, загальна вартість неоплачених з виконаних позивачем за Договором робіт становить 1 386 488 грн.(2 786 488-1 400 000).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідач посилається на розірвання Договору як на підставу для відсутності в нього зобов'язання оплатити роботи за третім етапом.

Як слідує зі змісту вищезгаданого листа позивача № 279-2013 від 26.07.2013, про дострокове розірвання Договору відповідач повідомив позивача листом від 24.07.2013 № 853.

За правилами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з п. 5.2.5 Договору відповідач має право розірвати Договір в односторонньому порядку, попередньо повідомивши позивача за 5 днів до такого розірвання. При цьому відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість витрат, понесених позивачем на момент розірвання.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що, як встановлено судом, акт здавання-приймання виконаних робіт № 2 разом з листом позивача № 260-2013 від 08.07.2013 відповідач одержав 10.07.2013, не заявивши позивачу про будь-які недоліки у виконаних ним роботах, а від Договору відмовився листом № 583 від 24.07.2013, тобто після одержання вказаного акту, за умовами Договору та відповідно до вимог закону відповідач зобов'язаний оплатити виконані позивачем за Договором роботи третього етапу календарного плану.

За обставин, що склалися, з огляду на те, що проводити розрахунки в порядку, встановленому Договором, через його розірвання сторони не мали можливості, до взаємовідносин сторін щодо проведення розрахунку за актом здавання-приймання виконаних робіт № 2 слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Листом від 16.08.2013 (а.с. 36-37) позивач звернувся до відповідача з претензією, де просив сплатити 1 386 488 грн. вартості виконаних за Договором робіт за мінусом суми сплаченого авансу. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу за двома адресами позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії описів вкладення, фіскальних чеків № 1227 та № 1228 від 16.08.2013 та повідомлень про вручення поштових відправлень з відміткою про одержання претензії за адресою: м. Київ, вул. Западинська, 13-А, яку відповідачем зазначено і в апеляційній скарзі, 20.08.2013 (а.с. 39-40).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт на суму 1 386 488 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 386 488 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 323 051,70 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 6.1.5 Договору передбачено, що за прострочення оплати робіт, які виконуються згідно з Договором, в тому числі таких, що виникли в результаті безпідставної відмови від підписання акта виконаних робіт відповідачем, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.112.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Позивач при розрахунку пені не врахував як приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо розміру пені, так і встановленого ч. 6 ст. 231 ГК України шестимісячного періоду її нарахування, з огляду на що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення пені, проте припустився помилки при визначенні дати початку періоду нарахування пені, встановивши такою датою 26.08.2013, в той час як такою датою є 28.08.2013, оскільки, претензію позивача відповідач одержав 20.08.2013.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 90 611,57 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

1 386 488/100*13/365*184 (з 28.08.2013 по 27.02.2014)=90 611,57

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 26 552,19 грн. та збитків від інфляції в сумі 57 621,78 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З таких саме підстав, з яких змінене оспорене рішення в частині стягнення пені, змінюється рішення суду першої інстанції і щодо стягнення 3% річних. Вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 26 251,60 грн.

1 386 488/100*3/365*231 (з 28.08.2013 по 15.04.2014)= 26 251,60

Рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 57 621,78 грн. залишається без змін, оскільки здійснений колегією суддів перерахунок з урахуванням зміни періоду нарахування показав суму збитків від інфляції більшу за заявлену до стягнення.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7155/14 змінюється - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 1 386 488 грн., пеня в сумі 90 611,57 грн., 3 % річних в сумі 26 251,60 грн. та збитки від інфляції в сумі 57 621,78 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється, судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга ТОВ «Голден Деррік» задоволенню не підлягає, судові витрати за її подачу, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7155/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7155/14 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7155/14 в такій редакції:

«2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13-А, ідентифікаційний код 35251246) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Науково дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту» (03680, м. Київ, пр. Палладіна, 44, ідентифікаційний код 19032149) 1 386 488 (один мільйон триста вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. основного боргу, 90 611 (дев'яносто тисяч шістсот одинадцять) грн. 57 коп. пені, 26 251 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 60 коп. 3 % річних; 57 621 (п'ятдесят сім тисяч шістсот двадцять одну) грн. 78 коп. втрат від інфляції; та 31 219 (тридцять одну тисячу двісті дев'ятнадцять) грн. 46 коп. судового збору.»

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7155/14.

Повний текст постанови складено: 31.07.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець