ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2014 р.Справа № 924/942/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

про стягнення 50 681 044, 38 грн. боргу

за участю представників сторін:

від позивача - Безпалюк О.Л. за довіреністю

від відповідача - Стороженко Ю.В. за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася через неналежне виконання договору № 13/3021 - ТЕ - 34 від 28 грудня 2012 року в розмірі 50 681 044, 38 грн., з яких: 45 314 826, 26 грн. основний борг, 3 728 129, 04 грн. пеня, 1 030 151 грн. 3 % річних та 607 938, 08 грн. інфляційних. Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору щодо строків проведення розрахунків. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування. Стягнення річних та інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Також він подав додаткові докази часткової оплати боргу, а саме довідку про сальдо з 1 січня 2013 року по 30 червня 2014 року та довідку про операції з фінансами.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві визнають суму основної заборгованості та суму інфляційних у заявленому розмірі. Проти стягнення пені відповідач заперечує, оскільки вважає, що виникнення заборгованості сталося не з його вини, а відсутність останньої виключає можливість стягнення пені. При цьому, відповідач посилається на ст. 614 ЦК України. На підтвердження відсутності вини відповідач вказує таке.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, складених самим же позивачем, відповідач постійно здійснював оплату отриманого газу, тобто добросовісно вживав всіх можливих заходів для виконання свого зобов'язання за договором.

12. 02. 2014 р. між сторонами, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації було підписано договір про організацію взаєморозрахунків, за умовами якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 2 420 688,52 грн. на оплату отриманого газу (копія договору додається). Грошові кошти були перераховані позивачу 31.03.2014 р. (копія платіжного доручення додається). Зазначене також свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання по оплаті отриманого газу.

Однак, не зважаючи на всі спроби підприємства, у нього все одно утворилась

заборгованість. Дана заборгованість викликана в силу об'єктивних причин, на які відповідач не має можливості вплинути. Це пов'язано з специфікою законодавчого регулювання сфери комунальних послуг в цілому та сфери теплопостачання зокрема (затверджені для споживачів тарифи на теплову енергію значно менші, ніж затрати на її виробництво; постійна заборгованість держави перед теплопостачальними підприємствами з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та її фактичною вартістю).

Так, відповідно до ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", ЗУ „Про теплопостачання" (в редакціях станом на час спірних правовідносин) тарифи на теплопостачання затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до цих норм постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14. 12. 2010 р. N 1745 „Про затвердження тарифів на теплову енергію МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" та рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 83 від 27. 01. 2011 р. „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та підігріву води для населення та інших споживачів" відповідачу було встановлено тариф на теплову енергію. При цьому даний тариф був нижчим від економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії.

Відповідно до ст. 31 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 ЗУ „Про теплопостачання" (в редакціях станом на час спірних правовідносин) у разі встановлення тарифу на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який його затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного бюджету виробнику різницю між встановленим розміром тарифу та економічно обґрунтованими витратами на виробництво житлово-комунальної послуг.

Однак, дані норми належним чином не виконуються, внаслідок чого перед МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" постійно існує значна заборгованість із відшкодування різниці в тарифах на послуги з теплопостачання. Так, з доданої копії розрахунку вбачається, що станом на 01. 06. 2014 р. перед підприємством відповідача існує заборгованість ще за 2012 р. Всього за 2012 р. - перших шість місяців 2014 р. заборгованість з відшкодування різниці в тарифах склала 66 743 621,44 грн..

Таким чином, в зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" збитків підприємство відповідача в свою чергу також не має можливості розраховуватись належним чином із своїми контрагентами.

Вищенаведене доводить, що відповідач вжив всіх можливих від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання по оплаті отриманого від позивача за умовами договору природного газу. В діях відповідача відсутня вина як необхідна умова для покладення на нього відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України, що додаються.

Ознайомившись із розрахунками 3 % річних, здійсненими позивачем, відповідачем виявлено, що дані розрахунки проведені невірно. При обрахуваннях не взяті до уваги роз'яснення, викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17. 12. 2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Зокрема, позивач нараховував 3 % річних, включаючи до кількості днів прострочення дні, в яких відповідачем проводилась оплата або часткова оплата. Також до кількості днів прострочення включались останні дні виконання зобов'язання. Власне, така ж методика застосована позивачем при розрахунках пені.

З доданих матеріалів вбачається.

28 грудня 2012 року між сторонами укладено договір № 13/3021 - ТЕ - 34, за яким продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 70 669 тис. куб. м., у тому числі по місяцях згідно графіку (зазначеного у цьому пункті). (п. 2.1.). Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом прийому - передачі газу (п. 3.3.).

За розділом 5 договору ціна на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ); ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20% всього з ПДВ 1 309, 20 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки (п. 6.1.).

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2.).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Факт поставки позивачем газу у період з січня по грудень 2013 року на суму 83 814 292, 73 грн. та прийняття його відповідачем підтверджується підписаними обома сторонами (та скріпленими їх печатками та засвідченими ПАТ „Хмельницькгаз") актами прийому - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2013 року на суму 11 569, 41 грн., від 31 січня 2013 року на суму 4 381, 89 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 15 051 830, 50 грн., від 28 лютого 2013 року на суму 9 599, 05 грн., від 28 лютого 2013 року на суму 3 379, 04 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 11 373 372, 57 грн., від 31 березня 2013 року на суму 7 201, 92 грн., від 31 березня 2013 року на суму 4 020, 55 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 13 599, 076, 73 грн., від 30 квітня 2013 року на суму 4 808, 68 грн., від 30 квітня 2013 року на суму 850, 98 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 5 689 026, 48 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 2 937, 85 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 1 944 853, 26 грн., від 26 вересня 2013 року на суму 2 041 709, 18 грн., від 31 серпня 2013 року на суму 1 903 750, 92 грн., від 30 вересня 2013 року на суму 2 597 660, 96 грн., від 31 жовтня 2013 року на суму 836, 58 грн., від 31 жовтня 2013 року на суму 6 697 643, 33 грн., від 31 жовтня 2013 року на суму 1 421, 78 грн., від 30 листопада 2013 року на суму 2 480, 93 грн., від 30 листопада 2013 року на суму 1 523, 92 грн., від 30 листопада 2013 року на суму 9 366 359, 81 грн., від 31 грудня 2013 року на суму 5 012 134, 73 грн., від 31 грудня 2013 року на суму 2 817, 40 грн., від 31 грудня 2013 року на суму 5 747, 39 грн., від 24 січня 2014 року на суму 8 473 296, 89 грн.

В даних актах вказано, що останні складено на основі договору № 13/3021 - ТЕ - 34 від 28 грудня 2012 року, згідно яких позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в зазначених у актах об'ємах.

Згідно доданих до справи довідок про сальдо та про здійснені операції (надані в останньому судовому засіданні), відповідач з січня 2013 року по червень 2014 року здійснив оплату наданого газу на суму 38 499 466, 47 грн.

На підтвердження заперечень проти позову, відповідач подав:

- копію договору від 12 лютого 2014 року, укладеного між ГУ ДКС України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької Облдержадміністрації, відповідачем та НАК „Нафтогаз України" про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 п. 2 ст. 16 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2014 рік", за яким відповідач зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача 2 420 866, 52 грн. для погашення заборгованості за газ за договором від 28 грудня 2012 року;

- копію платіжного доручення від 31 березня 2014 року про перерахування відповідачем на рахунок позивача 2 420 688, 52 грн.;

- розрахунок обсягу заборгованості в різниці в тарифах на послуги теплопостачання надану населенню відповідачем;

- баланс відповідача на 31 березня 2014 року

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі - продажу природного газу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу природний газ, у період з січня по грудень 2013 року на загальну суму 83 814 292, 73 грн., що підтверджується актами прийому - передачі газу за вищевказаний період.

За ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов'язок оплати за поставлений газ, відповідно до договору, виникає у відповідача до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Тобто, враховуючи, що поставка газу здійснювалась, кожного місяця з січня по грудень 2013 року обов'язок оплати (граничний строк) виникає: 13 лютого 2013 року за поставку в січні, 13 березня 2013 року за поставку в лютому, 13 квітня 2013 року за поставку в березні, 13 травня 2013 року за поставку в квітні, 13 вересня 2013 року за поставку в серпні, 13 жовтня за поставку в вересні, 13 листопада 2013 року за поставку в жовтні, 13 грудня 2013 року за поставку в листопаді, 13 січня 2014 року за поставку в грудні 2013 року. Розмір оплати у вказані терміни має відповідати обсягам поставленого газу в місяць за актами. Станом на 14 січня 2013 року оплата мала бути здійснена на всю суму поставленого газу (в разі відсутності помісячних оплат в повному обсязі). В разі відсутності повних місячних оплат у вищевказані дати граничної оплати, 14 числа відповідного місяця починається прострочення платежу. Як вбачається з матеріалів справи (розрахунки та довідки про сальдо та фінансові операції) оплата за заявлений період проведена частково на суму 38 499 466, 47 грн. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Визначивши датою виникнення прострочки платежів кожне 14 число місяця, наступного за місяцем поставки, суд врахував аналогічну позицію, викладену у п. 1.9. постанови Пленуму ВГС України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де наведено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному випадку - 31 липня 2014 року).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази повної оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (83 814 292, 73 грн. вартість поставленого газу за весь період мінус 38 499 466, 47 грн. часткової оплати) 45 314 826, 26 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних та інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявлених розмірах, які підтверджуються розрахунками. При цьому, заперечення відповідача щодо порушення позивачем, при здійснення розрахунку річних, положень постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17 грудня 2013 року до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку річних дати часткової оплати боргу не враховувалась у відповідний період нарахування. Тобто поданий позивачем розрахунок є вірним як методологічно так і арифметично.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірним способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 7.2., що передбачає застосування пені є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останньої. Розмір пені підтверджується розрахунком (який є вірним по строкам та арифметичним розрахункам), який здійснено помісячно та з урахуванням місячного розміру поставки. При цьому, доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені з огляду на відсутність вини відповідача щодо виникнення заборгованості до уваги не приймаються, оскільки законодавче визначені підстави застосування пені є безумовними та застосовуються по факту виникнення прострочення та не ставляться в залежність від причин настання прострочення. Так, згідно роз'яснень ВГС України, наданих у п. 1.3. постанови Пленуму від 17 грудня 2013 року № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При вирішенні спору в частині стягнення пені судом також враховується, що її розмір по відношенню до суми боргу не може бути оцінений як неспіврозмірно великий, а тому за відсутності клопотання зі сторони відповідача про зменшення пені у суду немає правових підстав для вирішення питання щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи вищевказане, позов є обґрунтованим, підтвердженим поданими доказами, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код 03356571) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмелдьницького, 6, код 20077720) 45 314 826, 26 грн. основного боргу, 3 728 129, 04 грн. пені, 1 030 151 грн. 3% річних, 607 938, 08 грн. інфляційних нарахувань та 73 080 грн. судових витрат.

Повний текст складено 28 липня 2014 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу