Справа № 751/9719/13-к Головуючий у І інстанції Ченцова С. М.

Провадження № 11-кп/795/281/2014

Категорія - ч.2 ст. 121 КК України Доповідач Демченко О. В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіДемченка О. В.

суддів: Рудомьотової С.Г., Заболотного В.М.

при секретарі Гой Н.Г.,

з участю прокурора Гапеєвої Н.П.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в залі суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2014 року,-

в с т а н о в и в :

Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2014 року ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, мешканець АДРЕСА_1 ,

виправданий за ч. 2 ст. 121 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 була пред'явлена підозра в тому, що 28 січня 2013 року о 21 годині він, перебуваючи на вул. Трудовій в м. Чернігові навпроти будинку №54, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, наніс останньому три удари рукою, стиснутою в кулак в область голови, а саме: один удар в скроневу ділянку голови з правого боку, а два послідуючих - в область щелепи, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася синцями на обличчі, крововиливами в м'які тканини голови з внутрішньої поверхні головного мозку в правій скроневій долі, субдуральною гематомою справа, крововиливом під тверду мозкову оболонку, крововиливом під м'які мозкові оболонки справа, які згідно висновку судово-медичної експертиз № 295 від 29 квітня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 8 год. 30 хвилин була констатована смерть ОСОБА_7 в приміщенні Чернігівської обласної лікарні. Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 295 від 29 квітня 2013 року, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок ускладнення вищевказаних тілесних ушкоджень крововиливом в стовбур головного мозку та набряком головного мозку.

Визнаючи ОСОБА_6 невинуватим в інкримінованому йому злочині, суд у вироку вказав, що частина доказів, представлених суду стороною обвинувачення не підтверджує винуватості ОСОБА_6, а інші докази обвинувачення зібрані з порушенням кримінально-процесуального законодавства.

На даний вирок прокурором, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування вироку та постановлення вироку апеляційним судом, з призначенням ОСОБА_6 покарання в 7 років позбавлення волі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд, на думку прокурора, неправильно оцінив надані йому докази. Зокрема, неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_8, помилково визнав недопустимими докази - протоколи проведення слідчих експериментів та показання самого обвинуваченого.

Потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_9 подана апеляційна скарга, в якій вони поставили питання про скасування вироку суду першої інстанції та повернення справи на новий судовий розгляд. Скарга мотивована неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. На думку авторів скарги, органи досудового розслідування і суд безпідставно оголосили підозру лише одному ОСОБА_6, не взявши до уваги, що наявні в справі докази свідчать про те, що потерпілого били також свідки по даній справі ОСОБА_10 та ОСОБА_12. Крім того, суд першої інстанції не задовольнив численних клопотань потерпілої сторони, яка вважає, що до кримінальної відповідальності повинен бути притягнутий не один ОСОБА_6, а також інші особи - ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які, на думку потерпілих, винні в скоєнні злочину.

У зв'язку з цим, апеляційним судом в судовому засіданні були перевірені докази, надані сторонами кримінального провадження. Дослідивши їх, колегія суддів апеляційного суду ,-

в с т а н о в и л а :

28 січня 2013 року о 21 годині ОСОБА_6, перебуваючи на вул. Трудовій в м. Чернігові навпроти будинку №54, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, наніс останньому три удари рукою, стиснутою в кулак в область голови, а саме: один удар в скроневу ділянку голови з правого доку, а два послідуючих - в область щелепи, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася синцями на обличчі, крововиливами в м'які тканини голови з внутрішньої поверхні головного мозку в правій скроневій долі, субдуральною гематомою справа, крововиливом під тверду мозкову оболонку, крововиливом під м'які мозкові оболонки справа, які згідно висновку судово-медичної експертиз № 295 від 29 квітня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 8 год. 30 хвилин була констатована смерть ОСОБА_7 в приміщенні Чернігівської обласної лікарні. Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 295 від 29 квітня 2013 року, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок ускладнення вищевказаних тілесних ушкоджень крововиливом в стовбур головного мозку та набряком головного мозку.

В засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 не визнав себе винним в пред'явленій йому підозрі. Суду пояснив, що 28 січня 2013 року зустрівся з ОСОБА_7, на прохання свого батька ОСОБА_11, який поскаржився йому на неправомірні дії ОСОБА_7. В ході зустрічі відбувся словесний конфлікт, в якому брали участь його знайомі ОСОБА_10 та ОСОБА_12, а також ОСОБА_8 під час конфлікту його учасники хапали один одного за одяг та падали, проте ніхто, в тому числі і сам підозрюваний ОСОБА_7 ударів в область голови не наносили. Пояснити, звідки у ОСОБА_7 з'явились тілесні ушкодження, підозрюваний не зміг. В ході конфлікту він сам був побитий ОСОБА_7 та іншими особами, отримав тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 28 січня 2013 року ввечері на прохання ОСОБА_6 по телефону прибув разом з ОСОБА_12 до будинку № 54 по вул. Трудовій в м. Чернігові, де відбувся конфлікт між ним, ОСОБА_7 та іншими особами. В ході конфлікту він загиблому ОСОБА_7 ніяких тілесних ушкоджень не заподіював, як не робив цього і обвинувачений.

Аналогічні показання в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_12

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали в засіданні суду, що разом з ОСОБА_10 були присутніми на місці конфлікту по вул. Трудовій-54 в м. Чернігові ввечері 28 січня 2013 року і стверджували, що під час конфлікту обвинувачений не наносив ударів потерпілому.

Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що будучи дільничним інспектором міліції від чергового по міському відділу міліції отримав розпорядження прибути на вул. Трудову в м. Чернігові, де відбувся конфлікт між громадянами. В ході вияснення обставин, спілкувався з обвинуваченим, який в усній формі визнав, що в ході конфлікту між ним і ОСОБА_7 наніс йому кілька ударів кулаками.

Свідок ОСОБА_11 показав, що 28 січня 2013 року в вечірній час у нього відбувся конфлікт зі свідком по даній справі ОСОБА_8. На це він поскаржився сину - обвинуваченому по даній справі, який негайно під'їхав, пішов до будинку № 54 по вул. Трудовій в м. Чернігові розбиратись з його кривдниками. Свідок пояснив, що бачив, як його сина ОСОБА_6 били ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Після цього ОСОБА_16 викликав своїх друзів, які приїхали на це ж місце і конфлікт між ними та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 продовжився. Чи наносив хтось комусь удари не бачив, оскільки на вулиці було темно.

З висновку судово-медичної експертизи № 105 від 5 березня 2013 р. вбачається, що при розтині трупа ОСОБА_7 встановлено наявність тілесних ушкоджень, описаних вище. Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок цих тілесних ушкоджень, які ускладнились крововиливом в стовбур головного мозку (т.2 а.с. 41-43).

З висновку судово-медичної експертизи № 295 від 29 квітня 2013 р. видно, що експертом підтверджені свої попередні висновки, крім того, експертом зроблено висновки про походження тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 від ударів кулаком, під час яких потерпілий був повернутий обличчям до нападника. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 міг виконувати активні дії та пересуватися. (т.2 а.с. 47-62).

Під час досудового розслідування 25 травня 2013 року зі свідком ОСОБА_8 було проведено слідчий експеримент, в ході якого він вказав, що 28 січня 2013 року на вул. Трудовій в м. Чернігові ОСОБА_6 наніс кілька ударів кулаком в область голови ОСОБА_7 (т.2 а.с. 76-82).

При проведенні слідчого експерименту 12 червня 2013 р. зі свідком ОСОБА_18 остання показала, що 28 січня 2013 року саме обвинувачений наніс ОСОБА_7 кілька ударів кулаком в область голови. (т.2 а.с. 95-97).

Даючи оцінку доказам кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що вони підтверджують винність ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині. Протокол слідчого експерименту з участю ОСОБА_8 не містить таких суперечностей з текстом його попереднього допиту в якості свідка (т.2 а.с. 74-75), які б давали суду підстави вважати цей процесуальний документ підробленим, тобто недопустимим доказом.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_12 не бачили усіх подробиць бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 А свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взагалі показали суду, що спостерігали за конфліктом з салону автомобіля. Тому їхні показання колегія суддів не вважає доказами захисту.

Апеляційний суд ставиться критично до показань свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні, оскільки вона є матір'ю обвинуваченого і зацікавлена в справі. Її поведінка в судовому засіданні свідчить про це, оскільки як в суді першої так і апеляційної інстанції ОСОБА_18, стверджуючи, що не бачила деяких моментів конфлікту, давала їм оцінку як таким, що виправдовують ОСОБА_6 Колегія суддів вважає, що вона змінила свої показання з метою покращення становища обвинуваченого.

Аналогічним чином апеляційний суд ставиться критично і до показань свідка ОСОБА_11, який є батьком обвинуваченого і також зацікавлений в справі.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що усі свідки між собою давно знайомі, проживають в одному районі міста, сам обвинувачений теж може спілкуватися з ними, тому зміна показань на його користь в судовому засіданні пояснюються колегією суддів цими обставинами.

Колегією суддів досліджені протоколи слідчих дій - слідчих експериментів з участі свідків ОСОБА_8 від 25 травня 2013 р. (т.2 а.с. 76-81) та з участю свідка ОСОБА_18 від 12 червня 2013 р. (т.2 а.с.95-97). В обох випадках свідки, які брали участь в цих слідчих діях, упевнено показали, що саме обвинувачений ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_7 в праву частину голови. Колегія суддів вважає ці протоколи належними процесуальними джерелами, які містять фактичні дані про скоєнні злочину саме ОСОБА_6 Висновок місцевого суду про визнання цих доказів неналежними є помилковим. Вказані слідчі дії проводились публічно - з участю слідчого, свідків, понятих, статистів, що робить неможливим примушування свідків до дачі неправдивих показань. Мотивація місцевого суду щодо визнання вказаних протоколів неналежними доказами колегією суддів апеляційного суду визнається неправильною й такою, що не відповідає діючому законодавству. Самі свідки ОСОБА_8, ОСОБА_18 при допиті в апеляційному суді підтвердили, що були учасниками слідчих дій, які з ними проводилися, підписували протоколи слідчих дій, що свідчить про правильність складання протоколів. З їхніх пояснень в суді не вбачається, що слідчий порушив вимоги КПК при проведенні слідчих дій і складання протоколів.

Даючи оцінку позиції ОСОБА_6, колегія суддів констатує, що під час досудового розслідування вона поступово змінювалася - від визнання своєї повної причетності до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7, до повного заперечення цьому. Така його позиція колегією суддів визнається спрямованою на звільнення від відповідальності за скоєний злочин.

Колегія суддів наголошує, що з числа усіх осіб, які знаходились в місці конфлікту 28 січня 2013 року, тільки у ОСОБА_6 були мотиви для фізичної розправи з потерпілим і дані ним показання про початок конфлікту свідчать про це.

Показання ОСОБА_15, співробітника міліції, який є незацікавленим у справі свідком, колегія суддів оцінює у відповідності до ст. 97 КПК України як показання з чужих слів. Ці його показання разом з іншими доказами підтверджують заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень саме ОСОБА_6

На підтримання своєї позиції стороною захисту було надано в апеляційному суді копії протоколів допиту свідків ОСОБА_10, ОСОБА_18. ОСОБА_8, ОСОБА_21 Долучивши ці документи до матеріалів справи, колегія суддів вважає, що їх не можна вважати достовірними доказами, оскільки вони не являються оригіналами протоколів слідчих дій, дійсне походження їх суду невідоме, в силу ч. 4 ст. 95 КК України суд не вправі посилатись на них. Крім того, зазначені в цих документах особи неодноразово були допитані в судових засіданнях і учасники процесу поставили їм усі питання, які вважали за необхідне.

Потерпілим були надані до апеляційного суду документи - копії процесуальних документів з кримінального провадження, порушеного за заявою ОСОБА_11 про заподіяння йому тілесних ушкоджень. З протоколу заяви про кримінальне правопорушення вбачається, що ОСОБА_11 не зміг вказати на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження, що свідчить про упередженість його показань в суді, а з рапорту допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_22 видно, що ОСОБА_6 прямо причетний до побиття ОСОБА_7

Допитаний в суді першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_25 дав свідчення щодо проведених ним судово-медичних досліджень, з яких не можна зробити однозначного висновку про неможливість заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за обставин, встановлених апеляційним судом. Колегія суддів не вважає , що загиблий ОСОБА_7 мав фізичну перевагу перед обвинуваченим, оскільки в момент заподіяння йому тілесних ушкоджень він перебував в стані алкогольного сп'яніння, а крім того, він значно старший ОСОБА_6 за віком.

Про участь ОСОБА_6 в побитті ОСОБА_7 та бійці після цього свідчить висновок судово-медичної експертизи № 105 від 31 січня 2013 р., згідно якої ОСОБА_6 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що могли утворитись 28 січня 2013 р. В числі цих ушкоджень експертом зафіксовано синець на тильній поверхні лівої кисті, що співпадає з даними слідчих експериментів, де встановлено нанесення ОСОБА_6 ударів саме лівою рукою (т.2 а.с. 45).

Дії ОСОБА_6, що виразились в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, внаслідок яких настала його смерть, правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 2 ст.121 КК України.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає повному задоволенню, зі скасуванням вироку місцевого суду і постановленням нового вироку. Водночас колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про посилання як на достовірний доказ - протокол слідчого експерименту з участю ОСОБА_6 від 17 травня 2013 р. (т.2 а.с.67-73). Хоча при проведенні цієї слідчої дії ОСОБА_6 детально показував, як наносив удари ОСОБА_7 і не заперечував цього, проте в той момент він перебував у статусі свідка і в силу вимог п.6 ч.2 ст. 87 КПК України такий доказ суд зобов'язаний визнати недопустимим.

Апеляційна скарга потерпілих про скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд не підлягає задоволенню. Підстави для скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції передбачені ст. 415 КПК України. Таких підстав в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не встановлено, в апеляційній скарзі їх також не наведено.

А у відповідності до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, в межах висунутого обвинувачення. Тому будь-яка процесуальна можливість для притягнення як підозрюваних до даної справи інших осіб в даному судовому процесі повністю відсутня.

Суд апеляційної інстанції обмежений тільки тими доказами, які надані йому сторонами кримінального провадження і які суд визнає допустимими. Посилання потерпілих на розбіжності в показаннях свідків як на підставу для скасування вироку не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, даними слідчому або прокурору чи посилатися на них.

Обговорюючи питання про призначення покарання, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ст. 3 Конституції України, життя і здоров'я, честь і гідність людини визнаються найвищою соціальною цінністю. Суд бере до уваги, що по справі не встановлено обставин, які б обтяжували та пом'якшували покарання і зважає на позитивні характеристики обвинуваченого, відсутність у нього попередніх судимостей. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене законом заданий злочин.

Прокурором заявлено позов до обвинуваченого на суму 296 грн. 56 коп. витрачених органом охорони здоров'я на лікування ОСОБА_7 Цей позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з огляду на їхню позицію в апеляційній скарзі позови не підтримано. Тому позови потерпілих слід залишити без розгляду, що не позбавляє їх права звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 407-409 КПК України, колегія суддів,-

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити. Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від від 11 березня 2014 року відносно ОСОБА_6 скасувати.

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання - 7 (сім) років позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6

Цивільний позов прокурора задовольнити і стягнути з ОСОБА_6 на користь місцевого бюджету м. Чернігова 296 грн. 56 коп. Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Речові докази - диски з записами телефонних розмов та відеозаписами слідчих дій - зберігати при справі.

Вирок апеляційного суду набуває чинності негайно з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим під вартою - в той же строк з моменту отримання його копії.

СУДДІ:

С.Г. Рудомьотова О.В. Демченко В.М. Заболотний