ЄУН 267/2261/13-ц
Справа № 2/267/45/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2014 року м.Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавської Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Макіївки справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіївугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
До Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом, позовні вимоги якого під час розгляду справи уточив, в якому просив стягнути з ДП «Макіївугілля» в якості відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з серпня 1986 року по січень 2002 рік він працював на підприємствах вугільної промисловості та його стаж роботи по професії прохідник склав 19 років 1 місяць з яких час роботи на ДП «Макіїугілля» склав 17 років та 3 місяця.
Під час виконання своїх професійних обов'язків він отримав професійне захворювання, а саме коніотуберкульоз: силікатом, хронічний туберкульоз верхньої долі правої легені, легенева недостатність другого ступеню. За результатами огляду у МСЕК у 2009 році йому вперше було встановлено 80% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. Вказаний відсоток втрати працездатності та інвалідність були підтверджені й при повторному огляді у МСЕК. Отримавши професійне захворювання йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що він вимушений переносити та терпіти наслідки отриманого захворювання, які виражаються у сильних больових відчуттях, стан його здоров'я відновити не можливо, через захворювання він вимушений періодично проходити курси лікування. На відшкодування завданої моральної шкоди просить стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 20 000 гривень.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 позов підтримала просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. У наступні судові засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
За таких обставин, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача ДП «Макіївугілля» - Коротич Є.В. позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_1 працював на різних підприємствах вугільної промисловості в тому числі й на тих, які не входять до складу ДП «Макіївугілля». Час роботи позивача у ДП «Макіївугілля» порівняно з загальним стажем роботи у вугільній промисловості є порівняно незначним і складає 6 років (з 1994 по 2000 рік). Останнє місце роботи ОСОБА_1 була шахта Зуєвська ВО «Жовтеньвугілля», та саме це підприємство повинно нести відповідальність за спричинення моральної шкоди у звязку з професійним захворюванням.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період з червня 1983 року по червень 2003 рік працював на різних підприємствах вугільної промисловості, а саме: з 03.06.1983 року по лютий 1985 року працював у шахтоуправлінні №1 тресту «Макіївшахтобуд» на посадах горноробочого поверхні, а також учнем прохідника з повним робочим днем у шахті; з 18.02.1985 року по 24.07.1986 рік - у шахтоуправлінні ВО «Совєтськвугілля» прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті; з 04.08.1986 року по 03.07.1988 рік - учнем прохідника 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті на шахті ім. Поченкова ВО «Макіївугілля»; з 18.07.1988 року по 29.03.1994 рік прохідником 5 розряду на шахті ВО «Советськвугілля»; з 06.06.1994 року по 31.03.2000 рік - прохідником 5 розряду підземним у шахті ім. В.І. Леніна ВО ВО «Макіїввугілля»; з 10.04.2000 року по 24.01.2002 рік - прохідником у ДВАТ шахта Калинінська ДХК «Макіївугілля»; з 01.02.2002 по 05.06.2003 рік - ДВАТ «шахта Зуєвська ДКХ «Жовтеньвугілля» звідки був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.01.2009 року затвердженого головним санітарним лікарем м. Харцизька, складеного за формою П-4, причиною професійного захворювання ОСОБА_1 (коніотуберкулоз: силікатом, вузелкова форма, хронічний туберкульоз верхньої долі правої легені, легенева недостатність), яка була встановлена 19.11.2008 року у обласній клінічній лікарні професійних захворювань, стала тривала робота в умовах впливу на організм шкідливих виробничих факторів: вугільного пилу, який перевищує ПДМ у 10-15 разів, несприятливий мікроклімат.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК №003938 від 03.02.2009 року за результатами огляду ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням йому вперше було встановлено 80 % втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності.
За результатами повторного огляду у МСЕК 26.03.2013 року йому було підтверджено 80% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, та 2 група інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК №041042 (а.с.2).
Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п. 1-14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Як встановлено з матеріалів справи у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування спричиненої йому моральної шкоду у зв'язку з отриманим професійним захворюванням з 03.02.2009 року - часу встановлення МСЕК втрати професійної працездатності вперше.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
В судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив 80 % професійної працездатності безстроково, та визнаний інвалідом другої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з отриманим захворюванням йому протипоказана тяжка фізична праця.
Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров'я позивача, те, що професійна працездатність в зв'язку з професійним захворюванням втрачена на 80 відсотків, час протягом якого позивач працював у ДП «Макіївугілля» на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання (з загальних 19 років 6 місяців - 9 років 5 місяців). З огляду на викладене, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 12 000 (дванадцять тисяч гривень).
Доводи представника відповідача ДП «Макіївугілля» про те, що останнє місце роботи позивача є шахта Зуєвська ВО «Жовтеньвугілля» у саме вона повинна нести відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачу внаслідок отриманого ним професійного захворювання суд не приймає до уваги оскільки самі по собі цей факт не свідчить необґрунтованість позовних вимог, до того ж згідно представлених матеріалів шахта Зуєвська ВО «Жовтеньвугілля» на даний час ліквідовано, що підтверджено витягом з ЄДРПОУ наданим Головним управління статистики у Донецькій області та представленим актом комісії з розгляду підсумків фактичного виконання робіт і заходів, передбачених проектом ліквідації ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» від 23.04.2013 року.
При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, від його сплати він звільнений на підставі п. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір».
Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п/п 2 п. 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року, в якому позивач звернувся до суду, складала 1417 грн.
Тобто, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 141,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 237-1, 153 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст.23, 1167,1168 ЦК України, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.
В решті позов залишити без задоволення.
Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок на користь держави.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: