Єдиний унікальний номер 270/7545/13-к
Номер провадження 11-кп/775/1058/2014
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року коллегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Осояна М.В.
суддів Свіягіної І.М., Шика В.В.
при секретарі Косоногові С.С.
за участю:
потерпілого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку, у залі судових засідань апеляційного суду Донецької області, по кримінальному провадженню № 1201305040000404 від 28.06.2013 року апеляційні скарги на вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 березня 2014 року потерпілого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3, яким,-
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Войковського Амвросіївського району Донецької області, з середньотехнічною освітою, у шлюбі не перебуваючого, дітей не маючого, працюючого на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2-ї категорії - водієм 4-го відділення інспекторів прикордонної служби, відділу прикордонної служби «Амвросіївка» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, -
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.
Стягнуту з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 44 271 (сорок чотири тисячі двісті сімдесят одну) гривню 06 коп.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено в вигляді особистого зобов'язання.
Речовий доказ - автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, державний номерний знак НОМЕР_1 переданий на зберігання під розписку ОСОБА_3 та залишений за належністю ОСОБА_3
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 27 червня 2013 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем, марки ЗАЗ TF69YO, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. 250-річчя Донбасу в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, в напрямку м. Донецька, у лівій смузі руху, за іншим автомобілем, марки ВАЗ-2110, державний номерний знак НОМЕР_2, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований напроти магазину «Папірус», за адресою: м. Макіївка, вул. 250-річчя Донбасу, б. 5г, побачивши, що автомобіль, який рухався попереду нього зупинився, не зменшив швидкості руху та не зупинився, а перестроївся в праву смугу руху проїжджої частини, не переконавшись у відсутності на пішохідному переході пішоходів, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, а відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України безпечна дистанція це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру, продовжив рух та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину по пішохідному переходу. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4, згідно висновків судово-медичної експертизи, були спричинені тілесні ушкодження, а саме садна тулубу та кінцівок, перелом шийки та вивих правої плечової кістки, перелом тіла правої лопатки, переломи 3-7-го ребер з права, черезмищелковий перелом большебірцової кістки, оскольчатий перелом верхній треті малоберцової кістки правої голені, між м'язова гематома (крововилив) верхній треті правої голені, а також виявлено посттравматичний тромбофлебіт глибоких вен голені, тромбоемболія гілок легеневої артерії, очаги гострої емфіземи та дистелектазов в легенях, відтік головного мозку. Тілесні ушкодження у ОСОБА_4 виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, оскільки призвели до розвитку посттравматичного тромбофлебіту глибоких вен голеній, що ускладнилось тромбоемболією гілок легеневої артерії, які знаходяться в причинному зв'язку з настання смерті. Причиною смерті ОСОБА_4 є сочетана травма тіла з переломами шейки, вивихом голівки правої плечової кістки, переломом тіла правої лопатки, 3-7-го ребер з права, переломами костей правої голені, між м'язова гематома лівої голені, з розвитком посттравматичного тромбофлебіту глибоких вен голені глибоких вен голені, що ускладнився тромбоемболією гілок легеневої артерії, від яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи, дії ОСОБА_3 повинні були регламентуватися вимогами п. 13.1 Правил дорожнього руху України у відповідності з яким він при русі вслід за автомобілем, марки ВАЗ-2110 повинен був формувати безпечну дистанцію, яка б дозволяла йому у випадку раптового гальмування, запобігти зіткнення (наїзду) без виконання будь-якого маневру, ОСОБА_3 мав технічну можливість відвернути зіткнення, шляхом виконання п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а дії які не відповідали вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 прохає вирок суду змінити в частині позовних вимог. Зазначає, що суд безпідставно частково відмовив в задоволенні його позовних вимог в частині витрат на купівлю спиртних напоїв та води для поминального обіду в розмірі 2 тисяч 491 гривні 58 копійок, витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 9 тисяч гривень та в задоволенні відшкодування моральної шкоди в розмірі 220 тисяч гривень, у зв'язку з чим вважає, що суд не в повній мірі врахував його моральні страждання та матеріальні збитки, які він зазнав в наслідок неправомірних дій обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає вирок суду першої інстанції відносно нього незаконним та необґрунтованим, оскільки призначене судом покарання явно не відповідає тяжкості вчиненого їм злочину, характеристиці його особи, та є таким, що є дуже суворим та несправедливим по відношенню до нього. Зазначає, що судом при винесенні вироку не враховані всі пом'якшуючі його вину обставини, такі як те, що матеріальні збитки потерпілому були їм у добровільному порядку частково відшкодовані ще на стадії досудового слідства, що під час досудового слідства обвинувачений всіляко сприяв слідству. Також наголошує, що суд безпідставно визнав його відмову в судовому засіданні в суді першої інстанції від дачі показань, як невизнання провини в скоєнні інкримінуємого йому злочину. Прохає вирок суду змінити в частині призначення покарання, та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 ( два) роки.
Заслухав доповідь судді; потерпілого, який частково підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції, відповідно до вимог КПК України, були повно, неупереджено й безпосередньо з'ясовані всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевірені докази, отримані на підставі змагальності сторін та свободи у доведені їх переконливості, досліджені та проаналізовані і зроблений правильний висновок про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку, який згідно зі ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3, при обставинах, викладених у вироку суду першої інстанції, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України.
Дослідивши матеріали та докази, які були добуті по даному кримінальному провадженню в частині цивільного позову вважає, що судом передчасно було прийнято рішення про часткове задоволенню позовних вимог потерпілого з наступних підстав.
Що до доводів апеляційної скарги потерпілого, про те, що судом необгрунтовано було прийнято рішення, що до розв'язання цивільного позову, колегія суддів, заслухавши пояснення потерпілого, який в судовому засідання пояснив, що придбав алкогольні та безалкогольні напої за день до помінального обіду 18.07.2013 року, тобто 17.07.2013 року, у зв'язку з тим, що в закладі ООО «Україна», в якому було замовлено помінальний обід, були дуже великі ціни на алкогольні напої, у зв'язку з чим він домовився з керівництвом ООО «Україна» про можливість принести до закладу алкогольних та безалкогольних напоїв, які були придбані в іншому місті.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, потерпілий уточнив свої апеляційні вимоги, що до відшкодування коштів, які були здійснені ним, на придбання води та спиртних напоїв в розмірі в розмірі 711,30 гривень від 21.08.2013 року, та зазначив, що помилково включив ці витрати в позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, але прохає в повному обсязі відшкодувати витрати, які були здійснені на придбання води та спиртних напоїв, а саме в розмірі 1780, 28 гривень за 17.07.2013 року.
Дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги потерпілого, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом, при визначенні розміру спричиненої матеріальної шкоди, не прийнято до уваги витрати потерпілого, які були здійснені на придбання води та спиртних напоїв, а саме в розмірі 1780, 28 гривень за 17.07.2013 р., оскільки потерпілим було належним чином доведено в суді першої інстанції, та в судовому засіданні апеляційної інстанції, що дані витрати були понесені в зв'язку з похованням ОСОБА_4 при організації та оплаті поминального обіду. (Т.1 а.с. 35).
Також, колегія суддів зазначає, що вимоги потерпілого про відшкодування витрат, які були здійснені на придбання води та спиртних напоїв в розмірі 711,30 гривень від 21.08.2013 року, судом не розглядуються, у зв'язку з тим, що потерпілий в судовому засідання апеляційної інстанції відмовився від своїх апеляційних вимог в цій частині.
Крім цього, судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що саме діями ОСОБА_3 інтересам потерпілого ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду, яка виразилась у витратах на лікування ОСОБА_4, за час її перебування на лікуванні в лікарні, а також у витратах на її поховання, які було підтверджено документально (Т. 1 а.с. 24-34).
Згідно до вимог ст.ст. 1166, 1177, 1201 ЦК України шкода повинна бути відшкодована особою яка скоїла кримінальне правопорушення, таким чином при визначенні розміру, що підлягає стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого, суд вірно враховав суму, яка була добровільно передана обвинуваченим потерпілому, в якості часткового відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 9000 грн., що було підтверджено розпискою, яка мається в матеріалах кримінального провадження (Т. 2 а.с. 118).
Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру
немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно ст. 1167 ГК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, дією або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його завдала, при наявності її вини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, вважає, що ухвалюючи вирок в цій частині, суд не дотримуючись норм цивільного законодавства України, які регламентують порядок відшкодування заподіяних збитків, в тому числі й моральної шкоди, не дав оцінку тим обставинам, що потерпілий втратив близьку людину, не вірно та не справедливо визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого в сумі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень 00 коп. у зв'язку з чим, розмір моральної шкоди колегія судді вважає таким, що не відповідає тим моральним стражданням, які були спричинені потерпілому, а також не є розумним та справедливим. У зв'язку з чим, колегія суддів, вважає що з урахуванням характеру діянь засудженого, його матеріального стану, ступені моральних страждань потерпілого, яких він зазнав внаслідок втрати близької людини, апеляційна скарга потерпілого в цій частині підлягає частковому задоволенню, вирок суду слід змінити в частині цивільного позиву, та розмір моральної шкоди, який потерпілий зазнав внаслідок злочинних дій обвинуваченого, необхідно збільшити до 100 000 ( ста тисяч) гривень.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в наслідок його суворості, та можливості при призначенні йому покарання застосування ст. 75 КК України, то судова колегія вважає їх необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, покарання ОСОБА_3 призначене судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, а саме у межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, врахувавши ступень тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що він вчинив тяжкий злочин, особу винного, який є не судимим, має постійне місце роботи, за місцем роботи та мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, злочин скоїв будучі неповнолітнім. Також судом враховані обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого що до того, що судом першої інстанції, при винесенні вироку не враховні покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які свідчили про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінуємого злочину, то дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно матеріалів кримінального провадження, свідок ОСОБА_5 був допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції, та показав, що потерпіла ОСОБА_4, фактично вже закінчила переходити пішоходний перехід по проїжджій частині дороги, дішла до бордюрного каменю, оступилась і зробила два кроки назад, в результаті чого опинилась перед автомобілем ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що зі слів свого сина ОСОБА_3 він дізнався про ДТП, яке трапилось з ним 27.06.2013 року, та пояснив, що зі слів свого сина потерпіла ОСОБА_4, вже закінчила переходити пішоходний перехід по проїжджій частині дороги, дішла до бордюрного каменю, оступилась і зробила два кроки назад, в результаті чого, опинилась перед автомобілем ОСОБА_3, у зв'язку з чим, його син зачепив потерпілу правою стороною автомобіля, збив її з ніг, та поїхав до лікарні з метою виклику швидкої допомоги.
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції відповідно до вимог КПК України, були повно, неупереджено й безпосередньо з'ясовані всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевірені докази, отримані на підставі змагальності сторін та свободи у доведені їх переконливості, досліджені та проаналізовані і зроблений правильний висновок про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку, який згідно зі ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про неприйняття до уваги показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при винесенні вироку, оскільки дані показання свідків спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які в судовому засіданні в суді першої інстанції показали, що потерпіла ОСОБА_4, коли переходила пішохідний перехід по проїжджій частині, рухалась вільною ходою, не перечіпляючись, та була збита автомобілем обвинуваченого ОСОБА_3, саме на пішоходному переході за 1-1,5 м. до бордюрного каменю.
Коллегія суддів вважає покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 правдивими, послідовними на обгрунтованими та такими, що підтверджуються дослідженими в суді першої та апеляціної інстанції матеріалами кримінального провадження, зокрема протоколами проведення слідчого експерименту від 31.10.2013 року та 22.10.2013 року за участю свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, та не знаходить підстав для неприйняття їх до уваги, при винесенні вироку судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання є необґрунтованими та апеляційні вимоги що до звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з іспитовим строком не підлягають задоволенню.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, який вірно дійшов висновку про відсутність підстав та не можливістю застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки таке покарання не буде відповідати принципам та меті його призначення та не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, що буде сприяти його виправленню та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім.
Підстав для скасування вироку суду першої інстанції, передбачених ст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 березня 2014 року, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 березня 2014 року, - задовольнити частково.
Вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 березня 2014 року відносно ОСОБА_3 в частині цивільного позову змінити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16 051, 34 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень, врешті решт всього стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 116 051, 34 гривень.
В іншій частині вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 березня 2014 року відносно ОСОБА_3, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Донецької області набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді: