АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4005/14 Справа № 2-857/10 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року по справі

за позовом Закритого акціонерного товариства «Терра Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Терра Банк» (далі - ЗАТ «Терра Банк») звернувся із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що 25 грудня 2006 року між сторонами було укладено договір, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 185000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік з кінцевим терміном погашення 23 грудня 2016 року.

Відповідач кредит отримав, однак своє зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту у встановлені строки не виконав, у зв'язку з чим станом на 23 січня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 259784,3 грн., яка складається з поточної заборгованості за основним боргом 177985,71 грн.; простроченої заборгованості за основним боргом - 3362,47 грн.; поточних процентів 1777,03 грн.; прострочених процентів - 12526,63 грн.; пені за прострочення кредиту - 546,57 грн.; комісійної винагороди за обслуговування кредитного рахунку - 8085,93 грн.; штрафу за недотримання зобов'язань, передбачених п.п. 4.4. договору - 55500 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року позовні вимоги ЗАТ «Терра Банк» були задоволені.

Ухвалою від 29 вересня 2010 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 11 червня 2010 року було залишено без задоволення (а.с.157).

Додатковим рішенням від 18 квітня 2014 року резолютивну частину рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року було доповнено, зазначено складові частини стягнутої з ОСОБА_2 заборгованості (а.с.222,223).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Терра Банк».

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №187-Ф/06/3 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого позивачем відповідачу були надані кошти у розмірі 130000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік, строком до 23 грудня 2016 року на умовах, визначених цим договором (а.с.28-30).

Невід'ємними частинами Кредитного договору є Додаткові правочини, які укладалися між сторонами.

Так, згідно додаткового правочину від 25 грудня 2006 року до Кредитного договору №187-Ф/06/3 від 25 грудня 2006 року, відповідач зобов'язався сплачувати кредит згідно графіку, викладеному у Додатку 1, сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше 15 числа кожного місяця за попередній місяць та на момент дострокового розірвання договору 0,5% на залишок заборгованості на рахунок НОМЕР_1 (а.с.31). У подальшому, додатковим правочином № 2 від 10 липня 2008 року розмір відсотків, що сплачуються на момент дострокового розірвання договору, збільшено до 0,75% (а.с. 33).

Також, додатковим правочином від 25 грудня 2006 року до Кредитного договору з метою добросовісного виконання договірних зобов'язань зі сторони Позичальника та на випадок невиконання або неналежного виконання останнім умов кредитного договору, сторонами встановлено штраф у розмірі 30% від суми кредиту, визначеного в п. 1.1 кредитного договору № 187-Ф/06/3 від 25 грудня 2006 року (а.с.32).

Згідно додаткового договору № 1 від 26 лютого 2008 року було внесено зміни до п. 1.1 Кредитного договору 187-Ф/06/3 від 25 грудня 2006 року: банк та позичальник домовились про надання кредиту шляхом відкличної револьверної кредитної лінії в сумі 185000 грн. та домовилися про зменшення ліміту кредитної лінії у відповідності до додатку № 2 до кредитного договору. Інші умови кредитного договору № 187-Ф/06/3 від 25 грудня 2006 року залишили без змін (а.с.34,35,36).

У порушення умов Кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 23 січня 2009 року має прострочену заборгованість в сумі 259784,3 грн., з яких заборгованість за основним боргом складає 177985,71 грн., прострочена заборгованість за основним боргом - 3362,47 грн., поточні проценти 1777,03 грн., прострочені проценти - 12526,63 гри., пеня за прострочення кредиту - 546,57 грн., комісійна винагорода за обслуговування кредитного рахунку - 8085,93 грн., штраф за недотримання зобов'язань, передбачених п.п. 4.4 договору - 55500 грн. (30% від 185000 грн.) (а.с.37).

Суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 526, 610, 623, 1049, 1050 ЦК України, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги, що позивач звернувся завчасно до спливу строку, встановленого у зобов'язанні, та що судом порушено вимоги ст. 530 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, спростовуються умовами Кредитного договору, відповідно до п.2.3.3 якого, Банк має право у разі невиконання Позичальником умов договору вимагати дострокового погашення Кредиту, процентів та інших платежів передбачених Договором.

На вимогу апеляційного суду, Банком був наданий детальний розрахунок заборгованості, який спростовує доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності наявності кредитної заборгованості та неврахування платежів, здійснених відповідачем (а.с.239-274).

Посилання апелянта на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Терра Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Посилання апелянта в своїй скарзі на незаконність стягнення з нього на користь позивача судових витрат, оскільки він є інвалідом ІІ групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступного.

Закон України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

На момент ухвалення заочного рішення 11 червня 2010 року, щодо розподілу судових витрат, діяли положення ст.ст. 80-82 ЦПК України (у редакції від 05 червня 2010 року), Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 та Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258.

Відповідно до п. 18 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», від сплати державного мита звільнялися інваліди І, ІІ груп.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачу у вересні 2010 року було встановлено І групу інвалідності та після наступного переогляду у жовтні 2013 року, з 01 вересня 2013 року встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.184,185).

Оскільки на день ухвалення заочного рішення, відповідачу не було встановлено групу інвалідності, процесуальні підстави для звільнення його від сплати на користь позивача понесених ним відповідно до квитанцій судових витрат, були відсутні.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у вказаному вище розмірі та судових витрат.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді