СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12.01.2009 Справа № 22-а-1906/08
Попередній № справи 2-а-2644/08/7
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
представник позивача Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" - Токарєв Сергій Валерійович, контракт №б/н від 26.02.2007;
представник відповідача Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим - Ткаченко Борис Валентинович довіреність № 1 від 09.01.09;
представник відповідача Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим - Харина Наталія Вікторівна довіреність №2 від 09.01.09;
прокурор Заступника прокурора м.Сімферополя - Яковлев Олександр Олексійович, посвідчення №07171, дійсне до 01.10.2012р.
розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора м.Сімферополя та Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 09.10.08 у справі № 2-а-2644/08/7
за позовом Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Контрольно-ревізійного відділу в м.Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим (вул. Караїмська 23 а, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)
про визнання протиправним висновку
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 09 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2644/08/7 (№ 22-а-1906/08) позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя»до Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним висновку було задоволено у повному обсязі. Висновок Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі, викладений в акті документальної ревізії від 29 грудня 2007 року № 22-21г/002 у частині щодо несвоєчасності і неповноти перерахування позивачем 30% від орендної плати до міського бюджету та недоотримання фінансових ресурсів на суму 287471,77 грн. було визнано протиправним. Пункт 5 Обов’язкової указівки Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим від 14 січня 2008 року № 22-21/42 було скасовано.
Не погодившись з постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 жовтня 2008 року, Контрольно-ревізійний відділ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 29 грудня 2007 року № 22-21г/002 підписаний керівниками позивача без заперечень, що на думку відповідача свідчить про фактичне погодження позивача з фактами, викладеними у акті ревізії. Відповідач зазначив, що позивач порушив вимоги підпункту 3.3 наказу Фонду Держмайна України № 1774 від 23 серпня 2000 року, а також Рішення Сімферопольської міської Ради АР Крим від 29 березня 2007 року № 220, згідно до яких 30% коштів, отриманих від орендної плати, необхідно направляти до місцевого бюджету. Факт неперерахування до місцевого бюджету 30% ставки орендної плати підтверджується кредиторською заборгованістю, яка відображена у бухгалтерському обліку позивача. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, а саме не залучив до участі у справі Сімферопольську міську Раду та Управління фінансів Сімферопольської міської Ради.
З апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 жовтня 2008 року також звернувся Заступник Прокурора міста Сімферополя, який просить скасувати постанову суду першої інстанції і у позові відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга Заступника Прокурора міста Сімферополя мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального та процесуального права, а також неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що акт документальної ревізії Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі не є рішенням в розумінні пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки акт лише фіксує результати проведених перевірок та висновки осіб, що уповноважені проводити такі перевірки. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, предметом судового оскарження може бути лише письмова вимога органу контрольно-ревізійної служби, а не указівка, у зв’язку з чим суд повинен був з’ясувати питання щодо можливості судового оскарження акту ревізії. Апеляційна скарга мотивована також тим, що обов’язок комунальних підприємств, на балансі яких є певне комунальне майно, перераховувати до міського бюджету 30% отриманої орендної плати встановлений нормативно-правовими актами –статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктами 26, 28.2 рішення 17-ої сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 29 березня 2007 року № 220 та Порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04 жовтня 1995 року.
У судовому засіданні 12 січня 2009 року представники Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі підтримали апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 12 січня 2009 року прокурор підтримав апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 12 січня 2009 року представник позивача проти апеляційних скарг Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі та Заступника Прокурора м. Сімферополя заперечував, надавши суду письмові заперечення. Позивач посилається на те, що їм не допускалися порушення діючого законодавства України.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим і Заступника Прокурора міста Сімферополя підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що 29 грудня 2007 року Контрольно-ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим було проведено документальну ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя»за період з 01 листопада 2005 року по 01 листопада 2007 року.
В результаті перевірки було встановлено, зокрема, порушення Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя»пункту 17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, пункту 4 рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 квітня 2000 року, пункту 28.2 рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради від 29 березня 2007 року № 220, що виразилося у несвоєчасному та неповному перерахуванні 30% від орендної плати до міського бюджету на суму 287471,77 грн., про що складений акт за № 22-21г/002 від 29 грудня 2007 року.
На підставі акту ревізії від 29 грудня 2007 року № 22-21г/002 Контрольно-ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим було направлено позивачу Обов’язкові указівки від 14 січня 2008 року № 22-21/42 пунктом 5 яких відповідач вимагав перерахувати до міського бюджету частку орендної плати у сумі 152471,00 грн. яка залишилась не відшкодованою після перерахування позивачем у ході ревізії суми 135000,00 грн. (287471,77 –135000,00 грн.)
З матеріалів справи вбачається, що порядок використання плати за оренду майна, яке перебуває у комунальної власності міста Сімферополя регламентується Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальної власності міста Сімферополя, затвердженої рішенням виконкому Сімферопольської міської Ради № 650 від 28 квітня 2000 року (а.с.6) та Положенням про порядок передачі у оренду комунального майна (цілісних майнових комплексів, індивідуально визначеного майна, нежитлових приміщень та інш.), що є власністю територіальної громади м. Сімферополя, затвердженого рішенням 17-ої сесії У скликання Сімферопольської міської Ради від 29 березня 2007 року № 220 (а.с. 57-65) зі змінами, внесеними рішенням 36-ої сесії У скликання Сімферопольської міської Ради від 27 березня 2008 року № 508 (а.с.7).
Відповідно до підпункту «в»пункту 4 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальної власності м. Сімферополя, затвердженої рішенням виконкому Сімферопольської міської Ради № 650 від 28 квітня 2000 року у разі, коли орендодавцем та балансоутримувачем нерухомого майна є ЖЕО, у тому числі Київського району м. Сімферополя орендна плата за мінусом податків розподіляється:
- за окремо стоячі нежитлові приміщення: 70% орендної плати –ЖЕО районів м. Сімферополя; 30% орендної плати –у міський бюджет;
- за вбудовані, вбудовано-пристроєні нежитлові приміщення, які є невід’ємною частиною жилого будинку, орендна плата за мінусом податків, залишається у ЖЕО районів м. Сімферополя на утримання та ремонт жилого фонду.
При цьому, строки перерахунку до міського бюджету 30% орендної плати Методікою не встановлено.
Відповідно до пункту 28.2 Положення про порядок передачі у оренду комунального майна (цілісних майнових комплексів, індивідуально визначеного майна, нежитлових приміщень та інш.), що є власністю територіальної громади м. Сімферополя, затвердженого рішенням 17-ої сесії У скликання Сімферопольської міської Ради від 29 березня 2007 року № 220 у разі, коли орендодавцем та балансоутримувачем нерухомого майна є комунальні підприємства м. Сімферополя, орендна плата розподіляється наступним образом:
- 70% орендної плати залишається у комунальних підприємствах та скеровуються на відновлення, оновлення комунального майна м. Сімферополя;
- 30% орендної плати направляється в міський бюджет.
При цьому, строки перерахунку до міського бюджету 30% орендної плати даним Положенням не встановлено.
Такі строки були встановлені лише рішенням 36-ої сесії У скликання Сімферопольської міської ради від 27 березня 2008 року № 508 «Про внесення змін в рішення 17-ої сесії міської ради У скликання від 29.03.2007 № 220 «Про затвердження Положення про порядок передачі у оренду комунального майна (цілісних майнових комплексів, індивідуально визначеного майна, нежитлових приміщень та інш.), що є власністю територіальної громади м. Сімферополя», яким пункт 28.2 Положення був викладений у наступній редакції: «У разі, коли орендодавцем та балансоутримувачем нерухомого майна є комунальні підприємства м. Сімферополя, орендна плата, розподіляється наступним чином:
- 70% орендної плати залишається у комунальних підприємствах та направляється на відновлення, оновлення комунального майна м. Сімферополя;
- 30% орендної плати направляється в міський бюджет наступного банківського дня після надходження коштів на рахунок комунального підприємства.»
Однак, вказані зміни до пункту 28.2 Положення щодо встановлення строків перерахунку 30% коштів до міського бюджету у період, що перевірявся, ще не діяли.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що у період з 01 листопада 2005 року по 01 листопада 2007 року, а також на момент здійснення відповідачем перевірки фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя»не був встановлений порядок щодо термінів перерахування коштів до міського бюджету.
Відомості акту ревізії від 29 грудня 2007 року № 22-21г/002 (а.с.54) свідчать про те, що висновок Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим щодо недоотримання міським бюджетом фінансових ресурсів на суму 287471,77 грн. ґрунтується саме на висновку про те, що таке недоотримання сталося внаслідок несвоєчасного та неповного перерахування 30% від орендної плати.
Будь які інші підстави недоотримання міським бюджетом коштів у сумі 287471,77 грн. у акті ревізії від 29 грудня 2007 року не зазначені.
Судова колегія також вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача в акті ревізії від 29 грудня 2007 року на порушення позивачем вимог пункту 17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, тому що дана Методика дійсно регламентує відповідний порядок відносно винятково державного майна, а не комунального.
З акту ревізії вбачається (а.с. 16-19), що відповідач перевіряв саме повноту, достовірність визначення доходів від передачі в оренду комунального майна та правильність відображення їх в обліку.
Згідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»методика розрахунку і порядок використання орендної плати для об’єктів, що знаходяться в комунальній власності, визначається органами місцевого самоврядування.
Таким чином, згідно до приписів статті 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»позивач повинен був у даному випадку керуватися саме рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради від 28 квітня 2000 року № 650 «Про методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна, що перебуває в комунальної власності м. Сімферополя»та рішенням 17-ої сесії У скликання Сімферопольської міської Ради «Про затвердження Положення про порядок передачі у оренду комунального майна (цілісних майнових комплексів, індивідуально визначеного майна, нежилих приміщень та інш.), що є власністю територіальної громади м. Сімферополя».
При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок щодо здійснення позивачем перерахунку коштів до міського бюджету у розмірі 30% від орендної плати без порушень чинного законодавства.
Щодо доводів апеляційної скарги Заступника Прокурора міста Сімферополя відносно того, що висновки акту ревізії та обов’язкові вказівки органу контрольно-ревізійної служби України не можуть бути предметом оскарження у адміністративному процесі, то судова колегія зазначає наступне.
Суд першої інстанції визнав протиправним висновок Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі викладений в акті документальної ревізії від 29 грудня 2007 року № 22-21г/002 у частині щодо несвоєчасності і неповноти перерахування позивачем 30% від орендної плати до міського бюджету та недоотримання фінансових ресурсів на суму 287471,77 грн. та скасував пункт 5 Обов’язкової вказівки відповідача від 14 січня 2008 року № 22-21/42.
Відповідно до пункту 1 частини1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судова колегія вважає, що під правовим актом індивідуальної дії слід розуміти такий акт суб’єкта владних повноважень, який тягне для прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин певні правові наслідки.
Відповідно до пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2006 року № 550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об’єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього –не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Таким чином, судова колегія вважає, що правовим актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є Обов’язкові указівки Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим від 14 січня 2008 року № 22-21/42.
Представник Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим підтвердив у судовому засіданні 12 січня 2009 року, що Обов’язкові указівки від 14 січня 2008 року № 22-21/42 дійсно є рішенням ( правовим актом індивідуальної дії) у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що саме цим актом Відділ направив на адресу позивача вимогу про перерахування коштів до міського бюджету у зв’язку з встановленням актом ревізії від 29 грудня 2007 року № 22-21Г/002 несвоєчасного і неповного перерахування коштів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що визнанню протиправним та скасуванню підлягає пункт 5 Обов’язкових указівок від 14 січня 2008 року № 22-21/42.
Висновки акту ревізії щодо несвоєчасності і неповноти перерахування позивачем 30% від орендної плати до міського бюджету та недоотримання фінансових ресурсів на суму 287471,77 грн. є неправомірними (протиправними), не несуть правових наслідків та не можуть бути підставою для притягнення кого-небудь до відповідальності. Однак, такі висновки суд першої інстанції повинен був зазначити у мотивувальної частини судового рішення, а ні у резолютивної частині, тому що у даному випадку акт ревізії є доказом у розумінні статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, який містіть інформацію щодо предмета доказування.
Що стосується доводів апеляційних скарг відносно обов’язку суду першої інстанції залучити до участі у справі Сімферопольську міську Раду та Управління фінансів Сімферопольської міської Ради з метою з’ясування чи існувала між уповноваженим органом Сімферопольської міської Ради –Управлінням фінансів та позивачем переписка з питань перерахування орендної плати та відповідні вимоги, тому що вирішення справи суттєво впливає на права цих осіб, то судова колегія зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є висновки акту ревізії а також обов’язкові указівки Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим щодо порушення позивачем чинного законодавства України, які зроблені відповідачем у межах реалізації повноважень у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Що стосується не з’ясування судом першої інстанції яких-небудь обставин відносно наявності переписки між позивачем та Управлінням фінансів, то згідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Рішення суб’єкта владних повноважень повинно відповідати критеріям, визначеним у частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тому клопотання прокурора щодо з’ясування цих обставин судовою колегією не задовольняється. Крім того, судовою колегією приймається до уваги, що позивачем сума 287471,77 грн. перерахована до місцевого бюджету м. Сімферополя у повному обсязі, що підтверджується відомостями акту ревізії від 29 грудня 2008 року, відомостями по рахунку 6426 "Рахунки по іншим обов’язковим платежам" за період з 01 листопада 2007 року по 31 травня 2008 року, які надані позивачем у судовому засіданні 12 січня 2009 року, а також поясненнями представників відповідача у судовому засіданні 12 січня 2009 року. Дані обставини свідчать про те, що інтереси Сімферопольської міської Ради і зокрема Управління фінансів не порушені.
Судовою колегією також визнаються безпідставними посилання відповідача та прокурора на те, що Начальник Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя»підписав акт ревізії чим визнав висновки ревізії. Ці посилання не приймаються судовою колегією до уваги тому, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи.
При таких обставинах справи, апеляційні скарги Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим та Заступника Прокурора міста Сімферополя підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 195,196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Заступника Прокурора міста Сімферополя задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2644/08/7 (№ 22-а-1906/08) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункт 5 Обов’язкових указівок Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі АР Крим від 14 січня 2008 року № 22-21/42.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя»1,70 грн. судового збору.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Н.П.Горошко
Г.М. Іщенко