КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.01.2009                                                                                           № 20/16

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

судового засідання           Терещенко Я.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача: Мельник О.Д., представник, довіреність б/н від 20.03.2008;

 від відповідача: Бережний С.З., представник, довіреність б/н від 14.02.2008;

 

 розглянувши  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмі Пром"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008

 у справі № 20/16 (Цимбал-Нарожна М.П.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Грасс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмі Пром"

              

             

 про                                                   стягнення 74 668,92 грн.

 

постанова прийнята 14.01.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 22.12.2008 до 14.01.2009.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 у справі № 20/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАСС” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Велмі Пром” про стягнення 74 668,92 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю „Велмі Пром” (далі – ТОВ „Велмі Пром”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що суд не прийняв до уваги доводи відповідача, що він неодноразово звертався до позивача з заявою про неприйняття товару, оскільки товар не відповідає усній домовленості між сторонами, позивач мав обов’язок перед відповідачем щодо заміни поставленого товару, але в розумний строк цього не зробив.

          Також, місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги посилання відповідача на норми ст. ст. 206, 690 ЦК України і позивачем не виконані належним чином зобов’язання по усному договору купівлі-продажу, що є порушенням ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАСС” (далі – ТОВ „ГРАСС”) в наданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Велмі Пром” та представник у судовому засіданні проти її доводів заперечував та просив суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Велмі Пром” – без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          ТОВ „ГРАСС” було поставлено ТОВ „Велмі Пром” гофровані ящики на загальну суму 107 917,15 грн. (накладні від 26.10.2007 № РН-01087 на суму 22 050,00 грн.; від 09.11.2007 № РН-01149 на суму 39 667,92 грн.; від 16.11.2007 № РН-01174 на суму 46 199,23 грн.), які на підставі довіреностей серії НБВ від 24.10.2007 № 715651 та від 01.11.2007 № 715677 позивачем передані відповідачу.

          Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень (від 25.10.2007 № 679 на суму 10 735,00 грн.; від 26.10.2007 № 671 на суму 5 000,00 грн.; від 20.11.2007 № 809 на суму 6 314,00 грн.; від 06.12.2007 № 896 на суму 6 199,23 грн.; від 19.03.2208 № 234 на суму 5 000,00 грн.) ТОВ „Велмі Пром” здійснило часткову оплату за поставлену ТОВ „ГРАСС” продукцію на загальну суму 33 248,23 грн.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Позивач 19.09.2008 звернувся до відповідача з претензією, в якій його просив протягом 7-ми днів після одержання цієї претензії погасити заборгованість в сумі 74 668,92 грн., яка виникла у відповідача перед позивачем внаслідок неповного перерахування суми за поставлені останнім гофроящики.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату ТОВ „Велмі Пром” за поставлену ТОВ „ГРАСС” продукцію за накладними від 25.10.2007 № 679 на суму 10 735,00 грн.; від 26.10.2007 № 671 на суму 5 000,00 грн.; від 20.11.2007 № 809 на суму 6 314,00 грн.; від 06.12.2007 № 896 на суму 6 199,23 грн.; від 19.03.2208 № 234 на суму 5 000,00 грн. і апелянт, приймаючи за видатковими накладними товар, прийняв його без будь-яких зауважень, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 74 688,92 грн.

          Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не доведено повідомлення відповідачем позивача про поставку гофроящиків належної якості та, як наслідок, звернення до позивача з вимогами про заміну поставленого останнім товару або вимогами про повернення товару чи коштів в порядку, передбаченому ст. ст. 673-675, 688 ЦК України.

          Також, місцевий господарський суд надав належну оцінку обставинам, що підтверджують факт погодження відповідача з кількістю, асортиментом, якістю, відповідним маркуванням та комплектністю товару, наданого позивачем, про що свідчать підписані відповідачем видаткові накладні про отримання товару без будь-яких зауважень та здійснені відповідні проплати за отриманий від позивача товар у період з жовтня 2007 по березень 2008.

          Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що він неодноразово звертався до позивача з заявою про неприйняття товару, оскільки товар не відповідає усній домовленості між сторонами, позивач мав обов’язок перед відповідачем щодо заміни поставленого товару, але в розумний строк цього не зробив, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки скаржником зазначені твердження не доведені належними засобами доказування в порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України.

          Крім того, на думку судової колегії Господарський суд Чернігівської області обґрунтовано не взяв до уваги посилання ТОВ „Велмі Пром” на норми ст. 690 ЦК України, оскільки товариством не надано доказів, що підтверджують отриманням ним товару від позивача лише на зберігання.

          Посилання ТОВ „Велмі Пром” в апеляційній скарзі на положення ст. 206 ЦК України, а саме, що усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, а оскільки розрахунок між сторонами повністю не був проведений, а тому сторони фактично не вступили в договірні відносини, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

          Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Виходячи із змісту правовідносин, що склалися між сторонами щодо поставки гофротари та оплати за її поставку, між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір купівлі-продажу, оскільки матеріали справи свідчать про здійснення дій позивача щодо поставки товару і відповідачем здійснено дії щодо прийняття товару та оплати коштів за нього, а тому посилання скаржника на норми ст. 206 ЦК України у даних правовідносинах є помилковими.

          При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008 у справі № 20/16.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2008у справі № 20/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Велмі Пром” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 20/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 15.01.09 (відправлено)