ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/14336/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

за участю:

представників позивача: Жикіної А.Б., Шкарбан Т.В..

представників відповідача: Онасенко О.В., Козесон А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року у справі № 804/14336/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про визнання про визнання протиправними, скасування карток відмови та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визначити протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00539 від 27.09. 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України.

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1 від 27.09.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України.

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 16000,38 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ст. ст. 53, 55, 57 Митного кодексу України та порушенням Відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення та невідповідністю висновків, викладених в цьому рішенні фактичним обставинам справи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00539 від 27.09.2013 року Відповідача. Визнано протиправною та скасовано рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200445/1 від 27.09.2013 року. Повернуто Позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 16000,38 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду ґрунтуються на помилковому твердженні про подання позивачем при здійсненні митного оформлення всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товарів та здійснення ідентифікації ввезеного товару.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що за результатами здійснення контролю встановлено, що документи, надані позивачем, не містили всіх відомостей та містили розбіжності, а саме: - дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження та не відповідають умовам доповнення до контракту від 20.06.2013 року та інвойсу від 05.07.2013 року. У платіжних дорученнях від 02.07.2013 року та від 13.09.2013 року відсутні посилання на заявлену партію товару;

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, 15.11.2012 року між ТОВ «ТД Профіль України» (Україна, Покупець) та Компанією «Shandong Chambroad Holding Co. LTD» (КНР, Продавець) було укладено контракт № 15/11/12, у відповідності з яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити прокат плоский оцинкований гарячим способом, що іменується в подальшому Товар, за цінами, в кількості, номенклатурі та якості, на умовах, що вказані в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

26.09.2013 року на виконання вказаного контракту позивач отримав наступний товар: оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм за ціною 750 дол./тн. у кількості 50,795 тн. на суму 38096,25 дол. США та оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,40 мм. за ціною 750 дол./тн. у кількості 49,295 тн. на суму 36971,25 дол. США, всього 100,090 тн. на загальну суму 75067,50 дол. США.

26.09.2013 року позивач надав відповідачу митну декларацію № 110100000/2013/230235, у графі 31 якої зазначено назву товару: прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований) шляхом занурення в розплавлений цинк, марка сталі SGCC, ступінь покриття ZN60 г/м2, завширшки 100 мм., кількість 100,090 тн., загальна сума 75067,50 дол. США.

26.09.2013 року відповідачем було направлено позивачу повідомлення, в якому зобов'язано позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації, - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, - копію митної декларації країни відправлення, - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

27.09.2013 року позивач надав відповідачу додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації, проформу рахунок від 19.06.2013 року, SWIFT 1700 від 02.07.2013 року, SWIFT 1620 від 13.09.2013 року, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію, прайс-лист від виробника та експортну декларацію.

27.09.2013 року посадовою особою відповідача була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 110100000/2013/00539 та винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1, в якому скоригована вартість товару до 0,85 дол. США за 1 кг замість 0,75 дол. США за 1 кг згідно з контрактом та визначена загальна вартість товару у сумі 85076,50 дол. США замість 75067,50 дол. США згідно з контрактом.

Правомірність винесення картки відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості товарів є предметом спору, переданого на вирішення спору.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача не було підстав вважати, що є в наявності обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей стосовно заявленої позивачем митної вартості товару. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що поставки товару за контрактом від 15.11.2012 року, укладеному позивачем з Компанією «Shandong Chambroad Holding Co. LTD», та згідно з ВМД № 7022000001/2013/1021 від 29.07.2013 року, на яку посилається відповідач в обґрунтування коригування митної вартості, здійснювались на різних комерційних умовах: у вартість товару, що був поставлений позивачу не входило страхування цього товару. Проте відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1 від 27.09.2013 року, на вказані обставини не зважив та здійснив коригування вартості товару без урахування зазначених розбіжностей.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності з Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію, затвердженому Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 року № 230, товар, що імпортується позивачем, був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивача у вигляді сплати грошової застави на загальну суму 16000,39 грн., обчисленої як різниця між сумою митних платежів при митної вартості товару, визначеної підприємством, при розрахунку 0,75 дол. США за 1 кг та сумою митних платежів при митної вартості товару, визначеної митним органом, при розрахунку 0,85 дол. США за 1 кг.

У відповідності з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності зі ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення від 27.09.2013 року про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1, підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу з'явилося те, що п. 6.1. контракту від 15.11.2012 року № 15/11/12 передбачено, що продавець зобов'язаний надати також копію експортної декларації, прейскурант, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію щодо закупки оцинкованої сталі в рулонах, але зазначені документи не надані до митного оформлення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які декларант зобов'язаний надати для підтвердження митної вартості товарів, і в ньому не зазначені такі документи, як копія експортної декларації, прейскурант, калькуляція собівартості товару та комерційна пропозиція щодо товару.

Чинним законодавством не передбачений обов'язок імпортера надавати вказані документи митному органу при митному оформленні товару у разі, якщо у контракті зазначено, що такі документи надаються продавцем покупцю.

Вказані документи надаються декларантом додатково на вимогу органу доходів і зборів у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Крім того, підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу відповідачем зазначено також те, що дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до коносаменту та не відповідають умовам доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 11 від 20.06.2013 року, інвойсу від 05.07.2013 року.

Проте ,відхилення від умов контракту щодо порядку відвантаження та оплати товару, що були допущені сторонами цього контракту, не є належною та обгрунтованою відповідачем підставою для того, щоб вважати, що таке відхилення може вплинути на ціну товару, що імпортується.

Доводи відповідача, що в платіжних дорученнях відсутні посилання на заявлену партію товару, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів затверджено Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року № 216.

Перелік обов'язкових реквізитів платіжного доручення наведено у п. 2.1 цього положення. Призначення платежу заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави, а саме платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах.

Як вбачається з матеріалів справи, надані відповідачу платіжні доручення в іноземній валюті від 02.07.2013 року № 309 та від 13.09.2013 року № 392 (а.с. 49-50) містять інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування, а саме: контракт від 15.11.2012 року № 15/11/12.

Відповідно до умов цього контракту позивач здійснює закупівлю прокату плоского оцинкованого гарячим способом за цінами, в кількості, номенклатурі та якості, на умовах, що вказані в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що вказані платіжні доручення містять всі передбачені законодавством реквізити і дають змогу ідентифікувати зроблені платіжні з ввезеним товаром.

У оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1 від 27.09.2013 року зазначено, що митну вартість товару скориговано до рівня митної вартості ідентичного товару із застосуванням резервного методу.

Водночас, у вказаному рішенні відповідача зазначено, що рівень заявленої декларантом митної вартості становить 0,75$ за кг., а рівень митної вартості подібних товарів, оформлених за ВМД № 7022000001/2013/1021 від 29.07.2013 року становить 0,85$ за кг.

За таких умов, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що фактично визначення митної вартості спірного товару було здійснено відповідачем на підставі ст. 57 Митного кодексу України за методом 2б) - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У відповідності з п. 3, п. 5 ст. 60 Митного кодексу України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Як вбачається з доповнення № 11 від 20.06.2013 року до контракту від 15.11.2012 року, укладеному позивачем з Компанією «Shandong Chambroad Holding Co. LTD», умовами поставки є CFR, м. Одеса, а умовами поставки подібного товару за ВМД № 7022000001/2013/1021 від 29.07.2013 року, на яку посилається відповідач в обґрунтування коригування митної вартості, є CIF, м. Іллічівськ.

Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів (Інкотермс) визначено:

- за «умовами поставки CFR (вартість та фрахт) продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт»;

- за «умовами поставки CIF (вартість, страхування та фрахт) продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт. Але, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати та пошкодження товару під час перевезення».

Отже, поставки товару за контрактом від 15.11.2012 року, укладеному позивачем з Компанією «Shandong Chambroad Holding Co. LTD», та згідно з ВМД № 7022000001/2013/1021 від 29.07.2013 року, на яку посилається відповідач в обґрунтування коригування митної вартості, здійснювались на різних комерційних умовах: у вартість товару, що був поставлений позивачу, не входило страхування цього товару.

Проте відповідач, як вірно зазначив суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1 від 27.09.2013 року на вказані обставини не зважив та здійснив коригування вартості товару без урахування зазначених розбіжностей.

За таких умов, оскаржуване судове рішення в частині визнання протиправними та скасування спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості є законними та обґрунтованими.

В свою чергу, вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повернув Позивачу з Державного бюджету України сплачений податок на додану вартість у розмірі 16000,38 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким рішенням з огляду на наступне.

Водночас, п. 3 ст. 301 Митного кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 1. Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України

від 20 липня 2007 р. N 618, передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з заявою про повернення йому митних платежів, надмірно сплачених до бюджету.

Тобто, в даному випадку, право Позивача у частині повернення надмірно сплачених коштів не було порушене, оскільки він не звертався з відповідною заявою до Відповідача, а тому виходячи зі ст.6 КАС України, у якій зазначена необхідність захисту лише порушеного права, в задоволенні позову в частині повернення коштів має бути відмовлено.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 16000,38 грн. є таким, що винесене передчасно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновкому суду першої інстанції щодо необхідності касування картки відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00539 від 27.09. 2013 року та Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200445/1 від 27.09.2013 року у зв'язку з тим, що вони були винесенні з порушенням норм чинного законодавства.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету на користь позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про повернення позивачу з Державного бюджету надмірно сплачених коштів, в іншій частині постанову слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів України - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року у справі № 804/14336/13-а - скасувати в частині повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 16000,38 грн., та в задоволенні позовних вимог в чцій частині - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає чинності відповідно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим