АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/450/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2207/14

Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М.

Доповідач Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Позивач 11 березня 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 112190,74 грн. та судових витрат по оплаті судового збору в сумі 1121,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № Ск-564-000511/7-2008 від 17 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1, позичальник отримала споживчий кредит в розмірі 5454,50 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок в гривнях № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7% річних строком дії до 17 липня 2010 року. Внаслідок неналежного виконання умов договору, станом на 16 липня 2013 року виникла заборгованість на загальну суму 112190,74 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 3917,39 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 388,21 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 107333,76 грн., 3% річних - 551,37 грн.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що оскільки при укладенні кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 було вказано адресу проживання АДРЕСА_1, то 17 липня 2013 року Банком було направлено позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором до Октябрського районного суду м. Полтави. Таким чином, трирічний строк позовної давності пропущено не було, оскільки він відповідно до ст. 264 ЦК України перервався.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ск-564-000511/7-2008, відповідно до якого позичальник отримала споживчий кредит в розмірі 5454,50 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок в гривнях № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7% річних строком дії до 17 липня 2010 року.

Відповідно до п. 1.1. Банк на підставі отриманої заяви, цього Договору та інших документів відповідно до вимог чинного законодавства України, включаючи нормативно-правові акти НБУ: відкриває основний картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривнях та додатковий картковий рахунок № НОМЕР_2 в доларах США (п.п. 1.1.1.); надає Держателю споживчий кредит у розмірі 5454,50 грн. строком дії до 17 липня 2010 року (включно) зі сплатою 7 процентів річних. Держатель зобов'язується повністю погасити споживчий кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами та плату за обслуговування споживчого кредиту в строки та на умовах цього Договору (п.п. 1.1.5.).

Внаслідок неналежного виконання умов договору, станом на 16 липня 2013 року, як вбачається з наданого Банком розрахунку, виникла заборгованість на загальну суму 112190,74 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 3917,39 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 388,21 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 107333,76 грн., 3% річних - 551,37 грн.

Факт отримання кредиту відповідачем не оспорюється. Умови договору викладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що строк позовної давності, про застосування якого відповідач подала заяву, пропущений, оскільки з позовною заявою Банк звернувся 11 березня 2014 року, а строк договору закінчився 17 липня 2010 року.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з доказів, наданих апелянтом для долучення до апеляційної скарги, вперше з позовною заявою позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави за вказаною в договорі адресою проживання відповідача ОСОБА_1 Позовна заява була направлена засобами поштового зв'язку 17 липня 2013 року та отримана Октябрським районним судом м. Полтави 22 липня 2013 року.

Вказана інформація підтверджується копією поштового повідомлення (а.с.83) та інформацією, що надійшла з Октябрського районного суду м. Полтави (а.с.99).

Окрім того, з інформаційного листа Октябрського районного суду м. Полтави вбачається, що позовна заява ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.84-87), яка надійшла до суду 22.07.2013 року перебувала в провадженні судді Материнко М.О. та 06.08.2013 року була повернута позивачу (а.с.100), в зв'язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою судді від 23.07.2013 року (справа № 554/9152/13-ц).

В подальшому, 30.09.2013 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (справа № 554/12441/13ц), по якій суддею Андрієнко Г.В. 02.10.2013 року відкрито провадження (а.с.88), а ухвалою суду від 30.10.2013 року справа передана за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

З ухвали судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.12.2013 року вбачається, що згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 30.10.2013 року до провадження Кременчуцького районного суду Полтавської області передано цивільну справу за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Оскільки судовий збір в розмірі 1121 грн.91 коп. був сплачений на рахунок Октябрського районного суду м. Полтави, то ухвалою суду від 04.12.2013 року позовна заява залишена без руху і надано час для сплати судового збору на рахунок Кременчуцького районного суду Полтавської області. Так як ухвала суду від 04.12.2013 року не виконана, то позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Після цього, позивач звернувся з позовом 11.03.2014 року, по якому відкрито провадження в справі, що переглядається.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів вважає, що перебіг строку позовної давності перервався у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України, оскільки Банком в останній день загального трирічного строку позовної давності - 17 липня 2013 року, було направлено позовну заяву засобами поштового зв'язку до Октябрського районного суду м. Полтави.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги пред'явлені в межах загального трирічного строку позовної давності. По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Щомісячна сума платежу згідно з додатком № 1 до Договору (графік погашення) складається з погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту (а.с.15).

Послідовність погашення заборгованості за кредитом визначена п. 2.6. Договору.

Погашення процентів за користування грошовими коштами за споживчим кредитом (далі - СК), а також заборгованості за споживчим кредитом здійснюється згідно з п. 4.1.25. цього Договору (п.2.2.).

Щомісячна плата за обслуговування СК становить 2,65 процента від суми наданого СК, нараховується Банком в останній робочий день місяця, а також 17 липня 2010 року та в день повного погашення СК (п. 2.14.).

Відповідно до п. 4.1.9., 4.1.23.- 4.1.25. Договору, держатель зобов'язується:

- щомісяця погашати заборгованість за споживчим кредитом згідно з Графіком (Додаток № 1 до цього Договору), а також остаточно погасити заборгованість в строк остаточного погашення, зазначеного в п. 1.1.5. договору. У випадку непогашення заборгованості у встановлені терміни, вона вважається простроченою;

- за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування СК, сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки в розмірі 1,6% від суми простроченого платежу;

- починаючи з наступного місяця після одержання СК, щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, частково погашати суму заборгованості за СК та сплачувати Банку нараховані проценти за користування грошовими коштами СК та плату за обслуговування СК, згідно із встановленим Графіком (Додаток № 1), шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування чи переказу грошових коштів на картковий рахунок держателя.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст норм цивільного законодавства, слід дійти висновку про те, що виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором визначено періодичними щомісячними платежами (щомісячними грошовими зобов'язаннями), а тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу та обраховуватися по кожному черговому платежу окремо.

Зазначена правова позиція сформульована в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року по справі № 6-14 цс14.

Враховуючи умови договору, строки періодичного щомісячного погашення заборгованості (по тілу кредиту, за відсотками, за платою по кредиту) та наданий Банком розрахунок заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 3917,39 грн. та простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 388,21 грн., підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості плати за кредитом в сумі 16147,05 грн. та 82,95 грн. - суми 3% річних від суми простроченої плати по кредиту не підлягають задоволенню, оскільки вимога про стягнення заборгованості плати за кредитом Банком не заявлялася. Наслідки прострочення зобов'язання у вигляді пені та 3% річних (ст. 550,625 ЦК України) не можуть застосовуватися без пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості по цій складовій грошового зобов'язання. А тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних від простроченого зобов'язання по платі за кредитом є передчасними, оскільки їх стягнення залежить від стягнення розміру самої заборгованості. Матеріали справи не містять доказів про стягнення заборгованості плати за кредитом окремими судовими рішеннями.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені та 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів по кредиту, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанова ВСУ від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13).

На позовні вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості ( ч. 2 ст. 625 ЦК України) спеціальний строк позовної давності не поширюється, а тому по цим вимогам повинен застосовуватися загальний строк позовної давності.

Таким чином, враховуючи те, що заява про застосування наслідків пропуску позовної давності була подана відповідачем ОСОБА_1 в письмовому вигляді в суд першої інстанції до ухвалення рішення (а.с.57), то суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені та наслідки спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних (ч.2 ст. 625 ЦК України), що відповідає правовій позиції ВСУ в справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом повинна бути стягнута на останні 12 місяців, що передують першому зверненню до суду, тобто за період з липня 2012 року по липень 2013 року. Як вбачається з наданого помісячного розрахунку (а.с.95-97), у вказаний період пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом нарахована в сумі 23880,45 грн., а за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - в сумі 2366,51 грн. Таким чином, саме цей розмір пені повинен бути стягнутий на користь Банку.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 3% річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами по кредиту, то ці позовні вимоги підлягають задоволенню в межах загального трирічного строку позовної давності починаючи з 18.07.2010 року по 16.07.2013 року (межі заявлених позовних вимог), оскільки нарахування цих коштів здійснювалося щомісячно на кожну складову заборгованості.

Як вбачається з наданого помісячного розрахунку (а.с.95-97), в період з 18.07.2010р. по 16.07.2013 року 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом нараховані в сумі 352,5 грн., а за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - в сумі 35,31 грн. Таким чином, саме цей розмір 3% річних повинен бути стягнутий на користь Банку.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 30940,37 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 27,6% (30940,37х100:112190,74=27,6). Таким чином, на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати 464 грн. 47 коп., виходячи із сукупного розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду та за подачу апеляційної скарги ((1121,91+560,95)х27,6%= 464,47).

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № Ск-564-000511/7-2008 від 17 липня 2008 року: 3917,39 грн. - прострочену заборгованість за кредитом; 388,21 грн. - прострочену заборгованість за процентами по кредиту; 23880,45 грн. - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 2366,51 грн. - пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту; 352,5 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за кредитом; 35,31 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості за процентами по кредиту, а всього 30940,37 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот сорок гривень 37 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в рахунок відшкодування понесених судових витрат 464,47 грн. (чотириста шістдесят чотири гривні 47 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.

Судді: (підпис) Карнаух П.М.

(підпис) Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.