АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2814/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2143/14

Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І.

Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.

з участю: представника позивача ШтанькаВ.В.,

адвоката ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

09 липня 2013 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що утворилася станом на 10.06.2013 року в сумі 367142 грн. 41 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441грн.

09 липня 2013 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив в рахунок погашення заборгованості, що утворилася станом на 19.12.2012 року, в сумі 342314 грн. 71 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та солідарно стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3423 грн. 15 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2014 року справи об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено в повному обсязі, в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що судом не враховані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 05.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11328502000. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті на загальну суму 38900,00 дол. США, що є еквівалентом за курсом НБУ на дату укладення договору 188742,80 грн. 80 коп. з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 04 червня 2018 року (п.1.2.2.).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором від 05.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, та в цей же день 05.06.2008 року між Банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, у відповідності до п.2.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року видами забезпечення виконання Договору було обрано поруку ОСОБА_4 та заставу нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, яка підписана 30 січня 2009 року, змінено кінцевий термін повернення кредиту Позичальником, а саме з 04.06.2018 року на 10.06.2028 року. Дана Додаткова угода підписана представником Банку та ОСОБА_3, до відома ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не доведена.

30 січня 2009 року представником Банку та ОСОБА_3 підписана Додаткова угода № 3 до Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, якою змінено номер Договору про надання споживчого кредиту з № 11328502000 на №11328502001. З Додатковою угодою № 3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не ознайомлені.

25 березня 2009 року представником Банку та ОСОБА_3 підписана Додаткова угода № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11328502001 від 05.06.2008 року, якою змінено номер Договору про надання споживчого кредиту з № 11328502001 на №11328502002. З Додатковою угодою № 1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не ознайомлені.

Згідно абзацу 2 п.1.1 Договору про надання споживчого кредиту Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу, або декілька траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в Договорі (яка в абз. Першому визначена в розмірі 38900 доларів США) для чого надає до Банку письмову заяву, за формою згідно вимог банку, в якій зазначає бажану суму траншу, в межах загальної суми кредиту, та бажану дату його отримання.

Відповідно до п.1.5 Договору Банк надає Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 у Банку.

Згідно копій меморіальних ордерів ОСОБА_3 на рахунок №26208011193600 перераховано наступні кошти:

-меморіальний ордер № 0607524032 від 05.06.2008 року - 19235,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 93328 грн. 22 коп.;

-меморіальний ордер № 0607968659 від 24.06.2008 року - 18565,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 90034 грн. 68 коп.;

-меморіальний ордер № 0609017384 від 04.07.2008 року - 5500,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 26673 грн. 90 коп.;

-меморіальний ордер № 0610510084 від 06.08.2008 року - 12000,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 58134 грн. 00 коп.;

-меморіальний ордер № 0610824176 від 18.08.2008 року - 5500,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 26642 грн. 00 коп.;

-меморіальний ордер № 0610948406 від 26.08.2008 року - 25000,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 121087 грн. 50 коп.;

-меморіальний ордер № 0611013257 від 28.08.2008 року - 5000,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 24228 грн. 50 коп.;

-меморіальний ордер № 0612113581 від 10.09.2008 року - 1700,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 8247 грн. 38 коп.;

-меморіальний ордер № 0612345892 від 18.09.2008 року - 600,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 2910 грн. 66 коп.

Всього перераховано на поточний рахунок № НОМЕР_2, який відкритий на ім'я ОСОБА_3 - 93100 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 451286 грн. 80 коп.

Відповідно до меморіального ордеру № 0607600426 від 09.06.2008 року на поточний рахунок № НОМЕР_1, перераховано 2000 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 9702 грн. 00 коп.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі фактичні обставини справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Суд першої інстанції вірно дав оцінку встановленим фактичним обставинам, зокрема тому, що позивачем належним чином не обгрунтовано на якій підставі Банком було перераховано ОСОБА_3 на поточний рахунок № НОМЕР_2 кошти в сумі 93100 дол. США, тоді як в підписаному Договорі про надання споживчого кредиту сума кредиту вказана 38900 дол. США.

Також з незрозумілих підстав 2000 дол. США було перераховано на поточний рахунок № НОМЕР_1, що не відповідає умовам договору в частині конкретно визначеного поточного рахунку позичальника, на який слід здійснювати перерахування коштів.

Відповідно до принципу змагальності та диспозитивності суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, неможливо чітко встановити з чого складається сума заборгованості, коли здійснювалися проплати по кредиту та яким чином були розподілені кошти на погашення заборгованості певних складових (тіло, відсотки за користування, комісія, пеня, тощо).

Разом з цим, відповідно до наданого представником відповідача пояснення, що посилається на довідку-розрахунок заборгованості станом на 10.06.2013 року (а.с.5-14, том № 1), яка надана представником банку, підсумувавши суми фактичного погашення за наданим кредитом (5 графа) отримуємо суму 96765,15дол.США, здійснивши підрахунок сплачених процентів (9 графа) маємо суму 17374,53дол.США, отже сума тіла кредиту перевищує на 3665,15дол.США. суму наданих коштів (а.с.208 т.2), а отже, можна зробити висновок, що ОСОБА_3 сплачено суму коштів передбачених Договором.

Судом першої інстанції для усунення розбіжностей щодо наявності дійсного розміру заборгованості сторонам запропонував вирішення питання щодо призначення по справі судово-економічної експертизи, але сторони заперечували проти призначення експертизи.

Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлен ня спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, га рантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Ці способи спрямовані на упередження або зменшення обсягу негатив них наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов'язання. Їх відрізняють за ступенем впливу на боржника та засобами досягнення мети. Вони полягають у покладенні на боржника додаткових майнових обтяжень (неустойка, завда ток), у резервуванні майна, за рахунок якого можливо забезпечити майнові інте реси кредитора (застава), у залученні до виконання зобов'язання, поряд із борж ником, третіх осіб (порука, гарантія).

Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення.

Кредитний договір забезпечено договором поруки, укладеним з ОСОБА_4 та договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_3 і ОСОБА_5

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключено в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного Договору детально визначено порядок направлення вимоги Банком в разі визнання терміну повернення кредиту таким, що настав та вимоги від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення (п.6.1.2.), відповідно до якого вимога направляється поштою цінним листом з описом та повідомленням про вручення.

Матеріали справи не містять належних доказів щодо направлення Банком повідомлень поручителям про наявність заборгованості та повідомлень про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апелянта про те, що повідомлення направлялися не беруться до уваги, а наданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень не свідчить про отримання боржниками цих відправлень та не вказує на те, який саме зміст кореспонденції відправлявся боржникам.

Відповідно до п.2.1 Договору поруки від 05.06.2008 року передбачено, що кредитор не в праві без згоди поручителя змінювати умови Основного Договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Банком порушено дану умову Договору, так як без відома ОСОБА_4 підписано між Банком та ОСОБА_3 ряд додаткових угод, якими змінено номер Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, спочатку на №11328502001, а пізніше на № 11328502002, а також змінено термін виконання основного зобов'язання з 04.06.2018 року на 10.06.2028 року, що призводить до збільшення періоду виконання зобов'язання, за який нараховуються проценти за користування кредитом та кредитний договір переведено на ануїтетну форму. Окрім того, збільшено суму ліміту самого кредитного договору з 38900 дол. США до 93100 дол. США.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в результаті укладених чисельних додаткових угод та встановлених обставин по справі, відповідальність поручителя збільшилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України та враховуючи правову позицію Верхового Суду України, висловлену в постанові від 20.02.2013 року у справі № 6-172цс12, порука припиняється з припиненням зобов'язаного нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя, зокрема, в разі відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що додатковими угодами було змінено кінцевий строк виконання зобов'язання, строки погашення відсотків, номер договору, договір переведено на ануїтетну форму, видано банком позичальнику суму кредиту 93100 дол. США, яка значно перевищує встановлений в п. 1.1. Кредитного договору кредитний ліміт 38900 дол.США, а тому вважає, що тим самим було змінено істотні умови кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів.

Банк не заперечує той факт, що при укладенні ряду додаткових угод з позичальником, поручителі про це не повідомлялися.

Доводи апелянта про відсутність збільшення відповідальності поручителів не беруться до уваги, оскільки суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються встановленими по справі обставинами.

Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення Банком іпотекодавцям у відповідності до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» вимог про усунення порушень з виплати кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 07 червня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року.

Відповідно до частини 1 цього Закону визначено, що протягом його дії:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).

За обставинами справи вбачається, що боржнику ОСОБА_3 був даний кредит в іноземній валюті та на його забезпечення ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було передано в іпотеку житлову квартиру площею 48,8 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 та використовується ними як місце постійного проживання.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до обставин справи, після об'єднання в одне провадження позовних вимог Банку до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, Банком позовні вимоги не уточнювалися та не змінювалися, що призвело до пред'явлення вимог, які фактично носять характер подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, а оцінка наданих сторонами доказів проведена з дотриманням ст. 212 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду ґрунтуються на законі, зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.

Судді: (підпис) Карнаух П.М.

(підпис) Кривчун Т.О.

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.