ЄУН 267/367/13-ц
Справа № 2/267/27/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2014 року м.Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Макіївки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди ,-
в с т а н о в и в:
До Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою в якій зазначила, що 06 грудня 2006 року вона перебувала у АДРЕСА_1 де до неї підійшов ОСОБА_2 та став висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою, після чого став глумитися над нею, облив її пивом з пластикової пляшки після чого завдав не менше 4-5 ударів цією пляшкою їй по голові, а потім вдарив кулаком у обличчя. Вона стала намагатися забігти у під'їзд, проте ОСОБА_2 наздогнав її та штовхнув у спину, внаслідок чого вона впала. Коли вона піднялася, то він схопив її за шию та став бити головою у двері. Вона вирвалася від ОСОБА_2 та забігла у під'їзд, де закрила двері та намагалася не впустити його, проте він відкрив двері під'їзду та вдарив її 3-4 рази по голові скляною пляшкою, а потім штовхнув у груди, від чого вона впала на підлогу. Після цього відповідач затягнув її під сходи де став завдавати чисельні удари по обличчю, голові й припинив свої дії лише коли його зупинили сусіди. Внаслідок дій ОСОБА_2 їй були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забий головного мозку, субарахноїдальний крововилив, забої м'яких тканей голови, обличчя, перелом кісток носа, травматичний періодонтит, підвивих 1,2 ст. Періодично в період з 22.02.2007 року по 2010 роки вона перебувала на стаціонарному лікуванні у міській лікарні №4 м. Макіївки, та у 2007 році - у стоматологічній поліклініці №5 м. Макіївки де їй надавалася медична допомога у зв'язку з отриманими травмами та подоланням їх наслідків. Внаслідок отриманих травм вона була визнана інвалідом 3 групи. Зазначила, що під час її побиття ОСОБА_2 зірвав з неї золотий ланцюжок з хрестиком та сережки вартістю 10 000 гривень (ланцюжок та хрестик) і 4 000 гривень - сережки. Також внаслідок отриманих травм вона проходила лікування та понесла у зв'язку з цим витрати у сумі 1 842,40 гривень. Крім того, зазначила, що своїми неправомірними діями ОСОБА_2 їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що вона тривалий час перебувала на лікуванні, останній їй постійно погрожував та вона боялася здійснення цих погроз й вимушена була змінити своє місце проживання, вона переносить постійний страх побоюючись повторного нападу. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює у 100 000 гривень. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь в якості відшкодування матеріальної шкоди - 15 842,20 гривень та 100 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що у грудні 2006 року біля її будинку, який розташований по вул. Чапаєва у м. Макіївка через неприязнь напав ОСОБА_2, який ображав та принижував її,облив пивом та завдав чисельних уларів по голові та обличчю кулаком, пластиковою пляшкою та скляною пляшкою й припинив свої дії лише після того, як у конфлікт втрутилися сусіди. Внаслідок таких неправомірних дій вона тривали час в період з 2007 по 2010 рік перебувала на стаціонарному лікуванні у зв'язку з лікуванням отриманих травм та подоланням їх наслідків. Вказані наслідки вона відчуває й досі та на даний час визнана інвалідом 3 групи. У зв'язку з лікуванням вона понесла витрати які склали 1 842,40 гривень. Крім того, під час її побиття в неї пропав золотий ланцюжок з хрестиком та одна сережка та їх сукупну вартість вона оцінює у 14 000 гривень. За вказаним фактом її побиття Гірницьким РВ була порушена кримінальна справа за наслідками розслідування якої ОСОБА_2 було висунуто обвинувачення і справа направлена до суду. Постановою Гірницького районного суду було винесено постанову про закриття стосовно ОСОБА_2 провадження у справі внаслідок амністії, проте вказану постанову у 2008 році за наслідками апеляційного перегляду було скасовано, а справу направлено до райвідділу міліції для проведення додаткового розслідування. З того часу вказана справа перебуває на додатковому розслідуванні. Також пояснила, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, які виразилися у вчиненні стосовно неї злочинну, її побиття та спричинення тілесних ушкоджень, їй була завдана моральна шкода яку вона оцінює у 100 000 гривень. Просила суд задовольнити її позов у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 підтримав, просив його задовольнити. Надав пояснення аналогічні поясненням позивача. Також зазначив, що факт вчинення ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 злочинну (її побиття та спричинення тілесних ушкоджень) був встановлений під час досудового розслідування справи за наслідками його й був складений обвинувальний висновок у 2007 році. Крім того, у судовому засіданні під час розгляду даної кримінальної справи ОСОБА_2 погодився на застосування стосовно нього положень ЗУ «Про амністію» внаслідок чого і був звільнений від кримінальної відповідальності. Застосування амністії стосовно ОСОБА_2 підтверджує його вину у вчиненні цих дій, а факт скасування відповідної постанови та направлення справи на додаткове розслідування, не спростовує висновків про його вину, оскільки апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції про закриття справи послався лише на те, що у справі належним чином не встановлена тяжкість спричинених потерпілій (ОСОБА_1.) тілесних ушкоджень.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності у присутності його представника - ОСОБА_5 Надав письмові пояснення з приводу поданого позову, в якому зазначив, що 06 грудня 2006 року біля під'їзду його будинку на нього напали собаки, які належали ОСОБА_1 та покусали його, а він став відбиватися від них. ОСОБА_1 стала захищати собак та накинулася на нього й вкусила за палець. Від болю та афекту від укусу він дійсно завдав удар напівпорожньою пластиковою пляшкою один удар по голові ОСОБА_1 Проте остання продовжила нападати на нього, а він відбивався від неї завдаючи цією пляшкою по тілу удари, а потім пішов до себе до дому. Просив врахувати, що ОСОБА_1 лише через три дні звернулася до лікарні після цього інциденту, до того ж подібний випадок вже відбувався з участю ОСОБА_1 та з ОСОБА_6, який внаслідок шантажу вимушений був заплатити останній. З приводу собак, яких тримає ОСОБА_1, у їх будинку виникали інциденти (собаки покусали дітей) і остання неодноразово попереджалася.
Представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що його підзахисному дійсно пред'являлася обвинувачення з інциденту, який стався 06.12.2006 року за участю потерпілої ОСОБА_1, проте за ч.1 ст.296 КК України, яка передбачає можливість спричинення потерпілому лише легких тілесних ушкоджень. Проте у позові позивачка зазначає про спричинення їй більш тяжких тілесних ушкоджень. Також просив врахувати, що під час досудового розслідування та проведених експертиз причинний зв'язок між тілесними ушкодженнями на які посилається позивач у позові та діями його підзахисного не встановлений. Крім того, на даний час у справі, яка була порушена за цим фактом, досі триває слідство та вина його підзахисного відповідним чином не доведена, у зв'язку з чим, на його думку, підстав для задоволення позовних вимог не має.
Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
З матеріалів справи, а також оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи встановлено, що до Гірницького РВ Макіївського МУ ГУМВС України звернулася з заявою ОСОБА_1 про вчинення стосовно неї ОСОБА_2 злочину. За вказаним зверненням стосовно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за наслідками розслідування якої останньому було пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а справу направлено до суду. Згідно обвинувального висновку ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він 06.12.2006 року о 18-й годині. Перебуваючи поблизу АДРЕСА_1, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, використовуючи незначний привід, пристав до ОСОБА_1, та висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, облив потерпілу пивом з наявної у нього пластикової пляшки, а потім умисно завдав їй чисельні удари вказаною пляшкою по голові, а коли ОСОБА_1 стала намагатися піти від нього, у під'їзді наздогнав потерпілу, та висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, завдав наявною їй чисельні удари по голові скляною пляшкою з пивом, а потім штовхнув її руками у груди, від чого вона впала, а ОСОБА_2, піднявши її за одежу умисно завдав потерпілій Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 потерпілій були спричинені синці вік обох очей, струс головного мозку, крововиливи кайми та слизової нижньої губи справа, підвивих першого зубу на верхній щелепі справа, травматичний періодонтит, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Постановою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 серпня 2007 року провадження у даній кримінальній справі закрито, а ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК України на підставі п. «г» ст.1, ст.6 ЗУ «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Вказана постанова Гірницького районного суду м. Макіївки за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 була переглянута в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09.10.2007 року була скасована, а справа направлена прокурору Гірницького району м. Макіївки для організації проведення досудового розслідування.
На даний час у вказаній справі триває досудове розслідування.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно приписів ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, згідно приписів вказаних норм закону обов'язок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди лежить на особі, якою така шкода була завдана з її вини.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Статтею 2 КПК України визначено, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Як вбачається із змісту позовної заяви, в якості підстав позову позивачкою зазначено вчинення 06.12.2006 року ОСОБА_2 стосовно неї злочину (її побиття), внаслідок чого їй були спричинені тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні та понесла відповідні матеріальні витрати, а також їй була спричинена моральна шкода.
Разом з цим, суд звертає свою увагу на те, що за вказаним фактом (побиття позивачки 06.12.2006 року) на даний час триває досудове розслідування та встановлюються суттєві обставини у даній кримінальній справі.
Отже, на час розгляду даної справи, вина ОСОБА_2 у вчиненні дій, внаслідок яких позивачці були спричинені тілесні ушкодження, на які повна посилається у своїй позовній заяві як на підставу позову, у визначеному законом порядку не встановлена.
Посилання позивачки та її представника на те, що зазначена кримінальна справа, а саме обставини спричинення ОСОБА_1 ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, внаслідок яких остання перебувала на лікуванні та понесла матеріальні витрати і моральні страждання, були предметом судового розгляду і вони були встановлені, оскільки справа постановою суду першої інстанції була закрита з нереабілітуючих підстав (відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ЗУ «Про амністію»), а факт скасування судом апеляційної інстанції вказаної постанови місцевого суду не має значення, оскільки підставою такого скасування та направлення справи на додаткове розслідування стала необхідність встановлення дійсної тяжкості спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, суд не приймає до уваги, оскільки жодних правових наслідків скасоване судове рішення не несе та встановлені у ньому обставини й зроблені висновки не можуть прийматися до уваги.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 6, 10, 15, 214, 215, 218 ЦПК України,
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: